Справа № 2-а/1970/1378/11
"08" червня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.
за участю:
представника позивача - Гураля Р.В.;
представника відповідача - Задорожного І.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс»
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001471602 від 17 травня 2011 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анод Плюс»(далі по тексту -ТОВ «Анод Плюс»або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту -ТОДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001471602 від 17 травня 2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковий орган не дослідивши жодного первинного документу категорично стверджує про те, що у підприємства відсутні умови для здійснення господарської діяльності, а вчинені ним правочини є нікчемними.
Позивач зокрема зазначив, що з Акту перевірки слідує, що акти невиїзних перевірок контрагентів були направлені відповідачу ДПІ у Шевченківському, ДПІ у Сихівському районах м. Львова та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», проте, згідно пункту 5.5 вказаного порядку, до органу ДПС, який здійснює облік контрагента суб'єкта господарювання, що перевірявся направляються копії акта (довідки), складеного за результатами саме позапланової виїзної, а не невиїзної перевірки.
Позивач стверджує, що реальність господарських операцій здійснених відповідно до договорів поставок товару укладених між позивачем та ТОВ «Денвік», ТОВ «Львівське виробниче підприємство «Маскан»та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також наявністю самого товару та подальшого його використання в господарській діяльності ТОВ «Анод Плюс».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові та додатково пояснив, що про спрямованість правочинів на реальне настання правових наслідків, здійснених ТОВ «Анод плюс», свідчить те, що на момент вчинення спірних правочинів усі контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру, а тому, мали необхідну дієздатність і правоздатність для укладання будь-яких угод, крім того вони були зареєстровані платниками ПДВ.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.
Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, на момент проведення позапланової документальної невиїзної перевірки в розпорядженні Тернопільської ОДПІ знаходились матеріали перевірок (ТОВ «Денвік»- акт від 16.03.2011 р. № 263/23-209/3584541, надісланий засобами телекомунікаційного зв'язку ДПІ у Сихівському районі м. Львова; ТОВ ЛВП «Максан»- акт від 08.02.2011 року № 86/23-118/23270601, надісланий засобами телекомунікаційного зв'язку ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та ТОВ ТК «Поділля- Інвест» - акт від 25.03.2011 року № 258/3/23-30-36644829, надісланий засобами телекомунікаційного зв'язку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) в ході проведення яких не встановлено фактів поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників на адресу вищезазначених СПД та фактів передачі товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям, що свідчить про те, що правочини між постачальниками та ТОВ «Максан», ТОВ «Денвік», ТОВ ТК «Поділля-Інвест»здійснені без мети настання реальних наслідків, отже відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, в ході проведення перевірок встановлено, що у ТОВ «Максан», ТОВ «Денвік», ТОВ ТК «Поділля-Інвест»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
Таким чином, Тернопільська ОДПІ, керуючись ст. 71 - 74, ст.83 ПК України, враховуючи висновки перевірок контрагентів ТОВ ВКФ «Анод Плюс»встановила, що в порушення п.п.7.2.3 п.7.2.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ „ВКФ „Анод Плюс" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Львівське виробниче підприємство „Максан", ТОВ „Денвік", ТОВ „ТК „Поділля-Інвест".
Враховуючи вищенаведене, представник Тернопільської ОДПІ вважає, що податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «Анод плюс»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень-грудень 2010 року, прийняте у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ«Анод Плюс»за результатами якої складено Акт №2374/16-02/33706300 від 29.04.2011року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ«ВКФ«Анод Плюс»з питань перевірки правильності формування податкового кредиту по операціях з ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»за період вересень 2010р., жовтень 2010р., грудень 2010 р., з ТОВ «Денвік» за період листопад 2010 р., та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» за період грудень 2010 року.
На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 року №0001471602 яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Анод Плюс»за платежем податок на додану вартість в сумі 243 298,75 грн., в тому числі 194 639 грн. основного платежу та 48 659,75грн. фінансових санкцій, за порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання стало встановлення перевіркою порушення при формуванні податкового кредиту, яке полягає в тому, що суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавців товарів, а податкові накладні не виконують своєї законодавчо встановленої функції і їх оригінали не підтверджуються копіями. Зокрема, ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік»та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест»виписали податкові накладні на операції, які не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачали перехід права власності.
Як встановлено в судовому засіданні, зазначені висновки відповідачем зроблено виключно на підставі витягів з актів № 263/23-209/35854541 від 16.03.2011 року невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Денвік», №86/23-118/23270601 від 08.02.2011 року невиїзної документальної перевірки ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»та №258/3-23-30/36644829 від 25.03.2011 року невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТК«Поділля-Інвест».
Вказаними перевірками встановлено відсутність у ТОВ «Денвік», ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан» та ТОВ «ТК«Поділля-Інвест»необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутність фінансово-господарської діяльності, а всі операції визнано транзитними, тобто спрямованими на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.
Так судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»01.09.2010 року було укладено договір поставки №0109-01. На виконання вказаного договору 07.09.2010 року по видатковій накладній № 090101 позивачем отримано електронних компонентів на загальну суму 190883,71 грн., в т.ч. 31813,95 грн. ПДВ.
27.09.2010 року по видатковій накладній № 270903 позивачем отримано плати на загальну суму 105196,92 грн., в т.ч. 17532,82 грн. ПДВ.
08.10.2010 року по видатковій накладній №081004 позивачем отримано термостати та конденсатори на загальну суму 130870,8 грн., в т.ч.21811,8 грн. ПДВ.
12.10.2010 року по видатковій накладній №121006 отримано клеми на загальну суму 83081,09 грн., в т.ч.13846,85 грн. ПДВ.
08.12.2010 року по видатковій накладній № 081203 позивачем отримано конденсатори, роз'єми та інші товари на загальну суму 139509,6 грн., в т.ч.23251,6 грн. ПДВ.
На отримані товари ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»видало податкові накладні №090101 від 07.09.2010 року, № 270903 від 27.09.2010 року, №081004 від 08.10.2010 року, №121006 від 12.10.2010 року, № 081203 від 08.12.2010 року.
Перевезення товару здійснив приватний підприємець ОСОБА_3 згідно товаро-транспортних накладних №090101 від 07.09.2010 року, №270903 від 27.09.2010 року, №081004 від 08.10.2010 року. №121006 від 12.10.2010 року, № 081203 від 08.12.2010 року.
Між позивачем та ТОВ «Денвік»22.10.2010 року було укладено договір поставки №2210-1. На виконання вказаного договору 08.11.2010 року по видатковій накладній № 20811 позивачем отримано конденсатори на загальну суму 137189,09 грн., в т.ч. 22864,85 грн. ПДВ.
15.11.2010 року по видатковій накладній № 51511 позивачем отримано роз'єми, шунти, автоматичні вимикачі на загальну суму 127546,32 грн., в т.ч. 21257,72 грн. ПДВ.
На отримані товари ТОВ «Денвік»видало податкові накладні №20811 від 08.11.2010 року, № 51511 від 15.11.2010 року.
Перевезення товару здійснював приватний підприємець ОСОБА_3 згідно товаро транспортних накладних №20811 від 08.11.2010 року та №51511 від 15.11.2010 року.
Між позивачем та ТОВ «ТК«Поділля-Інвест»10.09.2010 року було укладено договір поставки №100901. На виконання вказаного договору 03.12.2010 року по видатковій накладній № 031203 позивачем отримано тримачі кабеля, кронштейни, скоби та фенол на загальну суму 195282,22 грн., в т.ч.32547,04 грн. ПДВ.
22.12.2010 року по видатковій накладній № 221203 позивачем отримано конденсатори на загальну суму 58266,72 грн., в т.ч.9711,12 грн. ПДВ.
На отримані товари ТОВ «ТК«Поділля-Інвест» видало податкові накладні № 031203 від 03.12.2010 року та № 221203 від 22.12.2010 року.
Перевезення товару здійснював приватний підприємець ОСОБА_3 згідно товаро транспортних накладних №31203 від 03.12.2010 року та №221203 від 22.12.2010 року.
З'ясовуючи реальність здійснення господарських операцій, визначених у вищенаведених договорах, суд встановлює обґрунтованість податкової вигоди, яку бажає отримати позивач, а також можливість здійснення таких господарських операцій обидвома сторонами правочину.
Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено факту нікчемності договорів поставок позивача.
Так аналізуючи суть господарських угод податковий орган взагалі не встановив в який спосіб здійснювалась поставка, чиїм транспортом, де придбавався товар позивачем.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що такі обставини могли бути встановлені тільки в ході проведення планової чи позапланової виїзних перевірок. Така позиція висвітлена перевіряючими і в акті перевірки, на сторінці 18 якого зазначено, що остаточні висновки щодо правильності декларування податкового зобов'язання і податкового кредиту будуть зроблені при проведенні документальної виїзної перевірки.
Судом не приймається до уваги твердження представника позивача з приводу того, що висновки актів невиїзних позапланових документальних перевірок ТОВ «Денвік», ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»та ТОВ «ТК«Поділля-Інвест» є доказами нікчемності правочинів укладених між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання, оскільки відповідно до п.5.5 Наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»до органу ДПС, який здійснює облік контрагента суб'єкта господарювання, що перевірявся направляються копії акта (довідки), складеного за результатами саме позапланової виїзної, а не невиїзної перевірки.
З врахуванням викладеного, Тернопільською ОДПІ при проведенні невиїзної перевірки позивача могли бути використані тільки акти позапланових виїзних перевірок.
Суд вважає, що факт виконання господарських операцій позивача, підверджується наданими в судовому засіданні первинними документами позивача, а саме: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які доводять факт передачі товару, що не позволяє кваліфікувати дані правочини як фіктивні.
Відповідач взагалі не встановлював таких факторів які б дійсно могли підтвердити чи спростувати реальність здійснення господарських операцій позивача та його контрагентів, описаних вище. А саме: наявність у Позивача чи контрагентів необхідних ресурсів (майнових, людських, часових тощо) для здійснення відповідних господарських операцій.
Висновки актів перевірок ТОВ «Денвік», ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан» та ТОВ «ТК«Поділля-Інвест»про те, що дані суб'єкти господарювання не могли перевозити товар у зв'язку з відсутністю транспортних засобів, спростовуються тим, що перевезення товару здійснювалось атвоперевізником -суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3
Тернопільською ОДПІ при проведенні перевірки також не врахованого такої обставини як використання товарів, що закуповувались позивачем у контрагентів, у здійсненні його господарської діяльності (згідно даних державного реєстру одним із видів діяльності ТОВ «Анод Плюс»є оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що при проведенні невиїзної перевірки відповідач не спростував факту передачі товарів за право чинами, що в свою чергу виключає штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (який діяв до 1 січня 2011 року) на момент вчинення зазначених вище правочинів ТОВ «Денвік», ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»та ТОВ «ТК«Поділля-Інвест»були зареєстровані в установленому Законом про ПДВ порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку. Так, з сайту ДПА України слідує, що в грудні-листопаді 2010 року ТОВ «Денвік»було зареєстровано платником ПДВ (номер свідоцтва 100237542), а свідоцтво платника ПДВ анульоване тільки 18.03.2011 року. Також, у вересні-грудні 2010 року ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»було зареєстровано платником ПДВ (номер свідоцтва 100221312), а свідоцтво платника ПДВ анульоване тільки 17.03.2011 року. Причиною анулювання свідоцтв в обох випадках було неподання протягом 12 послідовних календарних місяців декларації з податку на додану вартість. З акту перевірки слідує, що під час проведення невиїзних перевірок контрагентів позивача об'єктом дослідження були показники поданих декларацій з податку на додану вартість (абзац 4 на с.5 та абзац 2 на с.9 Акту перевірки). Вказане виключає можливість анулювання свідоцтв платників податків з підстави неподання декларацій, а Акт перевірки містить суперечливі дані. А ТОВ «ТК«Поділля-Інвест»зареєстровано платником ПДВ з 08.12.2009 року (номер свідоцтва 100258308) і по теперішній час.
Крім того, слід урахувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Тобто, згідно п.п.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ вищенаведені суб'єкти господарювання, як продавці товару, видали податкові накладні позивачу, що стало підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для включення позивачем сум до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Згідно п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.4.5)». Тобто вказана норма Закону про ПДВ чітко встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) -таким випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отримавши поставлений товар, ТОВ «Анод Плюс»сплатило своїм контрагентам у вартості виконаних робіт суму ПДВ (20%), яку останні повинні перерахувати до державного бюджету. Проте, як вбачається з матеріалів справи податковим органом не встановлено чи проводилась контрагентами позивача сплата податку на додану вартість до бюджету.
Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог п.1, 4 ст.1, п.п.«а». п.п.«б». п.п.«в», п.6.4, ст.6. п.п.«а», п.п.«в», п.6.5, ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість" та п.1.19, п.1.21, ст.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3, ст.5. п.п.11.3.1, п.11.3. п.п.11.2.1, п.11.2, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечувала проти позову, проте нею, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що воно прийняте в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
Керуючись Законом України «Про податок на додану вартість»(діючим на момент виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 2, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001471602 від 17 травня 2011 року.
Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Анод-Плюс» 3 гривні 40 копійок судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 червня 2011 року.
Головуючий суддя Осташ А. В.
копія вірна
Суддя Осташ А. В.