Україна
22ц-10275/11 Головуючий у 1 й інстанції - Овчаренко Н.Г.
Категорія 27 Доповідач - Романюк М.М.
21 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Романюк М.М.
суддів Тамакулової В.О., Козлова С.П.
при секретарі Солодовій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2011 року та апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору побутового підряду, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених та вимог посилався на те, що в червні 2008 р. між ним та відповідачем був укладений договір побутового підряду з комплексного ремонту квартири, на виконання якого ним було сплачено відповідачу, як бригадиру підрядної бригади, 18045 грн. Крім того, відповідач за розпискою взяв у нього в борг строком на 3 місяця 1500 грн. Враховуючи, що в обумовлений строк відповідач з бригадою свої зобов'язання не виконав, а також позичені гроші не повернув просить розірвати договір побутового підряду з комплексного ремонту квартири укладений між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача на його користь збитки в сумі 8 430 грн.; суму боргу в розмірі 1 500 грн., витрати від інфляції в сумі 94 грн. 92 коп., 3 % річних від суми прострочення виконання зобов'язань в сумі 406 грн. 50 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в сумі 5 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2011 року в задоволені позову про розірвання договору побутового підряду, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2011 року позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 1 500 грн., витрат від інфляції в сумі 94 грн. 92 коп., 3 % річних від суми прострочення виконання зобов'язань в сумі 406 грн. 50 коп. задоволено, а також вирішено питання судових витрат
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить додаткове рішення суду скасувати та закрити провадження у цій частині позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору побутового підряду, стягнення 8 430 грн., як відшкодування завданих збитків та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Даний висновок суду є законним та обґрунтованим і з ним погоджується судова колегія виходячи з наступного.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір побутового підряду.
Однак, згідно ч.1 ст.865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду належних доказів укладання договору побутового підряду з відповідачем, даних про те, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність, про передачу саме відповідачу на виконання робіт 18 045 грн., доказів вартості невиконаних робіт та завдання збитків в розмірі 8 430 грн.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних суд виходив з того, що зазначені позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Судова колегія з даним висновком погоджується виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Судом було встановлено, і дана обставина визнана сторонами, що 13.08.2008 р. відповідач взяв у позивача в боргу гроші в сумі 1 500 грн. строком на 3 міс., які на даний час не повернув.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що позивач відмовився взяти запропоновані гроші не може бути прийнято до уваги, оскільки не знайшло свого підтвердження.
З урахуванням зазначеного судова колегія вважає, що встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2011 року та додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: