20 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Білгород-Дністровського районного суду від 11 квітня 2006 року й ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2006 року у справі позовом ОСОБА_1до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Управління державного казначейства в Одеській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання поновити порушені права та стягнення моральної шкоди, -
встановила:
В серпні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом про визнання незаконними дій відповідачів щодо неознайомлення його з матеріалами кримінальної справи, визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання забезпечити виконання приписів кримінально-процесуального законодавства, стягнення заподіяної йому моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказував, що в порушення діючого КПК України та Конституції України його не ознайомлено з матеріалами кримінальної справи за його обвинуваченням, яка знаходиться в провадженні Овідіопольського районного суду, чим відповідачі - Білгород-Дністровська міжрайонна та Овідіопольська районна прокуратури порушили його процесуальні права як обвинуваченого, передбачені ст.ст. 218-222 КПК України, на підставі чого просив суд позов задовольнити, повідомивши Генерального прокурора України про вказані порушення та стягнути з Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури та Овідіопольської районної прокуратури на його користь по 500000,00 гривень моральної шкоди.
Постановою Білгород-Дністровського районного суду від 11 квітня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1. відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції, а провадження по справі закрито з мотивів непідвідомчості даної справи адміністративним судам.
Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, позивач у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.
Кримінально-процесуальний кодекс України встановлює можливість оскарження до суду в порядку кримінального судочинства постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 2361), постанови про закриття справи (ст. 2365), постанови про порушення справи (ст. 2367).
За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Оскільки Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає можливості розгляду в порядку кримінального судочинства спорів про бездіяльність суб'єктів владних повноважень, то такі спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що ОСОБА_1. ніяких постанов згідно Кримінально-процесуального кодексу України не оскаржував.
Отже, така бездіяльність суб'єктів владних повноважень може оскаржуватися в порядку адміністративного судочинства, виходячи з чого суд першої інстанції обґрунтовано прийняв позов до провадження та розглянув його по суті.
Надаючи оцінку постанові Білгород-Дністровського районного суду від 11 квітня 2006 року, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними у ній, оскільки позивачем не було надано обґрунтованих доказів щодо порушень з боку відповідачів.
Так само не підлягають задоволенню вимоги заявника про стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки така підлягає задоволенню лише у випадках передбачених законом, зокрема ст. 1167 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування збитку (шкоди) заподіяного громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".
Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2006 року - скасувати, а постанову Білгород-Дністровського районного суду від 11 квітня 2006 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та за наявності підстав, встановлених ст. 237 КАС України, може бути оскаржена до Верховного Суду України.
Судді: