21 вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про захист прав споживача, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2010 року,
У серпні 2009 року ПАТ «ОТП Банк», звернувшись до суду з указаним позовом, зазначало, що відповідно до кредитного договору від 25 травня 2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 останньому надано кредит в сумі 42 750 доларів США.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за даним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено два договори поруки від 25 травня 2007 року.
Згідно із кредитним договором від 5 вересня 2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 останньому надано кредит в сумі 18 250 доларів США.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за даним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено два договори поруки від 5 вересня 2008 року.
Оскільки умови кредитних договорів і договори поруки відповідачами належним чином не виконуються, позивач просив стягнути з відповідачів суму заборгованості; звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0779 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визначити спосіб реалізації майна шляхом продажу в порядку, передбаченому ст. ст. 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», відповідно до вимог ч. 3 ст. 109 ЖК України виселити відповідачів із жилого приміщення, що є предметом іпотеки.
ОСОБА_3 заявив зустрічний позов, в якому просив визнати кредитні договори від 25 травня 2007 року та від 5 вересня 2008 року недійсними, договір застави таким, що припинив дію та застосувати правові наслідки недійсності правочинів, посилаючись на те, що в договорах відсутнє визначення грошових зобов'язань у гривневому еквіваленті до іноземної валюти, що є порушенням положень ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 25 листопада 2009 року позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2007 року в розмірі 44 183,25 доларів США, з яких: 40 327,82 доларів США - заборгованість за кредитним договором, 3 855,43 доларів США - заборгованість за несплаченими відсотками за період з 24 листопада 2008 року до 31 липня 2009 року, що становить 341 465 грн. 83 коп.; 19 363 грн. 72 коп., з яких: 19 288 грн. 72 коп. - пеня, 75 грн. - штрафні санкції, всього 360 904 грн. 55 коп.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 5 вересня 2008 року в розмірі 19 291,53 доларів США, з яких: 17 827,81 доларів США - заборгованість за кредитним договором, 1 463,72 доларів США - заборгованість за несплаченими відсотками за період з 6 листопада 2008 року до 28 липня 2009 року, що становить 149 092 грн. 66 коп. та 7 767 грн. 07 коп., з яких: 7 717 грн. 07 коп. - пеня, 50 грн. - штрафні санкції, всього 156 909 грн. 73 коп.
У рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від 25 травня 2007 року та від 5 вересня 2008 року звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 та на земельну ділянку площею 0,0779 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 Кошти від отриманої реалізації предметів іпотеки направлено на погашення загальної заборгованості ОСОБА_4 за кредитними договорами.
Застосовано спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу ПАТ «ОТП Банк» із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме з правом укладання ПАТ «ОТП Банк» від свого імені договору купівлі-продажу та його нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією з іншою будь-якою особою - покупцем та з наданням ПАТ «ОТП Банк» всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру та земельну ділянку, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, Держкомрезерву, нотаріату тощо), необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною, визначеною згідно з п. 6.4.1 іпотечного договору.
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1.
Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2010 року зазначене судове рішення в частині визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 скасовано та в позові в цій частині відмовлено. У решті рішення залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, вирішуючи позов ПАТ «ОТП Банк», виходив із положень ст. ст. 526, 527, 543, 554, 624, 625, 1048, 1050 ЦК України та вважав, що, оскільки ОСОБА_3 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами від 25 травня 2007 року та від 5 вересня 2008 року, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 є солідарними поручителями, то вимоги ПАТ «ОТП Банк» є законними і обґрунтованими. Застосовуючи положення ч. 3 ст. 109 ЖК України, ст. ст. 12, 15, 33, 38-40 Закону України «Про іпотеку» суд визнав відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселив їх.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ст. 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, відповідно до якої у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Із положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та у відповідних випадках майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов'язання, в якому встановлюється не менше як тридцятиденний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не врахував положень цієї норми, виконання позивачем наведених вимог не перевірив.
Відповідно до ст. 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, та спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Разом з тим, початкова ціна предмета іпотеки судом в рішенні не визначена. Зазначивши в рішенні про надання позивачу права укладання договору купівлі-продажу будь-яким способом, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою будь-якою особою-покупцем та з наданням публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» всіх повноважень продавця , суд не врахував, що відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору. Таким чином, суд фактично видав банку доручення від імені позичальника на реалізацію майна, що до повноваження суду не входить.
Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, вирішуючи спір у даній справі суд мав надати правову оцінку співмірності визначеної банком суми заборгованості за кредитом із вартістю заставленого майна, та з'ясувати чи завдають допущені відповідачами порушення основного зобов'язання та (чи) іпотечного договору збитків позивачу, чи змінюється обсяг його прав.
Стягуючи з боржника і двох поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний суд, не звернув уваги на те, що в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено два окремі договори поруки. Відповідно до норм законодавства у такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, а кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, апеляційний суд правильно виходив із положень ст. ст. ЖК Української РСР, ст. 405 ЦК України. Разом з тим, слід зауважити, що вимоги про одночасне виселення та визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням є окремими самостійними вимогами, які регулюють різні способи захисту й застосовуються відповідно до ЖК Української РСР.
Що стосується відмови у зустрічному позові ОСОБА_3, то рішення в цій частині є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Оскільки в порушення вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України суд не перевірив обставин дотримання позивачем порядку звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки , звертаючи стягення на майно, не визначив початкову ціну його продажу, не надав правової оцінки співмірності визначеної банком суми заборгованості за кредитом із вартістю заставленого майна, а апеляційний суд порушень норм матеріального та процесуального права не усунув, ухвалені у справі судові рішення в частині позову ПАТ «ОТП Банк» підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2010 року в частині задоволення позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_3 до ЗАТ «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про захист прав споживача р ішення Славутицького міського суду Київської області від 25 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: В.І. Журавель
Є.П. Євграфова
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік