Справа № 22Ц-2237/11Головуючий в суді першої інстанції:КЛАПОУЩАК С.Ю.
Категорія: 3 Доповідач: Нікушин В. П.
"26" вересня 2011 р.
22.09.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Сороки Л.А., Гуцола П.П.
При секретарі: Яблонської І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області до ОСОБА_2 про визнання права власності на приміщення, виселення з незаконно зайнятого приміщення та зобов'язання привести технічні показники приміщення у первісний стан та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області про визнання права власності, за апеляційною скаргою регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 червня 2011 року , ухвалене по даній справі, -
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області звернулось в суд з вказаним позовом до ОСОБА_2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 самовільно зайняла нежиле приміщення АДРЕСА_1, яке є власністю держави.
ОСОБА_2 провела його самовільне переобладнання та проживає там разом зі своє сім'єю.
Регіональне відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області просить визнати право власності держави на вказане майно, виселити ОСОБА_2 та зобов'язати її привести приміщення у первісний стан відповідно до технічного паспорта станом на 18.08.2008 року.
В свою чергу ОСОБА_2 звернулась в суд з зустрічним позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області про визнання за нею права власності на житлове приміщення, мотивуючи тим, що власного житла вона не має, а її сім'я перебуває у черзі на житло як багатодітна сім'я. В зв'язку з цим, вона знайшла вказане приміщення, яке тривалий час пустувало і здійснила його переобладнання під квартиру.
Здійснила технічну інвентаризацію квартири, отримала технічний паспорт, сплачує комунальні платежі.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені повністю.
З таким рішенням не погодився Фонд державного майна і оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Фонду державного майна України.
Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірне приміщення є новоствореним і визнаючи за ОСОБА_2 право власності на це майно невірно застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 331, 376 ЦК України, які стосуються новоствореного та самовільно побудованого майна.
На підтвердження цих доводів в апеляційній скарзі наведені обставини, які вказують на те, що ОСОБА_2 було проведено лише самовільне переобладнання спірного майна під житло.
В апеляційній скарзі міститься посилання на те, що судом першої інстанції проігноровані докази того, що спірне приміщення є власністю держави, розпорядження володіння та користування від імені держави здійснює регіональне відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника Фонду державного майна, ОСОБА_2 та її представника, перевіривши обґрунтованість вимог апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, що за наслідками тягне скасування оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги в частині невідповідності висновків суду встановленим по справі обставинам та про неправильне застосування норм матеріального права знайшли своє підтвердження, тобто рішення постановлено з порушенням вимог ч. 1 ст. 213 ЦПК України про те, що рішення має бути законним та обґрунтованим.
По справі встановлено, що 30.12.1986 року був прийнятий в експлуатацію 68-ми квартирний будинок з вбудованими приміщеннями, який побудовано за замовленням державного підприємства «Вінницький інструментальний завод». Спірне приміщення АДРЕСА_1 в цьому будинку за цільовим призначенням являлось хімчисткою.
Цивільним кодексом в редакції 1963 року не передбачалась державна реєстрація права власності на нерухоме майно, отже, право власності на збудований будинок і вбудовані приміщення виникло в держави з моменту введення його в експлуатацію.
Після приватизації державного підприємства «Вінницький інструментальний завод» згідно акту приймання передачі майна підприємства від 1.05. 2001 року вказаний будинок з допоміжними приміщеннями залишився у державній власності і ця форма власності залишалась незмінною на час розгляду даної справи судом.
Вказані обставини судом першої інстанції були залишені поза увагою, який прийшов до хибного висновку про те, що держава не набула права власності на спірне нерухоме майно, оскільки реєстрація цього майна не була проведена відповідно до вимог ст. 182 ЦК України в редакції 2004 року.
Згідно Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою КМ України від 15 червня 1994 року №412 саме на регіональне відділення покладаються обов'язки по управлінню державним майном на місці.
Підстави набуття права власності на майно визначені ГЛ.24 ЦК України в редакції 2004 року.
Встановлено, і цього не заперечує ОСОБА_2, що вона разом з сім'єю самовільно зайняли приміщення хімчистки і провели у 2010 році його ремонт та переобладнали під квартиру.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на це приміщення, застосував положення ст. 331 ЦК України, яка поширюється на правовідносини пов'язанні з набуттям права власності на новостворене майно на підставі договору або ж закону.
Встановлені по справі обставини вказують на те, що ОСОБА_2 спірне нерухоме майно не створювалось, а лише проводилось його перепланування під квартиру за відсутності законних підстав.
Окрім цього, судом застосовані положення ч. 3 ст. 376 ЦК України, які стосуються при визнанні права власності в судовому порядку на самочинне будівництво, яким спірне приміщення не являється.
Наведені обставини вказують на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права, що за наслідками потягло до постановлення незаконного рішення.
А тому на підставі викладеного та ст.ст. 316, 321, 326, 328, 386, 387, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області, -
Апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 червня 2011 року ухвалене по справі за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області до ОСОБА_2 про визнання права власності на приміщення, виселення з незаконно зайнятого приміщення та зобов'язання привести технічні показники приміщення у первісний стан та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області про визнання права власності, скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області до ОСОБА_2 задовольнити частково, усунувши перешкоди в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_2 з приміщення АДРЕСА_1, зобов'язавши її привести вказане приміщення в первинний стан відповідно до технічного паспорта від 18.08. 2008 року.
В задоволенні позову про визнання права власності на приміщення АДРЕСА_1 за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області відмовити.
В позові ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на вказане приміщення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області 145 грн. судових витрат по справі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: