26 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого О.О.Дьоміна
Суддів: М.В. Дем»яносова М.В. О.В. Кафідова
В.М. КоротунМ Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9, треті особи: Служба у справах дітей Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, державне комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2» до ОСОБА_10 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням; за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_10 на рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 09 грудня 2010 року, -
ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9, треті особи - Служба у справах дітей Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, державне комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2» звернулись до суду із позовом до ОСОБА_10 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
ОСОБА_10 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення та виселення.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.
Позов ОСОБА_10 задоволено частково.
Вселено ОСОБА_10 в квартиру АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншої жилої площі.
В задоволенні позову ОСОБА_10 про виселення неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 09 грудня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9, задоволено.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 жовтня 2010 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9, треті особи: Служба у справах дітей Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, державне комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2» до ОСОБА_10 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволено.
Визнано ОСОБА_10 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
У позові ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення та виселення відмовлено.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 09 грудня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до п.7 ч. 3 ст. 71 ЖК Української РСР ОСОБА_10 втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, оскільки на час її перебування під вартою та протягом відбування нею покарання, тобто 18 липня 2000 року по 16 липня 2004 року, в квартирі не залишились проживати члени її сім'ї.
Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_10, суд першої інстанції виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_10 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 1991 року, як член сім'ї наймача у зв'язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_6 Шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 розірвано 22 грудня 1999 року.
В період з 18 липня 2000 року по 16 липня 2004 року ОСОБА_10 знаходилась в місцях позбавлення волі і в указаній квартирі не проживала.
Відповідно до п.7 ч. 3 ст. 71 ЖК Української РСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.
Відповідно до ч.4 ст. 71 ЖК Української РСР у випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.
Вказаний у ст. 71 ЖК Української РСР шестимісячний строк, протягом якого жиле приміщення зберігається за ОСОБА_10, відраховується з 16 липня 2004 року, тобто з моменту звільнення її з місць позбавлення волі. Позов до ОСОБА_10 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 поданий 14 липня 2004 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов про визнання відповідачки такою, що втратила право користування квартирою був поданий передчасно, до закінчення шестимісячного строку з дня відбуття покарання, в період якого за нею зберігається право користування жилою площею, а тому підстави для визнання ОСОБА_10 такою, що втратила право користування квартирою відсутні.
До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Натомість, визнати законними та обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції не можливо, оскільки апеляційний суд, задовольняючи позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та визнаючи ОСОБА_10 такою, що втратила право користування житловим приміщенням невірно застосував норми ст. 71 ЖК Української РСР, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.
За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10
Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 09 грудня 2010 року скасувати, а рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 жовтня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О.Дьоміна
Судді: М.В. Дем»яносов
О.В. Кафідова
В.М. Коротун
Штелик С.П.