Україна
22ц-10502/11 Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф.Ф.
Категорія 45 Доповідач - Романюк М.М.
28 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Романюк М.М.
суддів Болтунової Л.М., Козлова С.П.
при секретарі Солодовій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності, усунення перешкод у користуванні та стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилалася на те, що вона на підставі договору дарування від 08.06.1998 року є власником 38/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Інші 62/100 частин вказаного домоволодіння належать відповідачам у справі. Під зазначеним домоволодінням знаходиться підвал, до приватизації зазначеного домоволодіння між співвласниками впродовж тривалого часу склався порядок користування підвалом, а саме позивач користувалася приміщенням № Х-3, а відповідачі приміщеннями №№ Х-1 та Х-2, інші приміщення були в загальному користуванні. Однак 13.06.2001 року відповідачі самовільно, без дозволу та згоди позивача засипали вхід в підвал і облаштували вхід до нього з іншого приміщення, чим позбавили позивача користуватися підвалом й тим самим порушили її права та спричинили моральної шкоди, а тому позивач просила суд визнати за нею право користування спірним підвалом, визнати за нею право спільної сумісної власності на спірний підвал, усунути їй перешкоди в користуванні підвалом, шляхом зобов'язання відповідачів улаштувати вхід в підвал зі сторони двору в домоволодінні АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкоди в користуванні вказаним підвалом у подальшому, визначити порядок користування підвалом виділивши в користування позивача приміщення № Х-3, площею 6,9 кв.м., в користування відповідачів - приміщення № Х-1, площею 5,8 кв.м. та приміщення Х-2, площею 2,3 кв.м., а інші приміщення VIII-1 - вхід в підвал, площею 9,1 кв.м., № IX, площею 0,7 кв.м. залишити у спільному користуванні та стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 700 грн. 00 коп.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: визнано за сторонами право спільної сумісної власності на підвал, а також право користування ним; усунуті позивачці перешкоди у користуванні підвалом, шляхом надання їй права улаштування окремого входу до підвалу з приміщення 2-1 вказаного домоволодіння, належного ОСОБА_2, після виготовлення відповідного проекту та його погодження у встановленому законодавством порядку. В задоволенні іншої частини позову відмовлено та вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З урахуванням того, що в апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення саме в цій частині.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, щодо усунення перешкод у користуванні підвалом шляхом зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди, визначення порядку користування підвалом та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з необґрунтованістю, передчасністю та недоведеністю.
Судова колегія погоджується з висновком суду про необхідність відмови у задоволені зазначених позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачці на праві приватної власності на підставі договору дарування від 08 червня 1998 року, належить 38/100 частин квартири № 2; 4 загальною площею 126,4 кв.м., жилою площею 76,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з: кв.2 - 1-жила, 2-кухня; кв.4 - 1,2,3 - жила; 4-кухня; І, П, III - коридор; ІУ-туалет; У-ванна, УІ-УП - кладова, що підтверджується копією зазначеного договору та копією технічного паспорту (а.с.9, 11-15).
Відповідачам належить по 62/300 частин квартир № 2, 4 у домоволодінні АДРЕСА_1 кожному, що підтверджується копією вказаного технічного паспорту (а.с.241-244)
У судовому засіданні також було встановлено, що під домоволодінням АДРЕСА_1 розташований підвал, що складається з приміщень: IX площею 0,7 кв.м., Х-1 площею 5,8 кв.м., Х-2 площею 2,3 кв.м., Х-3 площею 6,9 кв.м., що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами (а.с.13-14).
Під час проведення відповідачами будівельно-ремонтних робіт у 2001 р. щодо перепланування квартири №4 та розподілу місць загального користування у будинку АДРЕСА_1, було ліквідовано вхід до існуючого підвалу, об'єднано вихід з приміщення, яке належить відповідачам, та вхід (вихід) підвалу який розташований під домоволодінням АДРЕСА_1, внаслідок чого позивач не має входу до приміщення підвалу.
Під час розгляду справи було встановлено, що до 2001 р. між сторонами був встановлений порядок користування підвалом, а саме: позивачка користувалася приміщенням Х-3, відповідачі приміщеннями Х-1, Х-2, а інші приміщення знаходилися в спільному користуванні.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачка не надала суду доказів того, що відповідачі перешкоджають їй користуватися підвалом, а також не надано суду технічної документації на підвал після проведення будівельно-ремонтних робіт та ліквідації входу у підвал, що позбавляє суд можливості визначитися з порядком користування.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів завдання діями відповідачів моральної шкоди та його розміру. Посилання на погіршення стану здоров'я та надані на підтвердження цього довідки, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки довідки підтверджують лише те, що позивачка періодично хворіла ОРВІ, ускладненим бронхітом та в липні 2011 р. перебувала на стаціонарному лікуванні в урологічному відділенні. Доказів того, що позивачка хворіла внаслідок протиправних дії відповідачів не надано.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: