Справа № 2-1281\09
28 вересня 2009 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
головуючого - судді Луганського В.І.
при секретарі - Оніщенко К.В.
Ленінський районний суд м. Луганська, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Діна-Л" про стягнення заподіяної шкоди з втрати товарної вартості автомобіля, -
Позивачка звернулась із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Діна-Л", в якому просить суд стягнути з відповідача заподіяну їй шкоду з втрати товарної вартості її автомобіля у розмірі 3074, 65 гривень та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 181, 00 грн, у т.ч. 51, 00 грн судовий збір та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат на проведення експертизи у розмірі 100, 00 гривень. Позивач свої вимоги мотивує тим, що 25 липня 2007 року громадянин ОСОБА_3, керуючи автомобілем відповідача марки ЗАЗ TF55YO державний номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху і зробив наїзд на автомобіль позивачки марки Toyota Land Cruiser державний номер НОМЕР_2, який належить їй на праві власності. Вину водія у скоєнні цієї ДТП встановлено, що підтверджується Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 10 вересня 2007 року по справі № 3-9206. В результаті скоєної ДТП автомобілю позивачки були здійснені ушкодження. Згідно звіту Українського центру післяаварійного захисту „Експерт-Сервіс" № 169 від 27.07.2007 р. матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки Toyota Land Cruiser державний номер НОМЕР_3 у результаті ДТП, складає 6149, 30 гривень, в тому числі втрата товарної вартості автомобіля складає 3074, 65 гривень. Страхова компанія, в якій був застрахований автомобіль відповідача, згодна виплатити лише суму витрат на відновлювальний ремонт у розмірі 3074, 65 гривень та відмовила позивачці у виплаті суми втрати товарної вартості автомобіля, яка складає 3074, 65 гривень. В добровільному порядку відповідач також відмовляється сплатити позивачці суму втрати товарної вартості автомобіля, яка складає 3074, 65 гривень.
Відповідач надав суду заперечення проти позову від 25.02.2008 р., в якому підтвердив, що судом Ленінського району м. Луганська встановлено, що винним у скоєнні наїзду на автомобіль марки Toyota державний номер НОМЕР_3, який в результаті цього отримав механічне ушкодження, визнано ОСОБА_3 Але відповідач указав, що ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП не був співробітником ТОВ „Діна-Л", не діяв за завданням ТОВ „Діна-Л", не виконував свої службові завдання, не здійснював підприємницьку чи іншу діяльність від імені товариства, а опинився там самовільно, закінчив виконання разового договору послуг. Відповідно до подорожнього листа № 192 від 25.07.2007 р. ОСОБА_3 виїхав з гаражу в 11.45. та повинен був повернути машину в гараж в 13.15. годин. Замість того, щоб повернути машину в гараж, поїхав зі своїх особистих справ. Крім того дійсні збитки володільцю автомобіля Toyota державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4, заподіяні в результаті ДТП, відшкодовані Страховою компанією „ПРО 100 страхування", згідно страхового поліса цивільної відповідальності, оформленого на автомобіль З A3 TF55YO, що належить ТОВ „Діна-Л", яким керував ОСОБА_3, в сумі 3074, 65 гривень. На підставі ст. 22, 1166, 1172, 1187 ЦК України відповідач вважає себе невинним в скоєнні шкоди, нанесеної ОСОБА_3 позивачці.
В поясненнях на заперечення відповідача проти позову позивачка вказала, що відповідач стверджує, що шкода, завдана майну позивача ОСОБА_3, який не перебував з відповідачем у трудових відносинах, а виконував обов'язки за договором надання послуг. Тобто ОСОБА_3 є підрядником по відношенню до відповідача за договором підряду. Відповідно до ч.2 ст. 1172 ЦК України замовник (в даному випадку відповідач) відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Відповідач підтвердив факт виконання ОСОБА_3 завдання ТОВ „Діна-Л". Таким чином, відповідач має відшкодувати завдану позивачу шкоду на загальних підставах, передбачених ст. 1166, 1172, 1187, 1194 ЦК України. Розмір матеріального збитку, завданого відповідачем позивачу, становить 6149, 30 гривень, що підтверджується висновком експертизи, з яких 3074, 65 гривень це вартість відновлювального ремонту; 3074, 65 гривень це величина втрати товарної вартості автомобіля. Страхова компанія „ПРО 100 страхування" виплатила позивачу вартість відновлювального ремонту у сумі 3074, 65 гривень відповідно до ст. 29 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Втрату товарної вартості автомобіля страхова компанія не може виплатити, оскільки це передбачено п. 32.7. вказаного закону. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Позивачка вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати втрату товарної вартості транспортного засобу у розмірі 3074, 65 гривень.
В судовому заданні представник позивача ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, підтримав позов і просив його задовольнити.
Відповідач та його представник до судового засідання не з*явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суцд не повідомили.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши добуті у судовому засіданні докази у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Луганська № 3-9206 від 10.09.2007 р. 25 липня 2007 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "ЗАЗ TF55YO" державний номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху, яке виявилось у тому, що він о 13.30 год. по вул. Челюскинців м. Луганська, рухаючись заднім ходом, не врахував, що це буде небезпечним і скоїв наїзд на автомобіль марки "Toyota" державний номер НОМЕР_3, який в результаті цього отримав механічні ушкодження.
Таким чином, факт дорожньо-транспортної пригоди, вина ОСОБА_3 у її скоєнні, а також факт нанесення механічних ушкоджень в результаті цієї ДТП автомобілю марки "Toyota" державний номер НОМЕР_3 повністю підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Луганська № 3-9206 від 10.09.2007 р. 25 липня 2007 року.
Автомобіль марки Toyota Land Cruiser державний номер НОМЕР_2, якому були нанесені механічні ушкодження, належить позивачці - ОСОБА_1 на праві власності.
За ст. 22 ЦК України, - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п.1 ст. 1166 ЦК України, - шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п. 2 ст. 1187 ЦК України, - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Автомобіль "ЗАЗ TF55YO" державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 при скоєнні ДТП, належить на праві власності відповідачу ТОВ „Дина-Л".
Відповідно п. 1 ст. 60 ЦПК України, - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів того, що ОСОБА_3 володів у момент скоєння ДТП автомобілем марки "ЗАЗ TF55YO" державний номер НОМЕР_1 на відповідній правовій підставі (речове право, договір підряду, оренди тощо) суду не надано. Твердження відповідача, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 виконував разовий договір надання послуг, відповідачем не доведено: суду не надано ні самого договору, ні будь-яких інших документів, які б свідчили про його укладання та приймання ОСОБА_3 від відповідача названого автомобіля саме за цим договором.
Таким чином, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, а саме: автомобілем марки "ЗАЗ TF55YO" державний номер НОМЕР_1, зобов'язано відшкодувати ТОВ „Діна-Л", як власник цього автомобіля.
Відповідно до п. 2 ст. 22 ЦК України, - збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі.
Стаття 1192 ЦК України встановлює способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно пп.1. п.2 ст. 22 ЦК України, - збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.
Розмір матеріального збитку, завданого власникові автомобіля марки Toyota Land Cruiser державний номер НОМЕР_3 визначено у звіті № 169 від 27.07.2007 p., складеногоУкраїським центром післяаварійного захисту „Експерт-Сервіс" за результатами проведеного автотоварознавчого дослідження, в сумі 6149, 30 грн, до складу якої входить вартість відновлювального ремонту в сумі 3074, 65 гривень та величина втрати товарної вартості автомобіля в сумі 3074, 65 гривень.
Розмір матеріального збитку відповідачем не оспорювався.
Відповідачем - ТОВ., Діна-Л" було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із Страховою компанією „ПРО 100 страхування", про що свідчить поліс № В А/2448664 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На підставі цього полісу, Страхова компанія „ПРО 100 страхування" виплатила позивачу - ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту у сумі 3074, 65 гривень.
Відповідно ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-IV, - у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Згідно п. 32.7. ст. 32 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-IV, - страховик не відшкодовує шкоду пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.
Із змісту ст. 1194 ЦК України, - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивачки обгрунтовані, відповідач -ТОВ „Діна-Л" зобов'язано сплатити позивачу - ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди в сумі 6149, 30 гривень і страховою виплатою в сумі 3074, 65 гривень, яка складає 3074, 65 гривень.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у даній справі підлягають віднесенню на рахунок відповідача.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України суд
Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діна-Л», розташованого за адресою: місто Луганськ, вулиця Совєтська, 53\21, код ОКПО 23491182, рор 260063016560 в ЛОУ Ощадбанку України, МФО 304665 заподіяну ОСОБА_1 шкоду з втрати товарної вартості її автомобіля у розмірі 3074, 65 гривень
Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 181, 00 грн, у т.ч. 51, 00 грн судовий збір та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат на проведення експертизи у розмірі 100, 00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.