28 вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу, за касаційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» на рішення апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2010 року,
У жовтні 2009 року товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (далі - ТДВ «СК «ВіДі-Страхування»), звернувшись до суду з указаним позовом, зазначало, що 8 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу - автомобіля «Хонда», д.н. НОМЕР_1.
У результаті неправомірних дій ОСОБА_3, який керував автомобілем «Фіат», автомобіль під керуванням ОСОБА_4 отримав механічні пошкодження.
22 серпня 2008 року ОСОБА_4 звернувся до ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування та 9 вересня 2008 року отримав виплату в розмірі 51 747 грн. 60 коп.
На момент дорожньо-транспортної пригоди між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( далі - ВАТ НАСК «Оранта») був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 29 грудня 2007 року, відповідно до якого ВАТ НАСК «Оранта» взяло на себе зобов'язання здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність застрахованої особи. Ліміт відповідальності становить 35 тис. грн., франшиза відсутня.
ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» просило стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» 37 100 грн. з врахуванням індексу інфляції та 5431 грн. пені, а з ОСОБА_3 - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 18089,10 грн. з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період прострочення виплати.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» 18 089 грн. 10 коп. на відшкодування шкоди як різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ВАТ НАСК «Оранта». Стягнуто із ВАТ НАСК «Оранта» на користь ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» 17 541 грн. 71 коп. на відшкодування шкоди. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ВАТ НАСК «Оранта» на користь ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» 606 грн. 21 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2010 року зазначене судове рішення скасовано. Позов ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» 16 747 грн. 60 коп. на відшкодування шкоди. У позові ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» до ВАТ НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регрессу відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» 121 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У поданій касаційній скарзі ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Районний суд, стягуючи із ОСОБА_3 на користь ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» 18 089 грн. 10 коп. на відшкодування шкоди, виходив із того, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ВАТ НАСК «Оранта» складає 16 747 грн. 60 коп., а з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період прострочення виплати - 18 089 грн. 10 коп.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення та стягуючи із ОСОБА_3 на користь ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» 16 747 грн. 60 коп. на відшкодування шкоди, посилався на те, що до правовідносин, що виникли між сторонами, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються, оскільки вказана норма регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а не стягнення суми в порядку регресу.
З таким висновком апеляційного суду погоджується й колегія суддів.
Заявляючи позов про стягнення із ВАТ НАСК «Оранта» 35 тис. грн. (ліміт відповідальності), ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» додало розрахунок, відповідно до якого зазначило суму стягнення - 42 531 грн. 71 коп., тобто 35 тис. грн. з урахуванням індексу інфляції та пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується така пеня.
Суд першої інстанції, вирішуючи позов в цій частині, виходив із того, що 7 грудня 2009 року ВАТ НАСК «Оранта» сплатило ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» 24 990 грн. страхового відшкодування, а тому підлягає стягненню 17 541 грн. 71 коп. (42 531 грн. 71 коп.-24 990 грн.=17 541 грн. 71 коп.), тобто за основу розрахунку суд взяв варіант позивача.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення в цій частині, посилався на те, що позивач звернувся до ВАТ НАСК «Оранта» із претензійною вимогою на суму 24 990 грн., яка була задоволена й 7 грудня 2009 року позивач отримав вказану суму, що підтверджується відповідною квитанцією, а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 8 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу - автомобіля «Хонда», д.н. НОМЕР_1.
У результаті неправомірних дій ОСОБА_3, який керував автомобілем «Фиат», автомобіль під керуванням ОСОБА_4 отримав механічні пошкодження.
Оскільки 22 серпня 2008 року ОСОБА_4 звернувся до ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування та 9 вересня 2008 року отримав виплату в розмірі 51 747 грн. 60 коп., відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до позивача у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке ОСОБА_4, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 вересня 2008 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення Правил дорожнього руху (проїзд на заборонений сигнал світлофора) та притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП (а.с. 20).
На момент дорожньо-транспортної пригоди між ОСОБА_3 та ВАТ НАСК «Оранта» діяв договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 29 грудня 2007 року із лімітом відповідальності страховика 35 тис. грн., франшиза відсутня (а.с. 152).
Отже, як вірно встановлено судом, відповідальними за завдані ОСОБА_4 збитки є ВАТ НАСК «Оранта» відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 29 грудня 2007 року та ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ВАТ НАСК «Оранта» як страховиком.
У зазначених межах право вимоги, яке потерпілий ОСОБА_4 мав би до осіб відповідальних за завдані збитки, перейшло до ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором від 8 липня 2008 року.
Судом встановлено, що 7 грудня 2009 року ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» отримало від ВАТ НАСК «Оранта» 24 990 грн. відповідно до претензійної вимоги на суму 24990 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову до ВАТ НАСК «Оранта», з огляду на здійснену за претензією позивача виплату в розмірі 24990 грн., апеляційний суду не врахував, що ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» за претензією від 24 липня 2009 року, копія якою наявна в матеріалах справи, вимагало від ВАТ НАСК «Оранта» сплатити 35 тис. грн. відповідно до ліміту відповідальності страховика.
За таких обставин вірними є висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» сум страхового відшкодування порядку регресу з урахуванням страхової виплати в розмірі 24990 грн.
Заявлені ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» вимоги про стягнення пені в розмірі 4 152 грн. 05 коп., також вірно визнані судом обґрунтованими, оскільки відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» (п. 37.2. ст. 37 в редакцій, чинній на день вирішення спору, п. 36.2 в чинній редакції) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Разом з тим, стягнувши з ВАТ НАСК «Оранта» залишок страхового відшкодування з урахування індексу інфляції розрахунком позивача, суд першої інстанції припустився помилки та не врахував (як і при стягненні із ОСОБА_3), що до правовідносин, що виникли між сторонами, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються, оскільки вказана норма регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а не стягнення суми в порядку регресу.
За обставин, коли судами правильно встановлені всі обставини справи щодо позовних вимог ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» до ВАТ НАСК «Оранта», встановлені межі відповідальності ВАТ НАСК «Оранта» перед ТДВ «СК «ВіДі-Страхування», однак неправильно зроблені висновки щодо суми страхового відшкодування та застосовано норму матеріального права, що не підлягала застосуванню (ст.. 625 ЦК України), рішення апеляційного суду в частині позову ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» до ВАТ НАСК «Оранта» підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «ВіДі-Страхування» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2010 року в частині відмови в позові товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу скасувати.
Позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.
Стягнути із відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» 10 010 (десять тисяч десять) грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 4 152 грн. 05 коп. пені.
Стягнути із відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» 141 грн. 62 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік