21 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Бутенка В.І.,
суддів: Панченка О.І., Штульмана І.В., Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,
при секретарі: Мацюк Т.С.,
за участю позивача ОСОБА_1., його представника ОСОБА_2., представника прокуратури Оболонського району м. Києва Кобченко Т.І. та представника Генеральної прокуратури України Семененко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Оболонського району м. Києва про визнання дій неправомірними, -
встановила:
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2006 року задоволено позов ОСОБА_1. та визнано неправомірними дії Генеральної прокуратури щодо розгляду скарг позивача. Зобов'язано Генеральну прокуратуру розглянути вказані скарги по суті, провівши відповідну перевірку фактів, викладених у них.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2006 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на вищевказану постанову місцевого суду залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В поданій касаційній скарзі Генеральна прокуратура України, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2006 року скасувати.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2007 року касатору поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення у даній справі.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи апеляційну скаргу Генеральної прокуратури без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що її було подано з пропуском передбаченого ст. 186 КАС України строку на апеляційне оскарження без подання заяви про поновлення такого строку.
З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 186 КАС України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із журналом судового засідання від 08 лютого 2006 року в судовому засіданні судом першої інстанції було проголошено тільки резолютивну частину ухваленої постанови.
Відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складання постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з ч.4 ст. 167 КАС України у разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі.
З огляду на дані в журналі судового засіданні від 08 лютого 2006 року, суд в порушення частини четвертої статті 167 КАС України не повідомив учасників процесу про час виготовлення постанови в повному обсязі.
Між тим, з матеріалів справи видно, що Генеральна прокуратура 02 березня 2006 року подала апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2006 року, зазначивши в ній, що копію згаданої постанови отримано лише 21 лютого 2006 року.
Як вбачається із матеріалів справи, копія постанови суду була відправлена поштою 16 лютого 2006 року й надійшла до прокуратури 21 лютого 2006 року.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 212, 220).
Даних про те, коли виготовлена у повному обсязі постанова була підписана суддею-головуючим, у справі немає.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи були допущені порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення ним незаконного рішення.
За таких обставин, згідно вимог ст. 227 КАС України, оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до того ж суду для вирішення у відповідності із вимогами закону питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2006 року скасувати.
Справу направити для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: