19 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого
суддів Сімоненко В.М.,
Гончара В.П., Карпенко С.О.,
Олійник А.С., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу і поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 3 вересня 2010 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 січня 2011 року,
У червні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що з травня 2010 року з відповідачем не підтримує подружніх стосунків, проживає окремо разом з їх малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Непорозуміння у сімейному житті розпочалися з 2009 року, відповідач зловживав спиртними напоями, що негативно впливало на подружні стосунки, атмосферу у сім'ї в цілому та на виховання малолітнього сина. За час окремого проживання переконалася, що відновлення сімейних стосунків є неможливе, та це б завдало шкоди їй та малолітньому сину.
У липні 2010 року ОСОБА_6 подала до суду позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, просила визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, а за відповідачем - право власності на 1/3 частину.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що під час шлюбу з відповідачем придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, в якій на даний час вона проживає разом з сином.
Зазаначала, що син повністю знаходиться на її утриманні, аліментів від відповідача вона не утримує та відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає.
Посилалась на те що, ОСОБА_7 має у власності 3-х кімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1., де він в даний час проживає, і, з урахуванням скрутного матеріального стану, просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.07.10 року позовні вимоги ОСОБА_6 об'єднанні в одне провадження для спільного розгляду.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 3 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 4 січня 2011 року, позов задоволено.
Розірвано шлюб, зареєстрований 06.10.04 року у Полтавському міському відділі РАГСу, актовий запис № 1189, між ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Поділено спільне майно подружжя - квартира АДРЕСА_2.
Визнано право приватної власності ОСОБА_6 на 2/3 частини вказаної квартири, ОСОБА_7 - на 1/3 частину.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 3 вересня 2010 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 4 січня 2011 року в частині поділу спільного майна подружжя з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлені у справі судові рішення в частині, що оскаржена, зазначеним вимогам не відповідають.
Під час ухвалення рішення суд, як визначає ст.214 ЦПК України, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Районний суд, з висновками якого погодилася апеляційна інстанція, задовольняючи позов у частині поділу спільного майна подружжя та відступаючи від засади рівності часток подружжя, виходив із інтересів дитини та посилався на те, що позивач аліментів не отримує, її дохід є недостатнім для забезпечення достатнього рівня фізичного, духовного розвитку та лікування дитини.
При цьому суд керувався наданими ОСОБА_6 довідкою про її середній заробіток і довідкою про знаходження ОСОБА_5 під наглядом медичної установи.
Проте такі висновки судів не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам справи.
За положеннями ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відступаючи від засад рівності часток подружжя, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України не врахував, що вимога одного з подружжя про збільшення у зв'язку зі знаходженням при ньому дітей його частки під час вирішення спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, може бути відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України задоволена судом у разі встановлення, що розмір аліментів, які на дітей сплачує другий з подружжя, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. При цьому суд повинен навести мотиви та обґрунтування такого відступу, які повинні мати істотне значення, ураховуючи обставини справи, пояснення сторін, а не лише позивача.
Наведене свідчить, що рішення в частині поділу спільного майна подружжя, постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Оскільки допущені порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 3 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 січня 2011 року в частині поділу спільного майна подружжя скасувати і в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.