12 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Куйбишевської районної у м. Донецьку ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, з а касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2010 року,
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 2 жовтня 2007 року між ним та відповідачами укладено договір купівлі-продажу 74/100 частин будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору. Він сплатив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 60 000 грн., а останні передали йому правовстановлюючі документи на майно. Проте ОСОБА_5 відмовилась посвідчити договір у нотаріальному порядку, посилаючись на свій вік та стан здоров'я. Просив суд на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України визнати договір купівлі-продажу будинку дійсним та визнати за ним право власності на нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року - ОСОБА_5
Ухвалами Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 травня 2010 року та від 7 вересня 2010 року залучено до участі у справі, як співвідповідачів, ОСОБА_4 та Куйбишевську районну у м. Донецьку раду.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу 74/100 частин будинку АДРЕСА_1, загальною площею 92,8 кв.м, укладений 2 жовтня 2007 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_3 право власності на 74/100 частин будинку АДРЕСА_1 (літ. Б-2), загальною площею 92,8 кв.м.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу спірного будинку та виконали його, можливість нотаріального посвідчення договору втрачена, тому укладений договір може бути визнаний дійсним з підстав, передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України. ОСОБА_3 реконструював спірний будинок та згідно зі ст. 331 ЦК України є власником нової речі - 74/100 частин будинку АДРЕСА_1 (літ. Б-2), загальною площею 92,8 кв.м.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Судами встановлено, що 2 жовтня 2007 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_7, та позивачем укладено письмовий договір купівлі-продажу 74/100 частин будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали від позивача 60 000 грн. та у присутності свідків передали ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на будинок.
Однак, згідно з вимогами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Виходячи з цих положень закону, норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Проте суди першої та апеляційної інстанцій на вказані вимоги закону уваги не звернули та, встановивши, що позивачем пред'явлено позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, а чинним цивільним кодексом не передбачено можливості визнання дійсним договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню й державній реєстрації, дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення ст. 331 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 не звертався до суду із позовними вимогами про визнання права власності на новостворене майно, а просив суд визнати на ним право власності на будинок, яке він набув унаслідок укладення договору купівлі-продажу.
Оскільки фактичні обставини справи встановлені судами вірно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 341 ЦПК України ухвалені судові рішення скасувати й постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 23 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Куйбишевської районної у м. Донецьку ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук