4
Справа №11-630/ 2011
рік
Головуючий 1 інстанції: Хомінець І.В.
Категорія ст. 118 КК
України
Доповідач: Єстєніна В.В.
15 березня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ
апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого: Єстєніної В.В.
суддів: Кравцова О.В., Кленцаря В.Б.
з участю
прокурора Каушана І.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за
апеляцією прокурора на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 21
грудня 2010 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не
судимого на підставі ст. 89 КК України, без визначеного місця проживання,
засуджено за ст. 118 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в
розмірі 2320грн. та 5000 грн. моральної шкоди,
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.
17 серпня 2009 року о 21-30год. засуджений ОСОБА_1 разом з потерпілим
ОСОБА_3 та іншими особами вживав спиртні напої в квартирі ОСОБА_4 за
адресою: АДРЕСА_1
Під час цього між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних
стосунків виникла сварка, під час якої ОСОБА_1, а слідом за ним і ОСОБА_3
О. вийшли до кухні вказаної квартири, де ОСОБА_3 кухонним ножем заподіяв
ОСОБА_1 тілесне ушкодження, після чого між ними відбулася бійка, в процесі
якої ОСОБА_1 відібрав у ОСОБА_3 ніж та викинув той у коридор.
В процесі бійки засуджений та потерпілий розбили скло у вікні кухні, після чого
пересунулись у коридор квартири, де ОСОБА_3 підняв ніж та обхватив ОСОБА_1
В. ззаду за шию.
Засуджений ОСОБА_1, захищаючись від неправомірних дій потерпілого ОСОБА_3, допустивши явну невідповідність свого захисту характеру та небезпеці
посягання, перевищив межі необхідної оборони, вивільнився від захвату, відібрав
у ОСОБА_3 ніж, яким наніс тому не менше 2 ударів у праве стегно та один
удар у груди, а коли потерпілий впав, наніс тому удари табуретом по тулубу та
рукам, заподіявши проникнуте колото-різане поранення грудної клітини зліва з
пошкодженням правого шлуночка серця, гемоперікардіум ( 150мл темно-червоних
згустків крові; дві колото-різані рани по боковій поверхні правого стегна,
глибоку подряпину в області лівого передпліччя по передній поверхні, садна по
задній поверхні лівого ліктьового суглоба.
Причиною смерті ОСОБА_3 стало проникнуте колото-різане поранення грудної
клітини зліва з пошкодженням правого шлуночка серця, яке ускладнилося
тампонадою серцевої сорочки кров'ю.
В апеляції прокурор просив вирок суду скасувати, справу направити на новий
судовий розгляд, посилаючись на порушення судом вимог ст..334 КПК України,
неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного
покарання, оскільки у фабулі обвинувачення суд не навів наслідки злочину -
настання смерті потерпілого; висновки суду про вчинення засудженим вбивства при
перевищенні меж необхідної оборони не відповідає здобутим по справі доказам:
свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказували, що ініціатором сварки був засуджений; ніж
ОСОБА_6 бачила тільки в руках ОСОБА_1 і вона не бачила, щоб ОСОБА_3
обхоплював засудженого ззаду за шию; різане поранення руки у засудженого могло
утворитися від розбитого скла під час бійки; суд не врахував поведінку
засудженого і після злочину: той був агресивним, повернувся до місця злочину з
розбитою скляною пляшкою, на вимоги працівників міліції викинути її не реагував.
В запереченні на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_1 просив вирок суду
залишити без зміни, наголошуючи на тому, що він захищався від дій ОСОБА_3,
який напав на нього та поранив ножем.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав принесену апеляцію і
наполягав на її задоволенні, засудженого ОСОБА_1, який з апеляцією
прокурора не погодився, стверджуючи про те, що захищався від неправомірних дій
ОСОБА_3, а тому вирок суду є правильним; дослідивши матеріали кримінальної
справи, колегія суддів вважає, що принесена прокурором апеляція підлягає
задоволенню, а вирок - скасуванню з поверненням кримінальної справи на новий
судовий розгляд з огляду на наступне.
Відповідно до ст.. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, скоєні з
метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яки обороняється чи
іншої особи, а також громадських інтересів та інтересів держави від суспільно
небезпечного посягання шляхом заподіяння особі, яка посягає шкоди, необхідної
та достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення
посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння особі, яка
посягає, тяжкої шкоди, що явно не відповідає небезпеці посягання чи обстановці
захисту.
Таким чином, обов'язковими передумовами необхідної оборони є суспільно
небезпечне посягання та його реальність.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним в
умисному заподіянні смерті ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної оборони,
у фабулі обвинувачення, визнаного ним доведеним, в той же час, вказує на те, що
між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час спільного вживання спиртних напоїв на
грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, під час якої ОСОБА_3
кухонним ножем заподіяв ОСОБА_1 тілесне ушкодження, після чого між ними
відбулася бійка, в процесі якої ОСОБА_1 відібрав у ОСОБА_3 ніж та
викинув той у коридор.
В процесі бійки засуджений та потерпілий розбили скло у вікні кухні, після чого
пересунулись у коридор квартири, де ОСОБА_3 підняв ніж та обхватив ОСОБА_1 ззаду за шию, а той, захищаючись від неправомірних дій потерпілого ОСОБА_3, допустивши явну невідповідність свого захисту характеру та небезпеці
посягання, перевищив межі необхідної оборони, вивільнившися від захвату,
відібрав у ОСОБА_3 ніж, яким наніс тому не менше 2 ударів у праве стегно
та один удар у груди, а коли потерпілий впав, наніс тому удари табуретом по
тулубу та рукам, заподіявши проникнуте колото-різане поранення грудної
клітини зліва з пошкодженням правого шлуночка серця, гемоперікардіум ( 150мл
темно-червоних згустків крові; дві колото-різані рани по боковій поверхні
правого стегна, глибоку подряпину в області лівого передпліччя по передній
поверхні, садна по задній поверхні лівого ліктьового суглоба.
Причиною смерті ОСОБА_3 стало проникнуте колото-різане поранення грудної
клітини зліва з пошкодженням правого шлуночка серця, яке ускладнилося
тампонадою серцевої сорочки кров'ю.
Обгрунтовуючи такий висновок, суд, зокрема, посилається на показаннями свідків
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але двоє перших очевидцями злочину не
були, оскільки в цей час перебували в іншій кімнаті, єдиним очевидцем злочину є
свідок ОСОБА_6
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що свідок ОСОБА_6 протягом
всього досудового слідства послідовно та категорично вказувала на те, що
ініціатором конфлікту, що виник між засудженим ОСОБА_1 та потерпілим
ОСОБА_3 під час спільного вживання спиртних напоїв, був саме засуджений,
який пред'являв потерпілому якісь претензії з приводу мобільного телефону,
говорив, що той не вийде з квартири, а коли ОСОБА_3 вийшов на кухню, пішов
слідом за ним. Далі вона чула, як ті розмовляють на кухні на підвищених тонах,
ОСОБА_1 був розлючений і вона очікувала, що той поб'є потерпілого, оскільки
був фізично сильніший та тверезіший. Почувши дзвін розбитого скла, вона вийшла
на кухню, де побачила, що віконне скло розбито і ОСОБА_1 намагається
обличчям кинути ОСОБА_3 на розбите скло, але той захопив засудженого зі
спини. Одночасно вона побачила в руках у ОСОБА_1 ніж, яким той став
наносити потерпілому удари спереду - назад в область ніг, потім викинув ніж в
коридор, після чого обидва впали та продовжували боротися на підлозі в
коридорі. Потім обидва піднялись і вона знову побачила в руці ОСОБА_1 ніж,
лезо якого було в крові. ОСОБА_3 знову впав, а ОСОБА_7, схопивши
стілець, став бити ним потерпілого по ногам та рукам. ( а.с. 51 - 52 )
Ці показання свідок ОСОБА_6 підтвердила при відтворенні обставин скоєного
злочину з її участю. ( а.с. 118 - 120 )
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 також підтвердила наведені показання,
але і додала, що потерпілий душив ОСОБА_1 за горло, а той відбивався. ( а.с. 328
- 329 )
Отже, свідок ОСОБА_6 послідовно вказувала на те, що ініціатором конфлікту
був саме засуджений ОСОБА_1 і лише в його руках вона бачила ніж. В руках
загиблого ОСОБА_3 ніж вона під час конфлікту не бачила, що ставить під
сумнів висновок суду щодо юридичної оцінки скоєного злочину.
Крім того, аналізуючи в мотивувальній частині вироку здобуті докази,
суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не здобуто доказів того, що
умисел підсудного ОСОБА_1 був направлений на умисне вбивство ОСОБА_3 та не
встановлено мотив для скоєння умисного вбивства.
Отже, суд у вироку припустився суперечностей, які є безумовною
підставою для скасування останнього, оскільки, скоєний засудженим ОСОБА_1
злочин кваліфікував за ст. 118 КК України, конструкція диспозиції якої полягає
в умисному вбивстві, скоєному при перевищенні меж необхідної оборони, а крім
того, вказав у фабулі обвинувачення, визнаного доведеним, про те, що між
підсудним та потерпілим відбулася сварка, в процесі якої мали місце всі описані
ним наступні події.
За наведених обставин вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна
справа - поверненню на новий судовий розгляд, при якому суду належить ретельно
дослідити докази у справі, повно, всебічно та правильно встановити фактичні
обставини скоєння злочину та надати йому належну юридичну оцінку та призначити
покарання відповідно до закону, за яким буде кваліфіковано вчинений злочин.
Керуючись ст..ст.365 - 366, 369, 370 КПК України, колегія суддів
Апеляцією прокурора задовольнити повністю; вирок Харцизького міського
суду Донецької області від 21 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_1
Владиславовича - скасувати, кримінальну справу - повернути на новий судовий
розгляд в той же суд, іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити утримання під вартою.
Судді: