20 жовтня 2011 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Журавель В.І.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту, скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності,-
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати недійним заповіт, складений її матір'ю ОСОБА_6, який посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори 3 березня 2005 року та зареєстрований в реєстрі за №1-168;
- скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 січня 2009 року, видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за №1-37;
- визнати за нею право власності на 27/80 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
- стягнути з відповідачів на її користь понесені нею судові витрати.
Вимоги обґрунтовувала тим, що її мати на момент укладення оспорюваного заповіту знаходилась в тяжкому фізичному та психічному стані, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Волевиявлення заповідача не було вільним та не відповіла її волі, оскільки з серпня 2002 року її стан погіршився і наприкінці 2002 року вона тяжко хворіла (не могла розмовляти, частина тіла була паралізована), у зв'язку з чим знаходилася під наглядом лікаря.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2011 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори 3 березня 2005 року та зареєстрований в реєстрі за №1-168, скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 січня 2009 року, видане державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за №1-37, а також стягнуто з відповідача на користь позивачки 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні решти позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалу судів першої і апеляційної інстанцій, справу повернути на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також, посилається на неповне з'ясування обставин, які мають значення для вирішення спору.
У відкритті касаційного провадження по вищевказаній справі слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішення і ухвали судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту, скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності .
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ В.І. Журавель