19 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
суддів:Бутенка В.І.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
СорокиМ.О.,
Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи № 6/87 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори» до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська, Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська, Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області та Пенсійного фонду України про визнання недійсним повідомлення (розрахунку) фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, скасування рішень, -
У березні 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори» звернулось до суду із вказаним позовом в якому зазначило, що листом управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська (далі УПФ України у Ленінському районі м. Луганська) від 19 вересня 2005 №5998/06 направлено на адресу акціонерного товариства розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій УПФ України у Жовтневому районі м. Луганська на суму 9535 грн. 15 коп.
Вважаючи це повідомлення-розрахунок таким, що суперечить законодавству, його було оскаржено позивачем до контролюючих органів.
Рішеннями УПФ України в Ленінському районі м. Луганська від 17.10.05 №6716/06, Головного УПФ України в Луганської Області від 14.10.05 № 4643/04-10 та Пенсійного фонду України від 26.01.06 № 916/07-10 скарги позивача були залишені без задоволення.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати недійсним вказане повідомлення-розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії та скасувати рішення УПФ України в Ленінському районі м. Луганська від 17.10.05 №6716/06, Головного УПФ України в Луганської Області від 14.10.05 № 4643/04-10 та Пенсійного фонду України від 26.01.06 № 916/07-10.
Постановою господарського суду Луганської області від 09 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року, Відкритому акціонерному товариству «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори» в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить ці рішення скасувати як постановлені з порушення норм процесуального і матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи Відкритому акціонерному товариству «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори» у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визначили, що відповідачі при прийнятті вказаних рішень діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, в порушення норм процесуального права, ця адміністративна справа розглянута та вирішена в суді першої інстанції суддею одноособово.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 11 квітня 2006 року до участі у справі у якості відповідача залучено Пенсійний фонд України.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Згідно з ч.1 ст.24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Таким чином, розглянувши та вирішивши адміністративну справу суддею одноособово, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке ставить під сумнів законність ухваленого ним судового рішення.
Вказане порушення вимог процесуального закону залишилось поза увагою і суду апеляційної інстанції , в той час як це було підставою для скасування апеляційним судом судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За правилами ч.2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Відповідно до ч.3 ст. 227 КАС України, судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Під час розгляду судам слід звернути увагу на наведене і у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори»задовольнити частково.
Постанову господарського суду Луганської області від 09 червня 2006 рокутаухвалуЛуганського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 рокускасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.