Справа № 2-а/1970/1302/11
"06" липня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Сенчак О.Є.
за участю:
представника позивача - Стеця С.Р.;
представника відповідача - Булахтіна Г.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Органіка»
до Державної податкової інспекції у Чортківському районі
про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 року №0000791600/0, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Органіка»(далі по тексту -ТОВ «Органіка»або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Чортківському районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 року №0000791600/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із винесеним податковим повідомлення -рішенням ДПІ у Чортківському р-ні від 16.11.10 р. в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми ЦК України та Закону України «Про податок на додану вартість»до спірних правовідносин.
Позивач стверджує, що наявність податкових накладних, отриманих від ПП «Компанія Укрбізнес»дає товариству підстави для формування податкового кредиту, а проведеною відповідачем перевіркою не встановлено відсутність податкових накладних, за якими у позивача встановлено завищення податкового кредиту. Крім того, позивач вказав, що згадані вище податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На думку позивача, визнаючи договір поставки укладений між ним та ПП «Компанія Укрбізнес»нікчемним, працівники ДПІ, насамперед, перевищують свої повноваження, і фактично підміняють контрольно-наглядові функції, функціями судовим, оскільки даний договір судом не визнавався недійсним. Крім того, при проведенні перевірки не встановлено доказів незаконного заволодіння дохідною частиною бюджету, як майном держави внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Компанія Укрбізнес»договору поставки, а тому підстав для визнання даного договору нікчемним також немає.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові та додатково пояснив, що про спрямованість правочину (укладеного позивачем з ПП «Компанія Укрбізнес») на реальне настання правових наслідків, свідчить те, що на момент його укладення та вчинення контрагент був включений до Єдиного державного реєстру, а тому, мав необхідну дієздатність і правоздатність для укладання будь-яких угод, а доказів недостовірності відомостей про фактичне місцезнаходження контрагента позивача та обізнаності позивача з їх недостовірністю Відповідачем в акті перевірки не наведено.
Також, представник позивача пояснив, що факт одержання зерна кукурудзи по договору поставки, відображено у книзі обліку сировини, підтверджується також актами про зачистку виробничого корпусу і результатах дослідно -експериментальної переробки кукурудзи , які відображають факт переробки згаданої кількості зерна кукурудзи.
З приводу обґрунтувань ДПІ в Чортківському районі щодо порушень умов зберігання зерна представник позивача зазначив, що ТОВ «Органіка»не є суб'єктом ринку зерна і не приймає зерно для зберігання від інших осіб, як то визначено ст.7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», а зерно кукурудзи закуплялось для виробничих потреб та повністю направлялось на переробку. Даний факт підтверджується наявністю виробничих потужностей, а саме приміщення млина та крохмального цеху, які орендуються позивачем, а відповідність виготовленої Позивачем продукції санітарно - епідеміологічним вимогам підтверджується висновками державної санітарно -епідеміологічної експертизи від 05.11.09р., 06.11.09р. та 05.01.11р.
Представник позивача також наголосив на ряді порушень норм чинного законодавства, допущених податковим органом при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача.
Так, представник позивача, зокрема, зазначив, що ДПІ в Чортківському районі проводила у позивача невиїзну документальну перевірку результати якої спочатку були оформлені відповідним актом від 14 вересня 2010 року. Не виносячи податкових повідомлень-рішень по вищезазначеному акту (яким було встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість»), 4 жовтня 2010 року податковий орган приймає рішення про доопрацювання матеріалів перевірки оформлених актом від 14 вересня 2010 року у зв'язку з тим, що даний акт не відповідає вимогам чинного законодавства. Представник позивача вважає, що ДПІ в Чортківському районі проводячи додаткову перевірку результати якої вже були оформлені актом від 8 жовтня 2010 року, діяла в порушення вимог п.4 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу».
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.
Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, перевіркою встановлено, що позивач в порушення п 1.4 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2 ,пп. 7.4.1 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ПП «Компанія Укрбізнес»за договором № 02/04-109 від 02.04.2010р., які не засвідчують факт придбання платником податків товару, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2010р. - 104 166,67 грн., за травень 2010р. - 264 583,33 грн.
Податковий орган посилається на те, що перевіркою встановлено, що у позивача відсутні акти приймання -передачі товару, докази транспортування зерна кукурудзи та договори складського зберігання зерна.
Всі ці обставини на думку ДПІ в Чортківському районі свідчать про те, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії Товариства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.
Представник відповідача пояснив, що позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Крім того, представник відповідача зазначив, що про відсутність фактичного ведення господарської операції ПП «Компанія Укрбізнес»з ТОВ «Органіка»свідчать дані ДПІ у Сихівському районі міста Львова виражені в акті про результати документальної невиїзної перевірки даного підприємства від 13 липня 2010 року.
Враховуючи вищенаведене, представник ДПІ вважає, що податкове повідомлення-рішення, якими ТОВ «Органіка»визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість, прийняте у відповідності до вимог чинного на час здійснення господарської операції податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем, а також допитано свідків.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, пояснення свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ в Чортківському районі була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Органіка» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з платником податків ПП «Компанія Укрбізнес»за період з 01.11.2009р. по 31.01.2010 р.
Результати перевірки відображені в акті № 882/16-00/31104672 від 08.10.2010 р.
Висновки даного акту перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000791600/0 від 16 листопада 2010 року.
Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, однак, рішенням ДПІ у Чортківському р-ні від 16.12.10р. за №9070/10/10/25-21, рішенням ДПА в Тернопільській області від 18.02.11р. №2705/10/25-007/68 та рішенням ДПА України від 29.04.2011р. №8143/6/25-0115 в задоволенні скарг товариства відмовлено.
Рішення ДПА України від 29.04.11р. отримане позивачем 05.05.11р., що підтверджується довідкою поштового відділення.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для притягнення позивача до відповідальності, на думку податкового органу є нібито наявність порушень вимог п.1.4 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі по тексту - Закон про ПДВ) який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, внаслідок чого товариством завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2010р. на 368 750,00 грн. Вказані порушення обґрунтовані податковим органом тим, що перевіркою встановлено не виконання позивачем умов договору поставки зерна кукурудзи від 02.04.10р. №02/04-10., оскільки вказаний договір є нікчемним з підстав передбачених ст.203, ст.215, 216 ст.228 ЦК України.
Податковий орган вважає, що обставинами, що свідчать про недодержання ТОВ «Органіка» в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків є:
- відсутність актів приймання-передачі кукурудзи відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7;
- відсутність у позивача товарно-транспортних накладних які б підтверджували факт транспортування зерна кукурудзи;
- відсутність сертифікатів якості на зерно кукурудзи;
- відсутність у журналі реєстрації довіреностей ТОВ «Органіка»підпису особи яка б мала одержувати зерно кукурудзи від ПП «Компанія Укрбізнес»;
- відсутність у позивача приміщень для зберігання зерна кукурудзи;
- відсутність ПП. «Компанія Укрбізнес»за місцезнаходженням;
Аналізуючи підстави для визнання договору поставки, що укладався ТОВ «Органіка»з ПП «Компанія Укрбізнес» нікчемним, суд виходив з наступного:
Так, судом встановлено, що 02.04.10р. між ТОВ «Органіка» та ПП «Компанія Укрбізнес»укладено договір поставки за №02/04-10. Предметом вказаного договору, відповідно до п.п. 1.1 є зобов'язання ПП «Компанія Укрбізнес» поставити зерно кукурудзи, а позивач зобов'язаний прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. В свою чергу, Договором поставки визначено ( пп.3.1), що поставка товару здійснюється партіями, вказаними у специфікаціях, транспортом Продавця на склад Покупця. При цьому, пп.3.2 Договору встановлено, що строки та порядок поставки погоджуються сторонами у специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.
З урахуванням вимог Договору від 02.04.10р., його сторони підписали три специфікації: №1 від 02.04.10р. на поставку 500 т. зерна кукурудзи загальною вартістю 625000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 104167,00 грн.).; №2 від 05.05.10р. на поставку 1500 т. зерна кукурудзи загальною вартістю 1875000,00 грн. та №3 від 01.06.10р. на поставку 500 т. зерна кукурудзи загальною вартістю 625 000,00 грн.
В свою чергу, в період охоплений перевіркою, а саме в квітні 2010 року ПП «Компанія Укрбізнес» поставило Позивачу 500 т. зерна кукурудзи. Поставка відповідної кількості зерна кукурудзи у квітні 2010р. відбулась по накладних на кожну конкретну партію поставки, а також оформлена рахунком -фактурою №СФ-1023 від 23.04.10р., видатковою накладною №РН-852 від 23.04.10р. та податковою накладною №852 від 23.04.10р. на суму 625000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 104 166,67 грн.). Належним чином засвідчені копії вище перелічених документів долучені позивачем до матеріалів справи.
Крім того, ПП «Компанія Укрбізнес»у травні 2010р. поставило Позивачу 1270 т. зерна кукурудзи. Поставка відповідної кількості зерна кукурудзи у травня 2010р. відбулась накладних на кожну конкретну партію поставки, а також оформлена видатковою накладною №РН-1537 від 20.05.10р. та податковою накладною №1537 від 20.05.10р. на суму 750 000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 125 000 ,00 грн.), а також видатковою накладною №РН-1746 від 28.05.10р. та податковою накладною №1746 від 20.05.10р. на суму 837 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 139583,00 грн).
В свою чергу, Позивач, в рахунок виконання взятих на себе зобов'язань по Договору поставки від 02.04.10р., 12.05.10р., у періоді, охопленому перевіркою оплатив ПП «Компанія Укрбізнес»240 000,00 грн. та 19.05.10р. 385 000,00 грн. Даний факт підтверджується банківською випискою. В той же час, повний розрахунок за поставлене зерно кукурудзи проведено Позивачем з ПП «Компанією Укрбізнес»в червні 2010 р., що підтверджується аналізом рахунку «361», актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.10р. та банківською випискою за червень 2010 р. В подальшому, Позивач суму ПДВ в розмірі 368 750,00 грн. по одержаних податкових накладних виписаних ПП «Компанія Укрбізнес»23.04.10р., 20.05.10 р. та 28.05.10р. відніс до складу податкового кредиту декларації по податку на додану вартість за травень 2010 р.
Враховуючи те, що згідно умов вищенаведеного договору поставки, поставка зерна кукурудзи здійснювалась транспортом продавця, суд не бере до уваги посилання податкового органу на те, що відсутність товарно-транспортної накладної є свідченням відсутності реального характеру господарських операцій, оскільки податковий орган лишив поза увагою те, що товарно-транспортні накладні оформляються лише у тих випадках, коли для перевезення товару залучається перевізник, який надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Якщо ж товар перевозиться власним автомобільним транспортом учасниками правовідносин для власних потреб товарно-транспортні накладні не оформляються.
До такого висновку суд прийшов аналізуючи ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-Ш, який прямо вказує на те, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на -транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Тобто вказаний Закон вказує на наявність альтернативи у переліку підтверджуючих документів на вантаж: товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
В свою чергу законодавством, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2009 р. № 207, затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - «Перелік № 207»), У п. 2 даного Переліку зазначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
При цьому Перелік № 207 передбачає, що у водія юридичної особи або фізичної особи підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, повинна бути товарно- транспортна накладна (п.1), але не передбачає подібної вимоги для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб (п. 2).
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки перевезення товару за договором поставки зерна кукурудзи здійснювалося транспортом контрагента, позивачем не були порушені вимоги законодавства щодо обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.
Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено факту нікчемності договору поставки, а сам факт відсутності актів приймання - передачі, доказів транспортування зерна кукурудзи та відсутність договорів складського зберігання зерна, на які посилається Відповідач в акті перевірки, на думку суду, не може бути достатньою підставою обґрунтованості нікчемності правочину та позбавлення Позивача права на податковий кредит виходячи з наступного:
ПП «Компанія Укрбізнес»на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а відтак мало право на укладення договору поставки та виписування податкових накладних.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. При цьому слід зауважити, що доказів недостовірності відомостей про фактичне місцезнаходження контрагента позивача та обізнаності позивача з їх недостовірністю Відповідачем в акті перевірки не наведено.
З врахуванням викладеного суд вважає, що Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків своїм контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про його фактичне місцезнаходження, наведених у зазначеному реєстрі.
Реальність виконання поставки зерна кукурудзи підтверджується отриманням зерна по довіреності через уповноважену особу -ОСОБА_4 Факт одержання згаданої кількості зерна кукурудзи, крім іншого відображено у книзі обліку сировини, витяг з якої долучено позивачем до матеріалів справи.
При цьому судом не приймається до уваги твердження відповідача з приводу того, що в журналі реєстрації довіреностей ТОВ «Органіка»за 2007 р.- 2011р., в графі розписка, особи, що одержала довіреність, відсутні підписи отримання ОСОБА_4 довіреностей на отримання зерна кукурудзи. Такі твердження спростовуються поясненнями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який пояснив, що одержував довіреність на отримання зерна кукурудзи від ПП. «Компанія Укрбізнес».
Факт отримання та оприбуткування відповідної кількості зерна кукурудзи підтверджується також актами про зачистку виробничого корпусу і результатами дослідно- експериментальної переробки кукурудзи, які відображають факт переробки згаданої кількості зерна кукурудзи, придбаної по договору поставки.
Крім того, судом встановлено, що пп.1.3 Договору поставки від 02.04.10 р. визначено, що відповідність якості товару визначається лабораторією Покупця ( тобто Позивача) на кожну поставлену партію за погодженням з Продавцем. На виконання вимог наведеного пункту Договору, лабораторією Позивача кожного дня по факту поставки ПП «Компанією Укрбізнес»зерна кукурудзи, на підставі її дослідження оформлявся аналіз якості сировини.
Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу про те, що перевіркою не встановлено актів прийому продукції по кількості, якості та комплектності відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції' виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітража при Раді Міністрів РСР від 25.04.1966р. № П-7 не заслуговують на увагу, оскільки зазначені вище Інструкції П-6 та П-7 застосовуються у випадках, коли основними чи особливими умовами поставки не передбачений інший порядок прийняття продукції по кількості та якості.
Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено ряд основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність. Так, серед інших, до основних принципів належить принцип превалювання сутності над формою -операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що приймання кукурудзи по накладних в яких відображено кількісні показники та її вартість відповідають вимогам п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Не заслуговують на увагу обґрунтування відповідача щодо порушень умов зберігання зерна, оскільки позивач не є суб'єктом ринку зерна і не приймає зерно для зберігання від інших осіб, як то визначено ст.7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», а зерно кукурудзи закуплялось для виробничих потреб та повністю направлялось на переробку.
Наявність виробничих потужностей у позивача підтверджується договором оренди приміщення млина від 13.03.09р. №502 та договором оренди крохмального цеху від 26.07.06р., а відповідність виготовленої Позивачем продукції санітарно - епідеміологічним вимогам підтверджується висновками державної санітарно -епідеміологічної експертизи від 05.11.09р., 06.11.09р. та 05.01.11р. Належним чином завірені копії вищенаведених документів долучені до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що при проведенні перевірки відповідач не врахував, що системний аналіз первинних документів щодо передання майна, наявність власного майна для досягнення результатів відповідних господарських операцій, мети придбання товару однозначно підтверджує факт передавання товарів за договором поставки і виключає штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (який діяв до 1 січня 2011 року) на момент укладення та вчинення договору поставки зерна кукурудзи ПП. «Компанія Укрбізнес», було зареєстроване в установленому Законом про ПДВ порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку.
Тобто, згідно п.п.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ вищенаведений суб'єкт господарювання, як продавець товару, видав податкові накладні позивачу, що стало підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для включення позивачем сум до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Згідно п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціми (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.4.5)». Тобто вказана норма Закону про ПДВ чітко встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) -таким випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отримавши поставлений товар, ТОВ «Органіка»сплатило своєму контрагенту у вартості зерна кукурудзи суму ПДВ (20%), яку останній повинен перерахувати до державного бюджету. Проте, як вбачається з матеріалів справи дане питання податковим органом взагалі не досліджувалось.
Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача на акт документальної невиїзної перевірки ПП. «Компанія Укрбізнес», який надісланий на адресу ДПІ в Чортківському районі з ДПІ в Сихівському районі міста Львова, оскільки в даному акті не досліджувалось питання взаємовідносин ПП. «Компанія Укрбізнес»з ТОВ «Органіка».
Безпідставними є твердження представника ДПІ в Чортківському районі про те, що ПП. «Компанія Укрбізнес»в податкових деклараціях з ПДВ за квітень та травень 2010 року не відобразило ні сум податкових зобов'язань ні сум податкового кредиту, оскільки як вбачається з Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП. «Компанія Укрбізнес»в розрізі контрагентів за квітень та травень 2010 року, яка є додатком №5 до податкової декларації з ПДВ, ПП «Компанія Укрбізнес»відобразило обсяги поставок на ТОВ «Органіка».
Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог п.1.4 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість".
Суд також частково погоджується з твердженнями представника позивача з приводу того, що податковим органом було допущено ряд порушень вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого Мінюстом України 25.08.2005р. за № 925/11205, а саме в частині того, що податковим органом порушено строки підписання та оформлення акту перевірки, за результатами перевірки складались два акти перевірки, порушено строки винесення податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, суд вважає, що вищенаведені порушення не можуть бути достатніми підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, якщо вони не спростовують висновків перевіряючи про виявлені порушення норм податкового законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що ДПІ в Чортківському районі оспорюваним податковим повідомленням-рішенням порушила права позивача, а тому приходить до переконання про захист цих прав шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Чортківському районі від 16 листопада 2010 року №0000791600/0.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Чортківському районі від 16 листопада 2010 року №0000791600/0.
Повернути з держаного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Органіка»3 гривні 40 копійок судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 липня 2011 року.
Головуючий суддя Осташ А. В.
копія вірна
Суддя Осташ А. В.