Справа: № 2а-2066/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Раколович В.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
"20" жовтня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини А-2053 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до військової частини А-2053 про стягнення заборгованості,-
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовами в яких просили визнати неправомірними дії військової частини А-2053 (далі відповідач), зобов'язати відповідача нарахувати позивачам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та стягнути з відповідача на користь позивачів матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, крім того позивач ОСОБА_5 просить нарахувати винагороду за тривалість безперервної військової служби 15 років.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року позовні вимоги задоволені. Стягнути з в/ч А 2053 на користь ОСОБА_2 1599,55 грн. заборгованості по матеріальній допомозі на оздоровлення та 1599,55 грн. заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально - побутових питань; стягнуто з в/ч А 2053 на користь ОСОБА_3 2104,50 грн. заборгованості по матеріальній допомозі на оздоровлення та 2104,50 грн. заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально - побутових питань; стягнуто з в/ч А 2053 на користь ОСОБА_4 1230,50 грн. заборгованості по матеріальній допомозі на оздоровлення та 1230,50 грн. заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально - побутових питань; стягнуто з в/ч А 2053 на користь ОСОБА_5 1465,38 грн. заборгованості по матеріальній допомозі на оздоровлення, 1465,38 грн. заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально - побутових питань та 745 грн. заборгованості по винагороді за тривалість безперервної військової служби.
Не погоджуючись з судовим рішенням представник військової частини А-2053 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі проходять службу у військовій частині А 2053 та знаходяться на грошовому забезпеченні. При цьому тривалість безперервної календарної військової служби ОСОБА_5 становить понад 15 років.
Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, оскільки позивачі мають право на отримання матеріального забезпечення на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, крім того відповідач в супереч ст.71 КАС України не довід правомірності своїх дій.
З таким рішенням, як не відповідним обставинам справи, вимогам матеріального закону, не може погодитись суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення
Крім того ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У відповідності до п. 33.1 Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. N 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 33.3. Інструкції розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 33.2. Інструкції передбачено, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Наказом командира військової частити А - 2053 № 263 від 02 грудня 2008 року ОСОБА_5 було призначено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 1465,38 грн., а також була нарахована винагорода за тривалість безперервної служби в сумі 372,50 грн., однак вказана допомога позивачу не виплачена, що підтверджується довідкою відповідача (а.с.191).
Наказом командира військової частити А - 2053 № 156 від 25 липня 2008 року ОСОБА_4 була нараховано матеріальну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 1230,50 грн., однак вказана допомога позивачу не виплачена, що підтверджується довідкою відповідача (а.с.115).
Наказом командира військової частити А - 2053 № 92 від 22 квітня 2008 року ОСОБА_3 було призначено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2104,50 грн., однак вказана допомога позивачу не виплачена, що підтверджується довідкою відповідача (а.с.68).
Наказом командира військової частити А - 2053 № 34 від 25 червня 2008 року ОСОБА_2 була нараховано матеріальну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 1599,55 грн., однак вказана допомога позивачу не виплачена, що підтверджується довідкою відповідача (а.с.10).
Представник відповідача в судовому засіданні проти суми заборгованості по матеріальній допомозі на оздоровлення за 2008 рік не заперечує, посилається на недостатнє фінансове забезпечення.
Відповідно до п. 32.1 Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода в таких розмірах: за 15 років безперервної військової служби розмір винагороди - 1,0 (посадовий оклад і оклад за військовим званням).
Таким чином судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 винагороду за тривалість безперервної служби в розмірі 745 грн. (посадовий оклад 685 грн. + оклад за військове звання 60 грн.)
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та виплати винагороди за тривалість безперервної служби є обґрунтованими та підлягає задоволенню. Через що рішення суду першої інстанції у цій частині слід залишити без змін.
Щодо стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, то відповідно до п. 33.3 наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», встановлено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Отже, відповідно до вищевказаного, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється виходячи з наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Як слідує з матеріалів справи кошторисі відповідача на той час були відсутні кошти для виплати зазначеної допомоги та наказ на її виплату не видавався, а тому суд першої інстанції не правомірно задовольнив позовні вимоги в даній частині.
З огляду на вищезазначене позовні вимоги щодо стягнення на користь позивачів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу військової частини А-2053 задовольнити частково .
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року скасувати в частині стягнення з військової частини А-2053 заборгованості по матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань на користь ОСОБА_2 в сумі 1599,55 гривень, на користь ОСОБА_3 в сумі 2104,50 гривень, на користь ОСОБА_4 в сумі 1230,50 гривень, на користь ОСОБА_5 в сумі 1465,38 гривень. В цій частині у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя : Г.В.Земляна
Судді: Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький