Справа № 2-а/1970/1614/11
"11" липня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Сенчак О.Є.
за участю:
представника позивача - Воронюка С.В.;
представника відповідача - Іщука К.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного Українсько-Польського підприємства «Енергія-КВ»
до державної податкової інспекції у Підволочиському районі
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2011 року №0000022300, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Польське підприємство «Енергія-КВ»(далі по тексту -ТОВ СУПП «Енергія КВ»або позивач) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Підволочиському районі (далі по тексту -ДПІ у Підволочиському районі або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2011 року №0000022300.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що визнаючи угоди недійсними, працівники ДПІ, насамперед, перевищують свої повноваження, і фактично підміняюють контрольно-наглядові функції, функціями судовими. При цьому, діють не компетентно, всупереч існуючому законодавству, трактуючи суперечливі норми виключно на свою користь.
Позивач, зокрема стверджує, що тільки суд, розглядаючи цивільно-правовий спір, міг встановити факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.
Крім того, позивач вважає, що саме по собі зменшення податків не може слугувати підставою для визнання договорів такими, що укладені всупереч інтересам держави, якщо умови договорів реально виконані.
Позивач стверджує, що не мав і не повинен був перевіряти відомості про стан та наявність чи відсутність у своїх постачальників дозволів на експлуатацію приміщень та розміщення об'єктів торгівлі, не мав і не повинен був керувати організацією бухгалтерського та податкового обліку ні у покупців продукції, ні у постачальників комплектуючих.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові та додатково пояснив, що про спрямованість правочинів на реальне настання правових наслідків, укладених ТОВ СУПП «Енергія КВ»з ПП «Ната-Вар», ПП «Торгівельна компанія «Бізнес-Холдінг»та ПП «Вілмат-Електрик», свідчить те, що на момент вчинення спірного правочину усі контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру, а тому, мали необхідну дієздатність і правоздатність для укладання будь-яких угод. По-друге, до контрагентів, які податковий орган вважає недобросовісним, не застосовувалися заходи податкових стягнень, а тому на його думку, спроби працівників ТОДПІ зсовувати обмеження щодо формування податкового кредиту та валових витрат з податкових та видаткових накладних, оформлених за угодами купівлі-продажу із контрагентами, визначеними в акті є незаконними, такими, що порушують п. 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 207 та 208, ч. 1 ст. 238, ст. 250 ЦКУ.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.
Із заперечення ДПІ в Підволочиському районі вбачається, що посилання позивача у адміністративному позові на операції з контрагентами: ПП "Ната-Вар", ПП "Торгівельна компанія "Бізнес- Холдинг", ПП "Вілмат-Електрик" немає ніякого відношення до оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000022300 від 11 січня 2011 р. Сума, що донарахована, визначена з неправильного віднесення позивачем сум до податкового кредиту по імпортній операції з контрагентом - АТ "Інвестиція" (Польща).
З приводу реальності здійснення господарських операцій з ПП "Ната-Вар", ПП "Торгівельна компанія "Бізнес-Холдинг", ПП "Вілмат-Електрик" та правомірності визначення грошового зобов'язання з ПДВ, представник податкового органу пояснив, що спір про скасування податкового повідомлення-рішення №0000033300 в 11 січня 2011 р. про сплату податку на додану вартість на суму 625946,25 грн., в тому числі 500757 грн. за основним платежем та 125 189, 25 грн. штрафних (фінансових) санкцій був предметом розгляду у Тернопільському окружному адміністративному суді в іншій адміністративній справі 05.07.2011 р.
Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає позовні вимоги ТОВ СУПП "Енергія - КВ" необгрунтованими та надуманими, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, пояснення свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у Підволочиському районі було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "СУ-ПП "Енергія - КВ" за період з 27.08.2008 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої було складено акт № 1340/23/35969900 від 27.12.2010 р.
На підставі акта перевірки ДПІ у Підволочиському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000022300 від 11 січня 2011 р. про сплату податку на додану вартість на суму 9668,75 грн., в тому числі 7735 грн. за основним платежем та 1933,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також винесено інші податкові повідомлення-рішення, які були також були предметом оскарження в суді в інших судових провадженнях.
З врахуванням викладеного, суд досліджує тільки обставини, що стосуються винесення податкового повідомлення-рішення №0000022300 від 11 січня 2011 р., яке є предметом оскарження в даній справі.
Перевіркою встановлено, що за період з 27.08.2008 р. по 30.06.2010 р. позивачем було задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 3 грн. та податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 623 991 грн.
Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за зазначений вище період встановлено заниження всього в сумі 7735 грн., в тому чі:елі за травень 2009 р. в сумі 7735 грн.
Перевіркою повноти визначення задишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26 Декларації) встановлено його заниження станом на кінець періоду, що перевірявся, всього у сумі 49913 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (орендарем) 10.02.2009 р. було укладено договір з акціонерним товариством "Інвестиція" (Польща) (орендодавцем), відповідно до якого орендар приймає, а орендодавець передає в строкове платне користування обладнання - лінію для брикетування соломи. Згідно з договором, розмір орендної плати складає 6780 доларів США за місяць.
Відповідно до додатку №1 до даного договору від 09.03.2009 року внесено зміни, згідно з якими термін сплати орендних платежів настає з 01.08.2009 р. та сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця. Отримання обладнання засвідчено вантажно-митною декларацією від 24.02.2009 р. № 403000004/9/000195 та актом приймання-передачі обладнання для виробництва брикетів з пресованої соломи від 09.03.2009 р, № 1, податок на додану вартість за ввіз зазначених основних засобів сплачено з вартості ввезеного обладнання у розмірі 423 500 грн. Податок на додану вартість, сплачений на митниці віднесено позивачем до складу податкового кредиту та відображено у декларації з податку на додану вартість.
Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 168) встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції із ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту, або реімпорту.
З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України: об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавдем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України) та товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно), або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.
Порядок та особливості формування податкового кредиту визначаються п. 7.4. ст, 7 Закону № 168. Зокрема, відповідно до пп. 7.4.1. цього пункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6,1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Нормативне регулювання права на формування податкового кредиту по орендованому майну здійснюється поряд із Законом про ПДВ також і нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, відповідно до п. 1.18. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334 (далі - Закон № 334), лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.
Згідно з п.п. 1.18.1. п. 1.18. ст. 18 Закону № 334 оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
З вищенаведеного вбачається, що за договором лізингу товар не придбаваєтьея у власність, а тому враховуючи зазначене та те, що ввезене на умовах оперативного лізингу імпортне обладнання не є придбаним, а лише отриманим у користування, сума податку на додану вартість, сплачена при його ввезенні, до податкового кредиту не відноситься.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками податкового органу з приводу того, що ТОВ СУПП «Енергія КВ» було порушено пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168, а саме в частині віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого митним органам, у зв'язку з ввезенням на територію України обладнання за договорами оренди (лізингу), в результаті чого завищено податковий кредит всього в сумі 464584 грн., зокрема за лютий 2009 р. в сумі 423 500 грн. та за липень 2009 р. в сумі 41084 грн.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Аналізуючи обставини на які посилається позивач в адміністративному позові та представник відповідача при наданні пояснень в судовому засіданні, суд вважає, що вони не мають жодного відношення до предмету спору в даній адміністративній справі.
Так, позивач у адміністративному позові посилається на операції з контрагентами: ПП "Ната-Вар", ПП "Торгівельна компанія "Бізнес- Холдинг", ПП "Вілмат-Електрик", проте дані суб'єкти господарювання ніякого відношення до оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000022300 від 11 січня 2011 р. немають, а сума, що донарахована, визначена з неправильного віднесення позивачем сум до податкового кредиту по імпортній операції з контрагентом - АТ "Інвестиція" (Польща).
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, з приводу реальності здійснення господарських операцій з ПП "Ната-Вар", ПП "Торгівельна компанія "Бізнес-Холдинг", ПП "Вілмат-Електрик" та правомірності визначення грошового зобов'язання з ПДВ, то спір про скасування податкового повідомлення-рішення №0000033300 ви 11 січня 2011 р. про сплату податку на додану вартість на суму 625946,25 грн., в тому числі 500757 грн. за основним платежем та 125189,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій був предметом розгляду у Тернопільському окружному адміністративному суді при розгляді іншої адміністративної справи.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що ДПІ у Підволочиському районі було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000022300 від 11 січня 2011 р. про сплату податку на додану вартість на суму 9668,75 грн., в тому числі 7735 грн. за основним платежем та 1933,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підстави для його скасування відсутні, а тому суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позову.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спільного Українсько-Польського підприємства «Енергія-КВ»до державної податкової інспекції у Підволочиському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2011 року №0000022300, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 липня 2011 року.
Головуючий суддя Осташ А. В.
копія вірна
Суддя Осташ А. В.