Справа № 22Ц-2929/11Головуючий в суді першої інстанції:ДЕРНОВА В.В.
Категорія: 27 Доповідач: Медвецький С. К.
30.09.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Медвецького С.К.
суддів: Оніщука В.В., Гуцола П.П.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління ТВБВ № 10001/0175 (далі - Банк) на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.08.2011 року по справі за позовом прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України», філії -Вінницьке обласне управління ТВБВ № 10001/0175 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-
встановила:
У червні 2011 року прокурор Ленінського району м. Вінниці звернувся в суд із цим позовом, вказуючи, що 09.02.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1108, відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 73696 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних з кінцевим терміном повернення 09.02.2013 року.
У забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 362 від 09.02.2007 року.
За умовами договору поруки, відповідач ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_2, які випливають з кредитного договору.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконує належним чином, тому виникла заборгованість по сплаті кредиту у сумі 20258,01 грн.
У зв'язку з невиконанням умов договору позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 1108 від 09.02.2007 року в сумі 20258,01 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.08.2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії -Вінницьке обласне управління ТВБВ № 10001/0175 заборгованість за кредитним договором № 1108 від 09.02.2007 року в сумі 20258,01 грн. та судові витрати по справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору.
Відмовляючи у стягненні боргу з поручителя ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що Банк належним чином не повідомляв відповідача про невиконання чи неналежне виконання позичальником умов кредитного договору та про необхідність сплати боргу.
Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки даний висновок суду не відповідає обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що 09.02.2007 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1108, відповідно до якого ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 73696 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних з кінцевим терміном повернення 09.02.2013 року.
Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу їнфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи видно, що відповідач свої зобов'язання за умовами кредитного договору не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09.02.2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 362, відповідно до якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_2, які випливають з кредитного договору.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Вимогами ч.1,2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з п.3.1 договору поруки поручитель відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, а саме: всім належним йому майном, коштами та всіма активами, що належить йому на праві власності, незважаючи на термін коли і як були придбані і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з п. 4.1. договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом п. 2.5 договору поруки № 362 від 09.02.2007 року, поручитель зобов'язується протягом п'яти календарних днів з дня отримання повідомлення кредитора або боржника, згідно з п. 2.4 даного договору виплатити несплачену боржником суму кредиту.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що ОСОБА_3 не повідомлялась про невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору та про необхідність сплати боргу, оскільки в матеріалах справи є контрольний лист реєстрації телефонних дзвінків до ОСОБА_3, з якого вбачається, що поручитель була повідомлена про те, що боржник своєчасно не сплачує кредит, внаслідок чого виникла заборгованість.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники за порушення зобов'язання боржником, тому з них має бути стягнуто солідарно на користь Банку заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 20258,01 грн., з яких : 16688,36 грн. - заборгованість за кредитом, 3211,62 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідачів у солідарному порядку підлягають стягненню судовий збір в сумі 101,29 грн. і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії -Вінницьке обласне управління ТВБВ № 10001/0175 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.08.2011 року скасувати.
Позов прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України», філії -Вінницьке обласне управління ТВБВ № 10001/0175 задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії -Вінницьке обласне управління ТВБВ № 10001/0175 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 20258,01 грн., з яких : 16688,36 грн. - заборгованість за кредитом, 3211,62 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 358,03 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 101,29 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно :