Справа № 2а/1570/4396/2011
18 жовтня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Вовченко О.А.,
при секретарі Дубовик Г.В.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
розглянуши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любашівського районного бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності на будинок в АДРЕСА_1 та зобов'язання зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на будинок з прилеглими господарськими об'єктами, -
ОСОБА_1, 09 червня 2011 року звернулася в Одеський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Любашівського районного бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності на будинок в АДРЕСА_1 та зобов'язання зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на будинок з прилеглими господарськими об'єктами.
В адміністративному позові зазначено, що згідно рішення Любашівського районного суду Одеської області від 23.03.2011 року за позивачем визнано право власності на житловий будинок з прилеглими господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1, що належав померлим батькам позивача -ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Однак після звернення позивача до Любашівського районного бюро технічної інвентаризації для реєстрації за нею права власності на зазначений вище будинок, відповідачем було винесено оскаржуване рішення про відмову в реєстрації, в зв'язку з тим, що відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з реєстру прав, не проведено інвентаризаційних робіт, та таке право вже зареєстровано. Позивач вважає таке рішення незаконним та просить його скасувати.
В судовому засіданні позивач, підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві, та просила суд задовольнити позовні вимоги.
25 червня 2011 року, представник відповідача надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач просить відмовити в задовленні адміністративного позову, посилаючись на наступні обставини. Відповідач вважає, що Любашівський районний суд Одеської області, приймаючи рішення від 23 березня 2011 року, порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки неповно зясував обставини, що мають значення для справи. По-перше, на момент розгляду справи в Любашівському районному суді та на момент розгляду даної справ, власником на законних підставах спірного житлового будинку є ОСОБА_4, згідно рішення Любашівського районного суду від 17.11.2004 року та договору дарування від 07 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Любашівського районного нотаріального округу, що і стало причиною відмови в державній реєстрації права власності.
Представник від відповідача в судові засідання не з'являвся. Відповідач в запереченнях просив справу розглянути за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку позивача, суд вважає рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності на будинок в АДРЕСА_1 законним, а вимоги позивача про зобов'язання зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на будинок з прилеглими господарськими об'єктами такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
При розгляді даної справи судом, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, перевірено, чи прийнято рішення реєстратором ОСОБА_5 про відмову в реєстрації на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Любашівського районного суду м. Одеси від 23.03.2011 року (а.с.7), що набрало законної сили, визнано права власності за ОСОБА_1 на будинок з прилеглими господарськими будівлями в АДРЕСА_1, що належав її померлим батькам.
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація є публічною, здійснюється відповідним органом, який повинен надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, передбаченому законом.
Так, встановлено, що статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.04 №1952-ІV (далі -Закон №1952) та пунктами 1.3, 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (надалі -Тимчасове положення), визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.
Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі -БТІ) у відповідності до Закону №1952 та згідно пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за N 66/7387.
Згідно з ч.4 ст.8 Закону № 1952-IV та п.п.3.1., 3.4. Тимчасового положення реєстратор при розгляді заяви встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав, та у межах своїх повноважень приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності. Пункт 3.5 Положення зазначає, що реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності. Згідно п.3.5 Тимчасового положення у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: 3.5.1 заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення; 3.5.2 із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення; 3.5.3 об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав; 3.5.4 подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; 3.5.5 заявлене право вже зареєстроване; 3.5.6 не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт; 3.5.7 право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом; 3.5.8 право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;3.5.9 відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; 3.5.10 у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Відповідно до п.3.6. Тимчасового положення, 3.6. Рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або про відмову в ній містить: дату й місце прийняття рішення;
найменування БТІ та прізвище, ім'я, по батькові реєстратора БТІ; дату прийняття заяви про державну реєстрацію прав та її порядковий номер; прізвище, ім'я, по батькові заявника (заявників); стислий опис об'єкта, щодо якого приймається рішення; реєстраційний номер об'єкта, щодо якого приймається рішення (за наявності); підстави винесення рішення (у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав). Рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній оформлюється на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 7, посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ. Рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній може бути оскаржено відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 Положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Відповідно до п. 3.8 Положення, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.
Як було встановлено судом, позивач звернулась до Любашівського районного бюро технічної інвентаризації з заявою про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок за АДРЕСА_1. В якості документа, що підтверджує виникнення права власності на зазначений будинок, позивач надала до РБТІ рішення Любашівського районного суду від 23.03.11 по справі №2-157/11.
За результатами розгляду зазначеної вище заяви, реєстратором Любашівського районного бюро технічної інвентаризації ОСОБА_5 було винесено рішення від 29 квітня 2011 року (а.с.6), яким ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації, в зв'язку з тим, що: відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав: не проведено інвентаризаційних робіт; заявлене право вже зареєстроване.
Свою позицію відповідач обґрунтовував наступними доказами. Відповідно до Витягу з Реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.07.2007 року (а.с.38), домоволодіння за АДРЕСА_1, відповідно до Рішення Любашівського районного суду від 17.11.2004 року (а.с.35-37) на праві приватної спільної часткової власності в розмірі 1/3 належить ОСОБА_4 та в розмірі 2/3 -ОСОБА_3 (матері позивача).
Відповідно до нотаріально посвідченого Договору Дарування від 07.08.2007 року (а.с.39), ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за АДРЕСА_1.
В зв'язку з зазначеним фактом дарування, в Реєстр про реєстрацію права власності на нерухоме майно 10.08.2007 року було внесено відповідні зміни: на підставі договору дарування ВЕТ № 210621 від 07.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, власником на праві приватної власності частки домоволодіння в розмірі 2/3 за АДРЕСА_1, став ОСОБА_4.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення Любашівського районного бюро технічної інвентаризації прийнято на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно; тобто з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. А таким чином суд не вбачає підстав для скасування зазначеного рішення та визнання його незаконним.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-72, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Любашівського районного бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності на будинок в АДРЕСА_1 та зобов'язання зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на будинок з прилеглими господарськими об'єктами - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 21 жовтня 2011 року.
Суддя Вовченко O.A.