Україна Апеляційний суд Житомирської області
10008, м.Житомир-8, вул. 1-го Травня, 24, тел. 47-26-44
Справа № 11-301 Головуючий у 1 інстанції - Янчук Н.П.
Категорія: 186 ч. 2 КК Доповідачу 2 інстанції-Ткач C.O.
Іменем України
24 квітня 2007 року м.Житомир
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів.......................................................................... Ткача С.О.
Яковлєва С.В. з участю:
прокурора.................................................................... Селюченко І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 23 лютого 2007 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця і жителя міста Житомира, раніше судимого: -15 березня 2001 року за ст. ст. 229-1 ч. 1, 46-1 КК України на 2 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, сплатою штрафу у сумі 170 гривень; -07 жовтня 2004 року за ст. ст. 185 ч. 2, 75, 76 КК України на 2 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки; -12 квітня 2006 року за ст. ст. 186 ч. 2, 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, засудженого до позбавлення волі: за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки; за ст. 304 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено 4 роки позбавлення волі.
2
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за попереднім вироком від 12 квітня 2006 року та остаточно визначене покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишений попередній -тримання під вартою.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця і жителя міста Житомира, раніше не судимого, засудженого за ст. ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України засуджений звільнений від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки, покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишений попередній -підписка про невиїзд.
Суд визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винними та засудив за те, що вони 28 серпня 2003 року близько 13 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, біля АДРЕСА_1, за пропозицією ОСОБА_1 у присутності інших осіб, проникли у салон автомобіля ВАЗ - 2106 державний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, звідки викрали автомагнітолу іноземного виробництва вартістю 1000 гривень.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, пом'якшити призначене покарання. Врахувати його щире каяття та сімейні обставини.
Вирок суду відносно ОСОБА_2 не оскарджується.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи сторін, колегія суддів апеляцію залишає без задоволення з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується сукупністю досліджених у судовому засідання доказів.
На обґрунтування свого висновку суд послався на показання засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які визнали вину у
3
викраденні автомагнітоли. Однак вони заперечили наявність попередньої змови.
Суд також послався на оголошені пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 у присутності яких був вчинений злочин - викрадення з автомашини, та на покази свідка ОСОБА_7, яка бачила через вікно, що 20 серпня 2003 року близько 13 год. з автомобіля її сусіда ОСОБА_3 викрали автомагнітолу і один із злодіїв був ОСОБА_2.
У вироку суд послався на протокол огляду місця події - автомобіля ВАЗ-2106 та протокол відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_2, який показав і розповів про обставини вчинення викрадення з автомобіля.
Дослідженими судом першої інстанції доказами встановлено і належним чином мотивовано, якими доказами стверджується факт вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкритого викрадення чужого майна з автомобіля ОСОБА_3, тому їх дії по даному епізоду за ч. 2 ст. 186 КК
України кваліфіковані вірно.
Однак, що стосується засудження ОСОБА_1 за ст. 304 КК України, то вирок суду у цій частині підлягає скасуванню, справа закриттю за відсутністю в діянні складу злочину.
ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні даного злочину і пояснював суду, що з ОСОБА_2 були знайомі по вулиці протягом року, разом гуляли і розпивали спиртні напої. Аналогічні покази дав ОСОБА_2 ( а. с. 287, 196, 288 зв., 281, 202-204 ). Доказів про те, що ОСОБА_1 знав про дійсний вік ОСОБА_2 не встановлено як досудовим слідством так і судом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 64 КПК України до обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі відноситься: доведеність винності обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.
У справі відсутні будь які посилання на наявність чи відсутність доказів, їх аналіз за вказаним обвинуваченням.
В порушення вимог ст.- 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку також не виклав формулювання обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 304 КК України, але засудив його за цим законом та остаточно призначив покарання за сукупністю злочинів.
4
Таким чином, при засудженні ОСОБА_1 за втягнення на час вчинення злочину неповнолітнього ОСОБА_2 у злочинну діяльність суд не дотримався вимог ст. 2 КК України згідно якої, особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
За таких обставин вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 304 КК України та призначення остаточного покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України не можна визнати законним і обґрунтованим, тому вирок у цій частині підлягає скасуванню, справа закриттю.
При розгляді апеляції не встановлено підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, оскільки судом першої інстанції покарання призначене мінімальним строком, установленим у санкції статті кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за ч. 2 ст. 186 КК України. Відповідно до вимог ст. 65 КК України враховано особу винного, та обставини, які пом'якшують покарання.
Тому, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В порядку ч. 2 ст. 365 КПК України вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 23 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 304 КК України і остаточно призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України -скасувати, провадження в кримінальній справі за ст. 304 КК України закрити, за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу злочину.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі з остаточним призначенням покарання строком 4 роки 6 місяців позбавлення волі, з приєднанням частково не відбутого покарання за попереднім вироком суду від 12 квітня 2006 року відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України.
В решті вирок суду залишити без зміни.