Справа № 2а/1570/2815/2011
18 жовтня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Іванова Е.А.
секретар Чиженко А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТ»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «УМТ»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282301 від 01.04.2011 року, яким визначено ТОВ «УМТ»суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 378449 грн., з яких 302759 грн. основного платежу та 75690 грн. штрафних санкцій.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «УМТ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якого складено акт на підставі якого 01.04.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282301, згідно якого ТОВ «УМТ»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів в розмірі 378449 грн. з яких 302759 грн. за основним платежем та 75690 грн. за штрафними санкціями. Збільшення суми грошового зобов'язання відбулося в результаті того, що перевіряючими в ході проведення перевірки було встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, підприємницька діяльність яких припинена, або яких рішенням суду визнано банкротом. Проте позивач не погоджується з такими твердженнями перевіряючих та зазначає про помилковість висновку податкової інспекції про не підтвердження ТОВ «УМТ»права на податковий кредит з огляду на припинення діяльності двох контрагентів позивача та визнання банкрутом одного з них вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача. Позивач зазначає, що припинення діяльності двох контрагентів та визнання банкрутами одного з них відбулося значно пізніше здійснення господарських операцій між ними та ТОВ «УМТ». Припинення діяльності, визнання банкрутом та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданими за такими господарськими операціями податкових накладних. На підставі викладеного, позивач зазначає, що ним обґрунтовано визначено суму податкового кредиту з податку на додану вартість та продавці на момент вчинення господарських операцій знаходились в Єдиному державному реєстрі а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, тому позивач просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додатково пояснив, що до придбання вагів у ТОВ «Фризер Україна», для зважування придбаного товару використовувались ваги, які були у продавців товару та доказів наявності в них цих вагів надати не може через ліквідацію контрагентів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив за перечень проти позову не надав.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до ст.. 4 Закону України «Про державну податкову службу України»Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Отже, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області є суб'єктом владних повноважень, а тому, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Судом встановлено, що на підставі направлень №30/23 від 31.01.2011р. та №92/23 від 25.02.2011р. виданих ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області працівниками ДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «УМТ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р.
За наслідками перевірки був складений акт №483/23/32863438 від 21.03.2011р. в якому зроблені висновки про порушення позивачем пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 302759грн. з яких у квітні 2010р. на суму -143196,64грн.; в травні 2010р. на суму-76891,31грн.; в червні 2010р. на суму -76821,33грн.; в вересні 2010р. на суму -5849,56грн. (Т.1 а.с.11-38).
На підставі вказаного акту 01 квітня 2011р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення №0000282301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на суму 302759грн. за основним платежем та 75690грн. за штрафними санкціями (Т.1 а.с.10).
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Орігінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що ТОВ «УМТ»зареєстровано як юридична особа 08.04.2004року та є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва №40384332 виданного 25.05.2004р. (Т.1 а.с.68) .
Як вбачається з довідки головного управління статистики в Одеській області №1447, основними видами діяльності за КВЕД ТОВ «УМТ»є оптова торгівля відходами та брухтом, оброблення металевих відходів та брухту чорних металів, оброблення брухту та відходів кольорових металів, оптова торгівля (т.1 а.с.67).
Так як ці види діяльності підлягають ліцензуванню, то для провадження вказаної діяльності позивачем 29.09.2009 року отримані від Міністерства промислової політики України ліцензії: №491028 на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів та №491025 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів (т.1 а.с.88,89) та ще раніше в 2005 році отримувались відповідні ліцензії №111239 та 433978 (т.1 а.с.169,170) на ті самі види діяльності.
Для проведення статутної діяльності позивач уклав 01.03.2009року з ФОП «ОСОБА_2»договір оренди майданчику з твердим покриттям площею 1500кв.м. в тому числі 150кв.м. крите приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1 строком до 28.02.3010р. (т.1 а.с.96) який додатковою угодою №1 від 01.03.2010р. продовжений до 25.02.2011р. (т.1. а.с.100).
В наступному позивачем укладались угоди з підприємствами на придбання металобрухту та металевих виробів серед яких були ТОВ ТД «ФАБ-Україна»та ТОВ «Лемпіра Групп».
Судом встановлено, та перевіряючими в акті перевірки також зазначено, що суми ПДВ були відображені у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ ТД «ФАБ-Україна», ТОВ «Лемпира Групп»,ТОВ «Фриззер Україна», які внесені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) згідно порядку ведення книги обліку придбання товарів, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та включені до складу податкового кредиту і відображені по р.17 податкової Декларації по ПДВ у відповідному періоді.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем враховувалось, що постачальники металовиробів ТОВ ТД «ФАБ-Україна»та ТОВ «Лемпира Групп»мають стан платника «11»припинено, хоча не зняті з обліку та скасовано їх держреєстрацію 16.12.2010р. та що за результатами опрацювання відхилень виявлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ та його контрагентів встановлено, що по зазначеним контрагентам значаться розбіжності, які свідчать про не включення суми ПДВ до складу податкових зобов'язань продавця в квітні 2010р. в сумі 76509,28грн. та в травні 2010р. в сумі 76891,31грн. по ТОВ «Лемпіра Групп»та 66687,36грн. в квітні 2010р. та 76821,33грн. в червні 2010р. по ТОВ ТД «ФАБ-Україна».
Так само ДПІ стосовно ТОВ «Фриззер Україна»було враховано, що він має стан платника «14»визнано банкрутом ухвалою суду від 08.12.2010р. та що за результатами опрацювання відхилень виявлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту встановлено, що по зазначеному контрагенту значаться розбіжності, які свідчать про не включення суми ПДВ до складу податкових зобов'язань продавця в вересні 2010р. в сумі 5849,56грн.
Суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.04.2010 року між ТОВ «УМТ»та ТОВ «Лемпіра групп»був укладений договір купівлі-продажу №А-12Л-23 (т.1.а.с.103) згідно умов якого ТОВ «УМТ»зобов'язалось прийняти та оплатити продавцю ТОВ «Лемпіра групп»металоконструкції, металопрокат, арматуру, обладнання, чавун переробний з кольорових та чорних металів.
В наступному продавець здійснив постачання товару, а позивач оплатив безготівково отриманий товар, що підтверджується як даними податкового та бухгалтерського обліку та первинними документами: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними (т.1.а.с.104-124, 5-63).
Також 27.08.2009 року між ТОВ «УМТ»та ТОВ «ТД ФАБ-Україна»був укладений договір купівлі-продажу №А-27/08-09 (т.1.а.с.125) згідно умов якого ТОВ «УМТ»зобов'язалось прийняти та оплатити продавцю ТОВ «ТД ФАБ-Україна»металоконструкції, трубопроводну арматуру, металопрокат, обладнання, напівфабрикати, чавун переробний з кольорових та чорних металів.
В наступному продавець здійснив постачання товару, а позивач оплатив безготівково отриманий товар, що підтверджується як даними податкового та бухгалтерського обліку та первинними документами: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними (т.1.а.с.126-153, 43-54, т.2 а.с.21-29).
01.09.2010р. ТОВ «Фриззер Україна»(продавець) уклало з ТОВ «УМТ»договір №56 (т.1. а.с.153, 157,158) згідно умов якого продавець зобов'язався продати покупцю ТОВ «УМТ»товар -платформені ваги за ціною 25682,45грн. та ПДВ 5136,49грн. та дозиметр випромінювання пошуковий вартістю 3565,33грн. та ПДВ 713,07грн. В наступному продавець здійснив постачання товару, а позивач оплатив безготівково отриманий товар, що підтверджується як даними податкового та бухгалтерського обліку та первинними документами: актами прийому-передачі №1 від 02.09.2010р. та №2 від 07.09.2010р. (т.1 а.с.155,156) видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними (т.1.а.с.154-156,159-163, т.2 а.с.30,59). Вказаний товар придбаний ТОВ для власних потреб при ведені господарської діяльності, та до цього часу обліковується як основні фонди на підприємстві.
Надалі ТОВ «УМТ»товар отриманий від ТОВ «ТД ФАБ-Україна»та ТОВ «Лемпіра групп»як певні металовироби, був реалізований ТОВ «Південь-Мэтэкспорт»як брухт та відходи за угодами від 30.09.2009 року та від 01.09.2010р. (т.1. а.с.165,166) що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому брухту та відходів кольорових та чорних металів, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ виданими покупцем (т.1. а.с.171-204). Судом встановлено, що ТОВ «Південь-Мэтэкспорт»також має відповідні ліцензії на провадження виду діяльності -заготівля, переробка металобрухту чорного та кольорового металів(т.1. а.с.168-170).
Суд також враховує, що з постачальником ТОВ «ТД ФОБ-Україна»ще раніше здійснювались господарські операції, по яким проводились безготівкові розрахунки (а.с.222-225), отримувався товар та видавались відповідні податкові накладні ще в вересні-листопаді 2009року, січні, лютому 2010 року (т.1 а.с.218-246) та відповідних зауважень з боку перевіряючих за податковими накладними отриманими позивачем та включених до податкових декларацій в перевіряємому періоді в акті перевірки не було.
Через відсутність власного транспорту для здійснення господарської діяльності позивачем як відправником укладались договори 01.10.2009року та 01.10.2010р. (терміном на рік кожний) на перевезення вантажу з ФОП ОСОБА_3 (т.1. а.с.90,91), який має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України на надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом (т.1. а.с.92).
Як встановлено судом на час виписки податкових накладних ТОВ «ТД ФАБ-Україна»та ТОВ «Лемпіра групп», ТОВ «Фриззер Україна» були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією розташованою на офіційному сайті ДПА України (т.2 а.с.71-73) та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, що не заперечується відповідачем.
Під час розгляду справи відповідачем не надано суду жодного доказу того, що позивач діяв необачно, чи необережно, або йому було відомо про порушення контрагентами податкового законодавства. Суд звертає увагу на те, що відомостей про наявність порушень податкового законодавства контрагентами також не міститься ані в акті перевірки, ані в матеріалах справи.
Судом не встановлено та відповідачем не надано жодного доказу, що операції в квітні - червні 2010р. вересні 2010р., з контрагентами ТОВ «ТД ФАБ-Україна», ТОВ «Лемпіра групп», ТОВ «Фриззер Україна»були вчинені з наміром їх учасників уникнути сплати до бюджету належних сум ПДВ або отримати бюджетне відшкодування без відповідних підстав.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно до п.п.7.7.1, п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.
Як вбачається з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, однією з обов'язкових підстав для виникнення у платника податку права на податковий кредит є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум ПДВ.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Крім того, порушення справи про банкрутство, передбачає здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.
Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 04.05.2011 р. по справі N К-13380/07.
Крім того, судом встановлено, що ТОВ «УМТ» ще до перевіряємого періоду здійснювало аналогічні операції за цими підприємствами та включало до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від них, та жодних зауважень з приводу включення суми ПДВ до складу податкового кредиту перевіряючими не висувалося.
Таким чином на підставі вищевикладеного позивачем правомірно віднесено суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих його контрагентами до складу податкового кредиту.
З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що позовні вимоги ТОВ «УМТ»обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яке не є об'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Оскільки, позивачем були здійснені судові витрати, що підтверджується відповідною квитанцією, та позов підлягає задоволенню, то з державного бюджету слід стягнути 3,40 грн.
Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТ»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області №0000282301 від 01.04.2011р.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМТ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40грн. .
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 24 жовтня 2011 року
Суддя Е.А.Іванов
24 жовтня 2011 року