21 вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Західінкомбанк», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатсько-консалтингова компанія «Лекс», про стягнення боргу, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року,
У грудні 2009 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатсько-консалтинговою компанією «Лекс» (далі - ТОВ «Адвокатсько-консалтинговою компанією «Лекс») та товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Західінкомбанк» (далі - ТОВ КБ «Західінкомбанк»), який на момент звернення до суду змінив організаційно-правову форму і має назву публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (далі - ПАТ «Західінкомбанк»), 4 лютого 2009 року було укладено договір № 19 про надання юридичних послуг.
У подальшому, а саме: 5 лютого 2009 року, 7 серпня 2009 року, 10 серпня 2009 року та 24 серпня 2009 року між вказаними сторонами укладені додаткові угоди до договору, якими сторони врегулювали питання, що виникли в процесі виконання договору.
Адвокатська компанія зобов'язалась надавати відповідачу комплекс юридичних послуг, що пов'язані з господарсько-фінансовою діяльністю банку та виконувати роботу зі стягнення з боржників відповідача заборгованості з виданих та прострочених кредитів.
Сторони дійшли згоди про те, що відповідач зобов'язаний подавати виконавцю за договором замовлення на надання послуг усно чи в письмовій формі, в свою чергу останній зобов'язаний за свій рахунок здійснювати комплекс фактичних та юридичних дій, метою яких є стягнення заборгованості з боржників банку. За виконані послуги відповідач зобов'язався оплатити надані послуги в розмірі 10 відсотків від сум грошових коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок банку від боржників чи третіх осіб за кожним конкретним замовленням, а адвокатська компанія, в свою чергу, зобов'язалася також приймати участь у судових спорах, що пов'язані зі справами про стягнення заборгованості.
Сторони дійшли до згоди про те, що для ведення справ у суді відповідач за поданням адвокатської компанії на підставі довіреності призначає уповноважену особу, за дії якого несе відповідальність остання.
На виконання вказаних умов договору уповноваженою особою був призначений адвокат ОСОБА_3, якому 10 серпня 2009 року відповідачем видано нотаріально посвідчену довіреність з переліком процесуальних прав, однак відповідач порушив умови договору, фактично розірвавши його в односторонньому порядку.
3 грудня 2009 року між ТОВ «Адвокатсько-консалтингова компанія «Лекс» і ОСОБА_3 укладено договір уступки права вимоги, після чого останній звернувся з позовом до суду.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2010 року позов задоволено. Стягнуто із ПАТ КБ «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_3 1 372 983 грн. 04 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року зазначене судове рішення змінено. Стягнуто із ПАТ КБ «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_3 1 млн. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ПАТ «Західінкомбанк» просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у справі рішення наведеним вимогам не відповідають.
Судом встановлено, що 4 лютого 2009 року між ТОВ КБ «Західінкомбанк» в особі керуючого Черкаською філією Гуляша А.В. (Замовник) та ТОВ «Адвокатсько-консалтинговою компанією «Лекс» в особі директора ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір № 19 про надання юридичних послуг з питань, які виникають у фінансово-господарській діяльності ТОВ КБ «Західінкомбанк».
Відповідно до п. 2.1 цього договору Замовник виплачує Виконавцю плату за надання юридичних послуг, яка складає 10 % (від суми грошових коштів, що надійшли на рахунок Замовника за результатом претензійної-позовної діяльності.
Сторони дійшли згоди про те, що для ведення справ в суді відповідач за поданням адвокатської компанії на підставі довіреності призначає уповноважену особу. На виконання вказаного положення договору уповноваженою особою був призначений адвокат ОСОБА_3 позивач по справі, якому 10 серпня 2009 року відповідачем по справі була видана нотаріально посвідчена довіреність з переліком процесуальних прав, що в неї наведені.
5 лютого 2009 року, 7 серпня 2009 року, 10 серпня 2009 року та 24 серпня 2009 року між сторонами договору були укладені додаткові угоди.
За умовами додаткового договору від 10 серпня 2009 року сторони дійшли згоди, що у випадку припинення договору з вини (ініціативи) замовника вважається, що виконавець виконав повністю взяті на себе зобов'язання і має право на оплату послуг в обумовленій сумі незалежно від надходження грошових коштів замовнику від боржників чи третіх осіб (п. 3.4). При цьому замовник зобов'язаний сплатити виконавцю штраф в розмірі 10 відсотків від суми замовленого стягнення протягом двох днів банківських днів від дати припинення договірних відносин.
Листом від 9 вересня 2009 року керуючий ЧБ КБ «Західінкомбанк» повідомив директора ЧП «АКК «Лекс» ОСОБА_3 про скасування довіреності на ведення справ в суді.
3 грудня 2009 року між ТОВ «Адвокатсько-консалтинговою компанією «Лекс» в особі директора Бобошка М.О. і ОСОБА_3 укладено договір уступки права вимоги, предметом якого є право вимоги, що випливає з договору від 4 лютого 2009 року № 19. За цим договором ТОВ «Адвокатсько-консалтингова компанія «Лекс» уступає всі права вимоги ОСОБА_3
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із доведеності того факту, що відповідач без будь-яких причин в односторонньому порядку відмовився від послуг адвокатської компанії та виконання взятих на себе обов'язків за договором № 19.
Стягуючи ПАТ КБ «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_3 1 372 983 грн. 04 коп., суд вирахував суму таким чином: 48 028 грн. 18 коп. - узгоджена сума стягнення (488 281 грн. 78 коп.х10%); 346 887 грн. 70 коп. - штраф за замовленням № 3 відповідно до протоколу від 11 червня 2009 року (3 468 877 грн. 01 коп.х10%); 690 018 грн. 72 коп. - штраф за замовленням № 4 відповідно до протоколу від 24 серпня 2009 року (6 900 187 грн. 26 коп.х10); 228 048 грн. 44 коп. - штраф за замовленням № 8 відповідно до протоколу від 3 вересня 2009 року (2 880 484 грн. 44 коп.х10%).
Апеляційний суд, зменшуючи суму стягнення до 1 млн. грн., посилався на положення ч. 3 ст. 509 ЦК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з тим, наведені висновки судів є помилковими, а прийняті у справі рішення підлягають скасуванню з огляду на наступне.
В силу вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд мав вирішити, чи мали місце укладання договору та додаткових угод щодо надання юридичних послуг та угода про відступлення права вимоги, якими обґрунтовувалися вимоги позивача; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, встановивши обставини щодо укладання договору про надання юридичних послуг від 4 лютого 2009 року, додаткового договору від 10 серпня 2009 року, видачі керуючим ЧФ ТОВ КБ «Західінкомбанк» Гуляшем А.В. 10 серпня 2009 року довіреності на ведення справ в судах ОСОБА_3, суд не звернув уваги на те, що станом на час укладання зазначеного додаткового договору та видачі довіреності, в ТОВ КБ «Західінкомбанк» був призначений тимчасовий адміністратор.
Так, в матеріалах справи (а.с. 24) наявна копія довіреності, виданої ОСОБА_6 4 вересня 2009 року відповідачем в особі тимчасового адміністратора банку Ярошенко Г.І., призначеної постановою правління Національного Банку України від 23 липня 2009 року № 422.
Тимчасова адміністрація в КБ «Західінкомбанк» була введена 12 лютого 2009 року постановою Правління НБУ № 68 з 13 вересня 2009 року.
Згідно зі ст. 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В силу положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Наведеного суди при вирішенні спору не врахували, не звернули уваги на укладання додаткового договору від 10 серпня 2009 року, на якому ґрунтуються позовні вимоги, керівником ЧФ ТОВ КБ «Західінкомбанк» Гуляшем А.В та видачі цього ж дня ним довіреності вже після призначення у відповідача тимчасового адміністратора.
Оскільки під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суд має з'ясувати які правовідносини виникли між сторонами за договором про надання юридичних послуг від 4 лютого 2009 року, чи змінились права та обов'язки сторін за цим договором у зв'язку з укладенням 10 серпня 2009 року додаткового договору, чи набув позивач повноважень довіреної особи за довіреністю від 10 серпня 2009 року та чи передбачалось умовами додаткового договору можливість відступлення права вимоги за штрафними санкціями з огляду на положення ст. 514 ЦК України та п. 6.4 додаткового договору.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 212-214, 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» задовольнити .
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2010 року та р ішення апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: В.І. Журавель
Є.П. Євграфова
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік