Справа № 2-а/1970/1243/11
"01" червня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.
за участю:
представника позивача - Полівчака С.С. ;
представника відповідача - Мартинюка Т.Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка-Тернопіль»
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2011 року №0001832305 та №0001802305 та визнання незаконними дій Тернопільської ОДПІ щодо встановлення порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема завищення складу валових витрат за 3 квартал 2010 року в сумі 900 000 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка-Тернопіль»(далі по тексту -ТОВ «Ласка-Тернопіль»або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2011 року №0001832305 та №0001802305 та визнання незаконними дій Тернопільської ОДПІ щодо встановлення порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема завищення складу валових витрат за 3 квартал 2010 року в сумі 900 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що здійснення господарської операції по купівлі ТОВ «Ласка-Тернопіль» у ПП «Ексім-Неон»сухого знежиреного молока підтверджено відповідними первинними документами, складеними відповідно до чинного законодавства на які посилаються і не заперечують їх існування перевіряючі в акті перевірки. В подальшому отриманий товар (сухе знежирене молоко) був реалізований іншим покупцям, а відповідні суми ПДВ включені до податкових зобов'язань.
З врахуванням цього позивач зазначає, що відсутні будь які підстави вважати, що інтересам держави та суспільства завдано збитків, а також те, що в акті перевірки не вказано в чому саме полягає умисел (вигода) та саме ухилення від сплати податків.
Позивач вважає, що податковий орган прийшов до висновку про нікчемність правочину укладеного між ТОВ «Ласка-Тернопіль»та ПП «Ексім-Неон», який ґрунтується виключно на припущеннях та без посилання на будь-які первинні документи, які б це підтверджували.
Крім того, позивач зазначив, що 17.12.2010р. Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією складено Довідку №7/16-02/34473498 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Ласка Тернопіль»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій по взаємовідносинах із контрагентом ПП «Ексім-Неон»за період з 01.07.2010р. по 31.08.2010р. у п. 3.2.2. Довідки «Податковий кредит»перевірено ті ж операції з купівлі сухого знежиреного молока, на підставі тих же: договору купівлі-продажу та первинних докуметів. За наслідком перевірки встановлено: ТОВ «Ласка Тернопіль»при взаєморозрахунках із ПП «Ексім-Неон»за період з 01.07.2010р. по 31.08.2010р. порушень не встановлено. З врахуванням цього, позивач вважає, що податковий орган діючи всупереч вимог Закону України «Про податкову службу в Україні», обревізував один і той же період діяльності позивача двічі із встановленням протилежних висновків щодо наявності порушень відносно однієї господарської операції.
Позивач також вважає незаконними дії Тернопільської ОДПІ, щодо опису в акті перевірки, в розділі 3.2.1, порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення складу валових витрат за 3 квартал 2010 року в сумі 900000 грн. Позивач вказує, що перевіряючими жодним чином не зазначено в чому саме полягало дане порушення, і не зважаючи на те, що по даному порушенню не винесено податкового повідомлення-рішення, позивач вважає, що в такий спосіб, податковий орган, на підставі таких висновків, може в майбутньому провести нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.
Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, перевіркою не виявлено дорожніх листів, складських квитанцій у відповідності до Інструкції № П-6 та належним чином заповнених товарно-транспортних накладних. Окрім цього, на підприємстві відсутні сертифікати якості отриманого товару. Вищезазначене свідчить про не доведення підприємством факту прибуття автомобіля, завантаження і розвантаження та факт завершеного процесу за вантаження і розвантаження товару, вказаного у документах.
Всі ці обставини на думку Тернопільської ОДПІ свідчать про те, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії Товариства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки єдиною метою проведення документування фактично не здійсненої господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.
Представник відповідача пояснив, що позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Враховуючи вищенаведене, представник Тернопільської ОДПІ вважає, що податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ «Ласка-Тернопіль»визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість, прийняті у відповідності до вимог чинного на час здійснення господарської операції податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ в період з 21.02.2011р. по 14.03.2011р проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Ласка-Тернопіль»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010 р.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 07.04.2011р. №1058/23-04/34473498.
Як зазначено в акті, перевіряючими встановлено порушення позивачем п.1.4 ст.1, пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- заниження податку на додану вартість в періоді що перевірявся всього у сумі 145925,00 грн., в тому числі по періодах: липень 2010р.-10925,00 грн., серпень 2010р.135000,00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду всього в сумі 19271,00 грн., завищення «залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітного періоду (ряд.24) всього в сумі 2627,00 грн. (розділ 3.2.2 акту перевірки).
На підставі акту перевірки Тернопільською ОДШ прийнято:
1. податкове повідомлення - рішення форми «В4»від 26.04.2011 року №0001832305, яким позивачу зменшено від'ємне значення сум податку на додану вартість у розмірі 21 989,00 грн.
2. податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 26.04.2011 року №0001802305, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 182 406,25 грн. в т.ч. 145 925,00 грн. основнй платіж та 36 481,25 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Порушення вищезазначених вимог, на думку перевіряючих, стало можливим внаслідок недотримання позивачем вимог Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме по правочину купівлі-продажу сухого знежиреного молока укладеного між позивачем та ПП. «Ексім-Неон».
Податковий орган вважає, що обставинами, що свідчать про недодержання ТОВ «Ласка-Тернопіль»в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків є відсутність дорожніх листів, складських квитанцій у відповідності до Інструкції № П-6 та належним чином заповнених товарно-транспортних накладних, відсутність сертифікатів якості отриманого товару, неподача звітності ПП. «Ексім-Неон» з червня 2010 року.
Аналізуючи підстави для визнання нікчемними договорів, що укладалися ТОВ «Ласка-Тернопіль»з ПП «Ексім-Неон», суд виходив з наступного:
26.06.2010 року ПП «Ексім-Неон»(Постачальник) та ТОВ «Ласка-Тернопіль»(Покупець) уклали договір купівлі продажу за №017, відповідно до якого ПП «Ексім-Неон»зобов'язався постачати та передати у власність Покупцю сухе знежирене молоко ДСТУ 4273:2003, а покупець зобов'язується отримувати оплачувати товар. На виконання даного договору:
- 30.07.2010 року ПП «Ексім-Неон»поставив ТОВ «Ласка Тернопіль»сухе знежирене молоко у кількості 10000 кг. по ціні 22,50 грн. без ПДВ за кілограм на загальну суму* 270000,00 грн. в тому числі грн. ПДВз- що підтверджується видатковою накладною від 30.07.2010 року №569, податковою накладною від 30.07.2010 року №569, рахунком фактурою від 30.07.2010 року №569, актом прийому-передачі №1 від 30.07.2010р. та товарно-транспортною накладною №2734 від 30.07.2010р.
- 02.08.2010 року ПП «Ексім-Неон»поставив ТОВ «Ласка Тернопіль»сухе знежирене молоко у. кількості 10000 кг. по ціні 22,50 грн. без ПДВ за кілограм на загальну суму 270000,00 грн. в тому числі 45000,00 грн. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 02.08.2010 року №580, податковою накладною від 02.08.2010 року №580, рахунком фактурою від 02.08.2010 року №580, актом прийому-передачі №2 від 02.08.2010р. та товарно-транспортною накладною №2768 від 02.08.2010р.
- 18.08.2010 року ПП «Ексім-Неон»поставив ТОВ «Ласка-Тернопіль»сухе знежирене молоко у кількості 20000 кг. по ціні 22,50 грн. без ПДВ за кілограм на загальну суму 540000,00 грн. в тому числі 90000,00 грн. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 18.08.2010 року №615, податковою накладною від 18.08.2010 року №615, рахунком фактурою від 18.08.2010 року №615, актом прийому-передачі №3 від 18.08.2010р. та товарно-транспортною накладною №2782 від 18.08.2010 р.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечувалось в судовому засіданні представниками сторін, ТОВ «Ласка-Тернопіль»за поставлені ТМЦ ПП «Ексім-Неон» оплата була проведена в повному обсязі.
Якість продукції підтверджено сертифікатом відповідності терміном дії з 25.05.2010р. до 21.05.2011р., експертним висновком від 24.06.2010р. №1028/02, висновком державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 09.05.2007р. №05.03.02-04/23156, протоколом випробувань харчових продуктів, про що відмічено і у акті перевірки податкового органу. З врахуванням викладеного, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що відсутні сертифікати якості отриманого товару.
Судом також не береться до уваги посилання позивача на те, що відсутність товарно-транспортної накладної є свідченням відсутності реального характеру господарських операцій, оскільки податковий орган лишив поза увагою те, що товарно-транспортні накладні оформляються лише у тих випадках, коли для перевезення товару залучається перевізник, який надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Якщо ж товар перевозиться власним автомобільним транспортом учасниками правовідносин для власних потреб товарно-транспортні накладні не оформляються.
