21 вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування Артемівської районної у м. Луганську ради, ПП «Теплоремонт», про вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в її інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Артемівської районної у м. Луганську ради, відділ реєстрації та громадянства фізичних осіб Артемівського РО ЛГУ УМВС України в Луганській області, про визнання осіб такими, що втратили право на жилу площу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 13 травня 2010 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року,
У квітні 2008 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням, зазначаючи, що на підставі ордеру № 01587 в двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вселилися її батько, мати і вона; квартира не приватизована. Мати - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
На даний час в квартирі зареєстровані вона, її донька - ОСОБА_4 та батько - відповідач ОСОБА_5
Після смерті матері вона вимушена була залишити квартиру, оскільки батько став проживати з іншою жінкою й вони створювали нестерпні умови для проживання, досі чинять перешкоди в користуванні квартирою.
ОСОБА_5 заявив зустрічний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_3 як представника неповнолітньої ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на жилу площу, посилаючись на те, що останні з 1993 року в квартирі не проживають, а проживають за адресою: АДРЕСА_2; за комунальні послуги не сплачують.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 13 травня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визначено порядок користування вказаною квартирою, виділено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жилу кімнату площею 16,84 кв. м, а ОСОБА_5 - жилу кімнату площею 11,89 кв. м. Коридор, кухню, ванну кімнату, туалет залишено в загальному користуванні. Поділено особовий рахунок між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року зазначене судове рішення змінено. У частині задоволення позову ОСОБА_3 рішення скасовано та у позові ОСОБА_3 про вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням відмовлено. У частині задоволення позову ОСОБА_4 про вселення рішення залишено без змін. У частині визначення порядку користування квартирою рішення скасовано та позов ОСОБА_4 в цій частині задоволено частково. Визначено порядок користування вказаною квартирою, виділено в користування ОСОБА_4 жилу кімнату площею 11,89 кв. м, а ОСОБА_5 - жилу кімнату площею 16,84 кв. м. Коридор, кухню, ванну кімнату, туалет залишено в загальному користуванні.
Рішення в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням змінено. У частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_4 рішення залишено без змін. У частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 рішення скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_3, виходив із того, що вони із донькою зареєстровані в спірній квартирі, однак відповідач перешкоджав їм у користуванні квартирою; ОСОБА_3 зверталася до міліції з приводу того, що ОСОБА_5 не пускає їх в квартиру.
Відмовляючи в позові ОСОБА_5, суд посилався на те, що останній створював неможливі умови для проживання, чинив перешкоди у вселенні.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення в частині відмови в позові щодо визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилався на положення ст. 71 ЖК Української РСР, зазначаючи, що вказаною нормою не передбачено можливості визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням неповнолітньої особи.
Скасовуючи рішення щодо задоволення позову ОСОБА_3, посилався на те, що вона не надала доказів на підтвердження своїх вимог; визнав ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщення, мотивуючи відсутністю понад шести місяців без поважних причин.
Із таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки, зазначаючи про відсутність ОСОБА_3 в квартирі понад шість місяців без поважних причин, апеляційний суд в порушення вимог ст. 316 ЦПК України, прийнявши до уваги ті ж самі докази, що і суд першої інстанції, обставин поважності такої відсутності не спростував, обмежившись вказівкою про невірну оцінку наданим доказам.
Судом встановлено, що на підставі ордеру № 01587 в двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вселилися ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
На даний час в квартирі, що не приватизована, зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
ОСОБА_3 в квартирі протягом тривалого часу не проживає, іншого житла не має.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним судом, ОСОБА_5 створював ОСОБА_3 неможливі умови проживання в квартирі, вона бажала вселитися, але він чинив перешкоди.
Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Оскільки, згідно з положеннями ст. ст. 71, 72 ЖК України особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням, якщо не проживає в ньому понад шість місяців саме без поважних причин, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про втрату позивачкою ОСОБА_3 права користування жилим приміщення та безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року скасувати, рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 13 травня 2010 року - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: В.І. Журавель
Є.П. Євграфова
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік