Справа № 22Ц-1629/11Головуючий в суді першої інстанції:ВОРОНЮК В.А.
Категорія: 33 Доповідач: Нікушин В. П.
"26" вересня 2011 р.
22.09.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Сороки Л.А., Гуцола П.П.
При секретарі: Яблонській І.Л.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Козятинського міськрайонного прокурора, Козятинського районного відділу внутрішніх справ на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2011 року, ухвалене по даній справі, -
В липні 2003 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом до Козятинського РВ УМВС у Вінницькій області, Державного казначейства України.
Мотивуючи позовні вимоги, він посилався на те, що 23 лютого 2003 року приблизно о першій години ночі він повертався додому з весілля своєї сестри. Біля магазину по вул. Леніна у м. Козятині його було затримано працівниками міліції, які вимагали від нього купити для них пива та цигарок. А коли він відмовився задовольнити ці вимоги, вони доставили його до Козятинського районного відділу.
Дільничний інспектор Попівнюк В.І склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 178 КпАП України і ним же було накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження, а черговим райвідділу Порхуном С.С. його було поміщено в камеру для тимчасового затриманих, звідки його звільнили лише о 7 год.30 хв.
Такі дії працівників міліції були неправомірними, оскільки він не вчиняв жодних правопорушень. Він переніс моральні страждання, нервовий стрес, в нього погіршились стосунки зі своєю матір'ю та дівчиною, був підірваний авторитет серед жителів м. Козятина які його знають. Він тривалий час зазнавав поневірянь, відновлюючи справедливість, йому було відмовлено у працевлаштуванні.
Окрім цього, послідуючі дії працівників Козятинського районного відділу внутрішніх справ, які знищили адміністративну справу відносно нього, позбавили його можливості на доступ до суду та надання доказів на підтвердження незаконності його затримання та притягнення до адміністративної відповідальності.
Такі дії працівників міліції привели його до стану розпачу та поневірянь, відчуття несправедливості.
Він вважав, що достатньою сатисфакцією за заподіяну моральну шкоду буде грошова компенсації в сумі 100 тис. грн. та публічне вибачення в органах місцевої преси.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_2 10 тис грн. відшкодування моральної шкоди та зобов'язано Козятинський районний відділ внутрішніх справі України у Вінницькій області принести публічне вибачення в друкованих засобах масової інформації.
З таким рішенням не погодились ОСОБА_2, Козятинський міжрайонний прокурор та Козятинський районний відділ внутрішніх справ України у Вінницькій області і оскаржили його в апеляційному порядку.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, із змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що ним оскаржуються рішення лише в частині визначення розміру грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду.
При цьому, він, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилався на ті ж обставини, якими обґрунтовував і позовні вимоги.
Окрім цього, він стверджує що судом неповно та неправильно досліджені обставини по справі, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, ОСОБА_2 на підтвердження цих доводів посилається на те, що суд першої інстанції не врахував положень Європейської конвенції про захист прав людини та існуючої практики європейського та національних судів щодо визначення грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду, а також не провів з цього приводу комплексної психологічної експертизи.
ОСОБА_2 не погодився з рішенням і в частині принесення публічного вибачення, вважаючи що суд мав вказати про принесення вибачення саме в друкованих засобах Козятинського району та м. Козятина.
В апеляційній скарзі Козятинського міжрайонного прокурора та Козятинського районного відділу внутрішніх справ ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
Вимоги апеляційної скарги прокурора ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення постановлено за неповно з'ясованих обставин та з порушенням норм матеріального права.
На підтвердження цих доводів в апеляційній скарзі наведені обставини про те, що суд не встановив обставин щодо заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди, а надані позивачем докази на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди є недостатніми для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги Козятинського районного відділу внутрішніх справ ґрунтуються на тому, що рішення суду першої інстанції суперечить вимогам ч. 1 ст. 213 ЦПК України, оскільки суд, задовольняючи вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, не звернув уваги на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури та суду» підлягає відшкодуванню шкода завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування арешту чи виправних робіт.
Відносно ОСОБА_2 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді попередження.
В цій же апеляційній скарзі наведені обставини, щодо неправильного визначення розміру відшкодування за заподіяну моральну шкоду, яка також мала б визначатись за правилами того ж Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури та суду» . При цьому в скарзі міститься посилання на те, що ОСОБА_2 перебував у районному відділі внутрішніх справ лише на протязі 5 год. 30 хв.
Щодо зобов'язання про принесення публічного вибачення, то як зазначається в апеляційній скарзі, такий спосіб захисту прав та інтересів не передбачений цивільним законодавством.
Колегія суддів, заслухавши представників ОСОБА_2, Козятинського районного відділу внутрішніх справ, Державного казначейства України, перевіривши обґрунтованість вимог наведених в апеляційних скаргах прийшла до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції, розглядаючи позов ОСОБА_2, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Ухвалене по справі рішення є по суті правильним і обґрунтованим.
Постановою Козятинського міськрайонного суду від 7 грудня 2009 року, яка набрала чинності встановлено, що дії працівників міліції Козятинського районного відділу внутрішніх справ щодо затримання ОСОБА_2 23 лютого 2003 року були безпідставними та визнані неправомірними.
Постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності від 23 лютого 2003 року також була скасована цим же судом 20 травня 2009 року і адміністративна справа закрита провадженням за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.178 КУпАП
Вказані судові рішення є незаперечним підтвердженням того, що по відношенню до ОСОБА_2 з боку працівників правоохоронних органів мали місце незаконні дії, за наслідками яких ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, яка полягала в наступному.
Починаючи з лютого 2003 року ОСОБА_2 намагався довести, що він жодних правопорушень не вчиняв і з цього приводу неодноразово в органи прокуратури і суду.
Працівники органів внутрішніх справ при цьому не сприяли з'ясуванню обставин по справі, перешкоджали вивченню матеріалів адміністративної справи.
Вказані дії призвели до того, що ОСОБА_2 на протязі тривалого часу зазнав значних поневірянь, відновлюючи свою заплямовану репутацію серед друзів , знайомих і мешканців м. Козятина, оскільки вказана справа набула розголосу в тому числі і з засобах масової інформації.
Такі дії працівників правоохоронних органів негативно вплинули на облаштування ОСОБА_2, який є досить молодою людиною, свого особистого життя та початку його трудової діяльності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розмір грошової компенсації за заподіяну йому моральну шкоду є співмірним і узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України щодо засад розумності та справедливості.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 про скасування рішення суду в частині визначення розміру грошової компенсації, заподіяної шкоди ґрунтуються на суб'єктивному підході до оціночних категорій розумності і справедливості і не є спів мірними з заподіяною моральною шкодою.
Доводи апеляційної скарги Козятинського міськрайонного прокурора про те, що ОСОБА_2 не довів об'єктивними доказами заподіяної йому моральної шкоди суперечать обставинам справи, які вказують на те, що ОСОБА_2 на протязі 6 років відстоював свої порушенні права, що вимагало від нього значних психологічних зусиль.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилався на те, що позивач не надав доказів погіршення його стану здоров'я, однак моральна шкода в розумінні ч. 2 ст. 23 ЦК України не обов'язково має тягти за собою погіршення стану здоров'я.
Доводи апеляційної скарги Козятинського районного відділу внутрішніх справ про те, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної моральної шкоди при відсутності правової підстави є помилковими.
Дійсно ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури та суду» визначає випадки відшкодування заподіяної шкоди на підставі цього Закону.
ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП і накладено стягнення у вигляді попередження, що виключає відшкодування шкоди за правилами ст.1 Закону України. Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, виходив із конституційних засад відшкодування шкоди, визначених ст. 56 Конституції України.
Ці конституційні положення знайшли своє відтворення в ст. 23 та Гл. 82 ЦК України. Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, заподіяна особі внаслідок іншої незаконної діяльності або бездіяльності правоохоронних органів відшкодовується на загальних підставах. Саме у такий спосіб були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2
Безпідставними є доводи апеляційної скарги Козятинського районного відділу внутрішніх справ і в тій частині, що рішення суду першої інстанції є незаконним і в частині зобов'язання райвідділу принести публічні вибачення перед ОСОБА_2 в друкованих засобах масової інформації з приводу його незаконного затримання, оскільки цивільним законодавством не визначений такий спосіб захисту порушених прав.
Ч. 2 ст. 16 ЦК України визначає способи захисту порушених прав та інтересів, а також дає право суду захистити порушене право та інтереси у спосіб, визначений законом або ж договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Спонукання відповідача до принесення публічного вибачення в даному випадку є ніщо інше як один із способів моральної сатисфакції за заподіяну моральну шкоду.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Козятинського міськрайонного прокурора, Козятинського районного відділу внутрішніх справ відхилити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2011 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області, Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді: