Підлягає публікації в ЄДРСР
"13" жовтня 2011 р.Справа № 12/17-2129-2011
Позивач: фізична особа -підприємець ОСОБА_1
Відповідач: фізична особа -підприємець ОСОБА_2
про визнання договору недійсним
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 - довіреність від 16.03.2011р.
від відповідача: ОСОБА_4 -довіреність від 16.06.2011р.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 17.06.2011р. до 11год. 15хв. 24.06.2011р., з 24.06.2011р. до 12год. 30 хв. 04.07.2011р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_1), звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_2) , в якому просить договір №1/01 купівлі-продажу ПРБУ-81, укладений 09.01.2008р. між позивачем та відповідачем, визнати недійсним, у зв'язку із укладенням його під впливом обману та стан сторін договору № 1/01 купівлі-продажу ПРБУ-81 від 09.01.2008р. привести у первинний стан.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/17-2129-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2011р. з метою перевірки щодо наявності злочину, матеріали справи були направлені до слідчого відділу Овідіопольського РВ УМВС України одеської області, провадження у справі було зупинено.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2011р. провадження у справі № 12/17-2129-2011 було поновлено.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2011р. за письмовим клопотанням представника відповідача (вх. № 34133/2011) термін розгляду справи було продовжено на 15 днів, а саме до 25.10.2011р.
Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 20043/2011), крім того відповідачем подана до суду заява (вх. № 20042/2011) про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
09.01.2008р. між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір № 1/01 купівлі-продажу ПРБУ-81 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю обладнання, тобто ПРБУ-81 (пересувний розчинно-бенонний вузол), а покупець сплатити обумовлену договором суму та прийняти зазначене обладнання.
Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість обладнання, ПРБУ-81 складає 921200 грн., що еквівалентно 188000 дол. США.
Дане обладнання повинно відповідати специфікації № 1 до договору, яке є невід'ємною частиною договору ДСТу України (п.2.2. договору).
Згідно із п.3.1. договору продавець зобов'язався передати покупцю обладнання у належному стані. Виконати монтаж, налаштування та запуск ПРБУ-81, що знаходиться у смт Доброалександрівка Овідіопольського району.
У відповідності до п.3.2. договору покупець зобов'язався здійснити приймання обладнання, скласти та підписати відповідні документи (накладну та акт прийому-передачі). Після чого угода вважається завершеною.
Продавець зобов'язується передати покупцю технічний паспорт обладнання (п.3.3. договору).
Відповідно до п.4.1. договору розрахунок між сторонами здійснюється у готівковій формі. Продавець зобов'язан видати приходно-касовий ордер.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що гарантійний строк експлуатації обладнання складає 6 місяців з моменту запуску обладнання.
Якщо обладнання у період гарантійного строку вийде із ладу виконавець зобов'язується усунути недоліки до 10 днів (п.7.2. договору).
Згідно з п.7.3. договору у випадку порушення строків, вказаних у п.7.2. договору продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання.
09.01.2008р. між покупцем та продавцем було підписано акт приймання-передачі обладнання № 1/01, в якому сторони зазначили, що продавець передає, а покупець приймає ПРБУ-81 згідно специфікації № 1 до договору та претензій по технічному стану переданої техніки немає.
30.04.2008р. продавець видав покупцю розписку, якою підтвердив отримання від покупця передоплату в сумі 148000 дол. США, що еквівалентно 725200грн.
Як зазначає у позові позивач, відповідач при підписанні договору купівлі-продажу ввів його в оману, а саме не наладив обладнання, не запустив його, не надав позивачеві документі на обладнання.
Отже, дії відповідача стосовно викривлених, на думку позивача, фактичних обставин щодо надійності роботи ПРБУ-81, його технічних можливостей та набуття в подальшому у власність земельної ділянки на який розташоване обладнання, що мале істотне значення для впливу на волевиявлення позивача, змусило останнього звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом..
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем 09.01.2008р. було укладено договір № 1/01 купівлі-продажу обладнання.
Як зазначає позивач у позові його було введено в оману, щодо робочого стану придбаного обладнання, не передано технічну документацію на обладнання та не здійснено налагодження та запуск обладнання.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 662 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, 09.01.2008р. за актом приймання-передачі обладнання № 1/01, відповідач передав, а позивач прийняв ПРБУ-81 згідно специфікації № 1 до договору, при цьому в акті зазначено, що позивач не має претензій до відповідача щодо технічного стану прийнятої техніки.
Згідно приписів ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Отже враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Зазначене цілком кореспондується зі ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже, відповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.
Загальні способи захисту права власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України та ч.2 ст. 20 ГК України, серед яких, зокрема, передбачено визнання правочину недійсним.
Статтею 230 Цивільного кодексу України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивачем не надано суду жодного належного доказу наявності умислу відповідача при укладанні договору купівлі-продажу обладнання. Крім того, підсумовуючи вищенаведену правову оцінку доводів позивача, покладених в обґрунтування позову, суд зазначає, що питання технічних можливостей обладнання, набуття в подальшому прав на земельну ділянку на якій розташоване обладнання, про яку у договорі взагалі не йде мова та не передача позивачу технічної документації на обладнання не має будь-якого правового значення при дослідженні питання щодо відповідності спірної угоди вимогам діючого законодавства. Всі перелічені доводи позивача ніяким чином не є підставою для застосування приписів ст.203,230 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не обґрунтовані, спростовуються матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволені позову -відмовити повністю.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Рішення підписане 17.10.2011р.
.
Суддя Цісельський О.В.