Справа № 2-а/1970/2725/11
"17" жовтня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
при секретарі Бойко Н.Б.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Бринь Т.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Підволочиськ (надалі - відповідач) про зобов'язання відповідача прийняти звітність за іншою довільною формою з поясненнями.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він є платником єдиного податку та звільнений від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних із виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Вважає, що платник єдиного податку є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування за який покладено обов'язок звітувати Пенсійному фонду України, як державному контролюючому органу, відповідно до п.п. 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами №2181 (далі Закон 2181).
Таким чином, на думку позивача, відповідно до Закону 2181 платник податків має право подавати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним органом контролюючого орану, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку (збору), такий звіт за іншою формою подається разом з поясненням мотивів його складання.
За таких підстав, відповідач зобов'язаний прийняти звітність від платника єдиного податку ПП ОСОБА_1 за іншою довільною формою поданого з поясненнями від 21.03.2011 року до УПФУ в Підволочиському районі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, передбачених у позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення на адміністративний позов. Зазначив, що поданий позивачем «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого збору в складі єдиного податку перерахованого державою на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів ПФУ»за 2010 рік не відповідає вимогам п. 2.2 Розділу ІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України»(Затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1), а отже дані вказані у звіті, Управлінням ПФУ в Підволочиському районі не можуть бути прийнятті.
Зазначив, що доводи, наведені у позовній заяві, ґрунтуються на невірному застосуванні чинного законодавства, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець Підволочиською районною державною адміністрацією Тернопільської області 25.02.2005 року згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії В00 № НОМЕР_1 (а.с.6).
15.09.2008 року державною податковою інспекцією у Підволочиському районі підприємцю ОСОБА_1 видано свідоцтво про сплату єдиного податку серія Е №НОМЕР_2. Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок сплачувати щомісячно 150 грн. єдиного податку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058 від 09.07.2003 року (далі -Закон №1058) страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Зазначені страхувальники, згідно ч.1 ст.15 Закону № 1058, є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані, зокрема: подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (в редакції діючій до 01.01.2011 року).
Порядок та форму звітності встановлено Порядком формування та подання страхувальниками звітів щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам ПФУ, затвердженим постановою Правління ПФУ від 05.11.2009 № 26-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152 (далі - Порядок).
Відповідно п. 2.2 Розділу ІІ Порядку, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
21 березня 2011 року позивачем до Управління ПФУ в м. Підволочиськ подано іншу форму звіту замість Таблиці 2 «Нарахування та перерахування державного збору загальнообов'язкове пенсійне страхування фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок)»з поясненнями (а.с. 8 - 9).
Дослідивши представлений Звіт за 2010 рік (а.с. 8 ), суд вважає, що позивачем в порушення вимог ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 подано звітність до УПФУ в Підволочиському районі не за формою встановленою Пенсійним фондом України.
З урахуванням викладеного, а також того, що Законом № 1058 не передбачено можливості подачі звітності іншої форми ніж визначено Пенсійним фондом України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання УПФУ в Підволочиському районі прийняти звітність не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.
Посилання позивача на норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Податковий кодексу України, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що на правовідносини, що виникли між сторонами податкове законодавство не поширюється.
Так, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 цього Закону встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема платники страхових внесків, їхні права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, стягнення заборгованості по цих внесках.
Суд зазначає, що згідно ст. 18 Закону № 1058 (в редакції діючій до 01.01.2011 року) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від сплати.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Аналізуючи чине Законодавство, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку що заявлений позивачем позов про зобов'язання відповідача прийняти звітність за іншою довільною формою - задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись, ст.ст. 2, 52, 69, 70, 71, 94, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволені позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Постанова складена в повному обсязі та підписана 21 жовтня 2011 року/
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.