До такого висновку суд прийшов аналізуючи ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-Ш, який прямо вказує на те, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на -транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Тобто вказаний Закон вказує на наявність альтернативи у переліку підтверджуючих документів на вантаж: товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
В свою чергу законодавством, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2009 р. № 207, затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення интажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - «Перелік № 207»), У п. 2 даного Переліку зазначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
При цьому Перелік № 207 передбачає, що у водія юридичної особи або фізичної особи підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, повинна бути товарно- анспортна накладна (п.1), але не передбачає подібної вимоги для водія юридичної особи або юридичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб (п. 2).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства Транспорту України №363 від 14.10.1997 року товаро-транспортна накладна, є документом, який підтверджує факт надання транспортних послуг та понесення транспортних витрат, а не сам факт поставки товару чи її відсутність, за умови наявності таких документів, як договір, видаткові та податкові накладні, не може бути використана як доказ безтоварності операції та нікчемності правочину.
З'ясовуючи реальність здійснення господарських операцій, визначених у вищенаведеному договорі, суд встановлює обґрунтованість податкової вигоди, яку бажає отримати позивач, а також можливість здійснення таких господарських операцій обидвома сторонами правочину.
Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено факту нікчемності договорів поставок позивача.
Так аналізуючи суть господарської угоди укладеної між позивачем та ПП. «Ексім-Неон»податковий орган не аналізував в який спосіб здійснювалась поставка, де придбавався товар позивачем, а як вбачається з вищенаведеного, в судовому засіданні ці обставини були встановлені.
Так, як вбачається з п. 6.1 договору купівлі-продажу №017 від 26 червня 2010 року, товар поставляється транспортом постачальника за домовленістю.
З врахуванням викладеного, судом не приймаються до уваги посилання податкової інспекції на обов'язковість застосування Інструкцій № П-6 та П-7 до даних договірних відносин, оскільки умови постачання описані в самому договорі.
Факт виконання господарських операцій, підверджується наданими під час перевірки первинними документами позивача, а саме: видатковими накладними, які доводять факт передання товару за договорами, актами прийомки-передачі товару, що не позволяє кваліфікувати дані правочини як фіктивні.
Відповідач взагалі не встановлював таких факторів які б дійсно могли підтвердити чи спростувати реальність здійснення господарських операцій позивача та його контрагентів, описаних вище. А саме: наявність у Позивача чи контрагента необхідних ресурсів (майнових, людських, часових тощо) для здійснення відповідних господарських операцій, наявність чи відсутність у позивача та його контрагентів транспортних засобів, які були необхідними для виконання поставок товару.
Крім того, податковим органом безпідставно залишено поза увагою той факт, що в подальшому (у періоді, що перевірявся) відповідно до договору поставки від 02.08.2010р. між ТОВ «Ласка-Тернопіль»та ПГО «АПВТ-Фірма Ласка»та згідно:
Накладної та податкової накладної №6799 від 17.08.2010р. поставлено сухе знежирене молоко в кількості 20000 кг. За ціною 26,66 грн. без ПДВ за кілограм на загальну суму 640000,00 грн. в тому числі 106666,67 грн. ПДВ.
Накладної та податкової накладної №8101 від 31.08.2010р. поставлено сухе знежирене молоко в кількості 5000 кг. За ціною 28,33 грн. без ПДВ за кілограм на загальну суму 170000,00 грн. в тому числі 28333,33 грн. ПДВ.
Накладної та податкової накладної №8225 від 03.09.2010р. поставлено сухе знежирене молоко в кількості 5000 кг. За ціною 28,33 грн. без ПДВ за кілограм на загальну суму 170000,00 грн. в тому числі 28333,33 грн. ПДВ.
Накладної та податкової накладної №9166 від 11.10.2010р. поставлено сухе знежирене молоко в кількості 10000 кг. За ціною 28,33 грн. без ПДВ за кілограм на загальну суму 340000,00 грн. в тому числі 56666,67 грн. ПДВ.
Таким чином, згаданий товар повністю використаний у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, більше того, в результаті вказаних операцій, позивачем отримано дохід в розмірі 240000,00грн., який віднесено до податкових зобов'язань з ПДВ у деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди (серпень, вересень, жовтень 2010 року).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що при проведенні перевірки відповідач не врахував, що системний аналіз первинних документів щодо передання майна, наявність власного майна для досягнення результатів відповідних господарських операцій, транспортних засобів, відповідних працівників, мети придбання товарно-матеріальних цінностей однозначно підтверджує факт передавання товарів за правочинами і виключає штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР (який діяв до 1 січня 2011 року) на момент вчинення зазначеного вище правочину, ПП. «Ексім-Неон»було зареєстроване в установленому Законом про ПДВ порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку, а свідоцтво платника ПДВ було анульовано лише 25.11.10 р.
Тобто, згідно п.п.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ вищенаведений суб'єкт господарювання, як продавець товару, видав податкові накладні позивачу, що стало підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для включення позивачем сум до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Згідно п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціми (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.4.5)». Тобто вказана норма Закону про ПДВ чітко встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) -таким випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отримавши поставлений товар, ТОВ «Ласка-Тернопіль»сплатило своєму контрагенту у вартості виконаних робіт суму ПДВ (20%), яку останній повинен перерахувати до державного бюджету. Проте, як вбачається з матеріалів справи податковим органом навіть не встановлено чи проводилась контрагентом позивача (ПП. «Ексім-Неон») сплата податку на додану вартість до бюджету.
Згідно п.1.5. та п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд вважає, що всупереч наведеним вище нормам податковим органом зроблено висновок, що грунтується на припущеннях щодо ймовірної, на думку контролюючого органу, нікчемності правочину та без посилання на будь-які первинні документи, які б це підтверджували.
Також судом встановлено, що 17.12.2010р. Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією складено Довідку №7/16-02/34473498 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Ласка Тернопіль»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій по взаємовідносинах із контрагентом ПП «Ексім-Неон»за період з 01.07.2010р. по 31.08.2010р. у п. 3.2.2. Довідки «Податковий кредит»перевірено ті ж операції з купівлі сухого знежиреного молока, на підставі тих же: договору купівлі-продажу та первинних докуметів. За наслідком перевірки встановлено: ТОВ «Ласка Тернопіль»при взаєморозрахунках із ПП «Ексім-Неон»за період з 01.07.2010р. по 31.08.2010р. порушень не свтановлено. З вищенаведеного вбачається, що один і той же період діяльності позивача обревізований двічі Тернопільською ОДНІ із встановленням протилежних висновків щодо наявності порушень відносно однієї господарської операції.
Як вбачається із змісту акту перервірки, в розділі 3.2.1 акту перевірки податковим органом, поряд з іншим, встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема завищення складу валових витрат за 3 квартал 2010 року в сумі 900000 грн.
Суд вважає, що в даному випадку податковий орган жодним чином не зазначив в чому саме полягало дане порушення. Із змісту господарської діяльності позивача можна зробити припущення, що вказане порушення полягало у віднесені до складу валових витрат витрат понесених у зв'язку із придбанням ТМЦ у ПП «Ексім-Неон». В такому випадку висновки про порушення зроблені необ'єктивно у зв'язку із наведеним вище.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.
Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Поставлена позивачем вимога про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень може стосуватися лише нормативно-правового акта, що стосується індивідуального акту, яким в даному випадку і є податкові повідомлення-рішення, то суд вважає, що можна ставити вимоги про визнання протиправним, незаконним, неправомірним і скасування, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 26 квітня 2011 року №0001832305 та №0001802305.
Приходячи до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними дій Тернопільської ОДПІ щодо встановлення порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема завищення складу валових витрат за 3 квартал 2010 року в сумі 900 000 грн., суд виходив з того, що в мотивувальній частині судом встановлено безпідставність такого висновку, проте, як вбачається з матеріалів справи, за наслідками встановленого порушення Тернопільською ОДПІ не прийнято жодного рішення, а сам по собі акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, його висновки не тягнуть правових наслідків і не є обов'язковими для виконання.
Враховуючи наведене, фіксування в акті перевірки працівниками Тернопільської ОДПІ порушення законодавства не можна вважати дією яка породжує для ТОВ „Ласка-Тернопіль" будь-які юридичні наслідки чи впливає на його права та обов'язки, а захист таких прав в судовому порядку може здійснюватися тільки тоді, коли зі сторони податкового органу буде прийнято рішення чи вчинена дія яка вплине права та обов'язки та інтереси платника податків.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 26 квітня 2011 року №0001832305 та №0001802305.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 3 червня 2011 року.
Головуючий суддя Осташ А. В.
копія вірна
Суддя Осташ А. В.