Справа № 2-1408/09
24 вересня 2009 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Редько Ж.Є.,
при секретарі Ченченко І.С.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права
власності на спадщину,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на спадщину.
У судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0, 0954 га, розташованої за цією адресою, та грошовими вкладами і компенсаціями, що зберігаються в Ощадбанку. Будинок № АДРЕСА_1 належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори 30.09.2003 року. Інших спадкоємців на спадщину, яка відкрилася після смерті матері позивача, крім неї, немає. Як спадкоємець першої черги за законом, у встановлений законом шестимісячний строк, вона звернулась до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки її мати за життя не оформила на неї право власності після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, якому зазначена земельна ділянка належала на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії І-ДН № 045087 від 20.08.2001 року. Тому позивач просить визнати за нею право власності на земельну ділянку, що залишилася їй у спадщину після смерті її матері ОСОБА_1
Представник ОСОБА_2 міської ради до суду не з'явився, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність та про визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації актів про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 зроблений відповідний актовий запис за № 740 (а.с.8).
ОСОБА_3 є матір, ю позивача ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвами про народження, укладення шлюбу (а.с. 10, 11).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1. Даний будинок належав померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.09.2003 року, яке вона отримала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3. Дані обставини встановлені на підставі свідоцтв про укладення шлюбу, про смерть, про право на спадщину за законом, витягу БТІ про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, технічного паспорту, домової книги (а.с.9, 11, 12, 13, 15-17, 18-19).
Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 0954 га, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії І-ДН № 045087 від 20.08.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1230. За рішенням ОСОБА_2 міської ради від 21.02.2001 року № 47 ця земельна ділянка передана померлому для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель за вказаною адресою (а.с.24, 25, 26).
За інформацією ОСОБА_2 державної нотаріальної контори від 17.09.2009 року ОСОБА_3 30.09.2003 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок та грошові вклади, які залишилися після смерті ОСОБА_4. Тобто, ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, яка лишилась після смерті чоловіка ОСОБА_4 за свого життя не оформила.
Після смерті матері позивач звернулася до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, у зв.язку з чим 22.03.2008 року відкрито спадкову справу, що підтверджується листом нотаріальної контори від 25.07.2009 року, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с.22).
За повідомленням ОСОБА_2 державної нотаріальної контори від 25.07.2009 року та від 17.09.2009 року заповіти від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не посвідчувались.
Інших спадкоємців на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 не встановлено. У суді позивач пояснила, що сумісних дітей у її матері та відчима ОСОБА_4 не було, у ОСОБА_4 взагалі не було дітей, а вона була єдиною донькою померлої.
Димитровською держнотконторою відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку через те, що у померлої відсутній правовстановлюваний документ на земельну ділянку (а.с.21).
Відповідно до ст.325 ЦК України, фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, яке відповідно до закону не може їм належати.
Згідно за ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За приписами ч.2 ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Тобто, мати позивача ОСОБА_3, успадкувавши житловий будинок після смерті його власника ОСОБА_4, який також є власником і земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, фактично набула право власності і на спірну земельну ділянку, не оформивши це право документально, що є перепоною в оформленні позивачкою її спадкового права у позасудовому порядку.
З огляду на ст.392 ЦК України, якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, до суду може бути подано позов про визнання цього права.
Проаналізувавши вищевикладене, а саме те, що право власності на спірну земельну ділянку не було належним чином оформлено спадкодавцем після смерті її чоловіка - власника ділянки, що нині є перешкодою для позивача, спір між спадкоємцями у відношенні спадкового майна відсутній, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі і за нею необхідно визнати право власності на земельну ділянку під жилим будинком N 53 по вулиці Серова в м. Димитров Донецької області, площею 0, 0954 га.
На підставі ст.ст. 392, 1216, 1218, 1223, 1225 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, 1971 року народження, право власності на земельну ділянку площею 0, 0954 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.