Справа: № 2-а-80/11/1016 Головуючий у 1-й інстанції: Тандир О.В.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"19" жовтня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Макарівському районі Київської області на постанову Макарівського районного суду Київської області від 07 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Макарівському районі Київської області про перерахунок пенсії,-
встановив:
27 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Макарівському районі Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо недорахування та невиплати у повному розмірі доплати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, щомісячної компенсації в разі втрати годувальника передбачених ст. ст. 39, 51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка проживає на території Чорнобильської зони, яка є забрудненою, та є потерпілою від аварії на ЧАЕС 1 категорії, соціальної допомоги дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити вказані доплати за період з 01 квітня 2007 року.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 21 січня 2011 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Макарівському районі Київської області в частині вимог про визнання бездіяльності щодо перерахунку пенсії неправомірною, та зобов'язання здійснити такий перерахунок починаючи з 01 квітня 2007 року по 27 квітня 2010 року.
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 07 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Макарівському районі Київської області про перерахунок пенсії задоволено, а саме: визнано відмову Управління Пенсійного Фонду України у Макарівському районі Київської області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 протиправною; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у Макарівському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату з урахуванням ст.28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 -IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни згідно ст.6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195 -IV "Про соціальний захист дітей війни" та доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як непрацюючому пенсіонеру проживаючому на території зони посиленого радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796 -ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, що діяла до визнання неконституційними змін до вказаних статей Закону), та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, віднесених до 4 категорії у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щомісячної компенсації в разі втрати годувальника у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України відповідно до ст.52 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796 -ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, що діяла до визнання неконституційними змін до вказаних статей Закону) починаючи з 27 квітня 2010 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України у Макарівському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4), НОМЕР_1 виданим Київською облдержадміністрацією 23 липня 2004 року, отримує пенсію у відповідача та проживає у м. Макарів - 1 Київської області, яке за переліком населених пунктів Київської області віднесено до зони поселеного радіоекологічного контролю.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України ( в редакції, що діяла до визнання неконституційними Змін до вказаної статті).
Всупереч ст. ст. 39, 51, 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу доплати виплачувалась відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, від 26 липня 1996 року №836.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 1996 року №836 відповідач не правомірно виплачував доплату до пенсії, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю та щомісячну компенсацію за втраченого годувальника в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51, 52 зазначеного Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Макарівському районі Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Макарівського районного суду Київської області від 07 лютого 2011 року -залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М. Грищенко
І.О.Лічевецький