19 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Кафідової О.В., Попович О.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, терті особи: виконавчий комітет Луцької міської ради, будинковий комітет «Калина», комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної ін6вентаризації», про усунення перешкод у користуванні території сумісного користування шляхом знесення самовільної забудови та комунікації, зобов'язання комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2010 року,
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні території сумісного користування шляхом знесення самовільної забудови та комунікації, зобов'язання комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» вчинити певні дії, посилаючись на те, що з 31 липня 2001 року вона зареєстрована та проживає на четвертому поверсі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. Одночасно, в секції гуртожитку проживає ще дві сім'ї. Згідно поверхового плану забудови будинку до території сумісного користування відноситься: коридор, кухня, балкон для сушки білизни, туалет та ванна. Проте, відповідачка самовільно без будь-яких на те документів, без відповідного проекту, дозвільних документів, з грубим порушенням санітарних, протипожежних та будівельних норм на території сумісного користування здійснила перепланування та переобладнання, а саме, на балконі для сушки білизни збудувала перегородки, провела додаткові комунікації, встановила пральну машину.
Уточнивши свої позовні вимоги ОСОБА_3 просила зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні територією сумісного користування, а саме: за власні кошти привести коридор та світловий карман (балкон, сушки для білизни) за адресою: АДРЕСА_1, четвертий поверх до первинного стану, згідно поверхового плану забудови будинку. Заборонити ОСОБА_4 перешкоджати ОСОБА_3 у вільному доступі та користуванні коридором та світловим карманом (балконом для сушки білизни); зобов'язати комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» привести виготовлену документацію на вказаний гуртожиток станом на 06 травня 2009 року у відповідності до чинного законодавства, а саме: здійснити відмітки про виявлене самочинне будівництво та повідомити про це місцеві органи державної виконавчої влади. Відшкодувати понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2010 року до участі в справі в якості співвідповідачів було залучено: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2010 року до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідачів без самостійних вимог щодо предмета спору було залучено: Луцьку міську раду, будинковий комітет «Калина», комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2010 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження порушення її прав та інтересів у результаті неправомірних дій відповідачів. Крім того, відсутній ордер на вселення ОСОБА_3 до гуртожитку.
Проте з таким висновком судів погодитися не можна.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Установлено, що спір між сторонами виник у зв'язку з переобладнанням приміщень у гуртожитку.
Гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
За змістом статей 128-130 ЖК України жила площа в гуртожитках надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету, на підставі якого громадянинові видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Вселення у гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає. Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар. Постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток (пункт 14 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від з червня 1986 року № 208).
Згідно частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 зазначала, що вона зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1.
Згідно плану поверхів будівлі під літ. «А-5» у будинку АДРЕСА_1 у спільному користуванні мешканців кімнат 4-го поверху перебувають приміщення кухні, коридору, балкону, туалету та ванної (а. с. 7).
Протоколами про адміністративне правопорушення від 19 січня 2009 року, 24 лютого 2009 року зафіксовані перепланування житлового приміщення гуртожитку зроблені ОСОБА_4 ( а.с. 66, 67, 68).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з'ясував чи дійсно ОСОБА_4 проводила перепланування приміщень загального користування гуртожитку; не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 з 2001 року проживає у вказаному гуртожитку, питання про її виселення ніким не ставилося, а тому можуть бути й підстави вважати, що її позбавлено права користування приміщеннями загального користування.
Отже, ухвалюючи рішення суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не перевірив доводів позивача; не з'ясував всіх обставин справи; не надав належної оцінки всім доказам які містяться в матеріалах справи та ухвалив рішення при неповно встановлених обставинах справи в порушення ст. 214 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки порушення норм процессуального права судами обох інстанцій унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи згідно з п. 2 ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
М.В. Дем'яносов
О.В. Кафідова
В.М. Коротун
О.В. Попович