"17" жовтня 2011 р. Справа № 5023/3437/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
заявник скарги - Черніченко І.Ю.
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові (вх. № 3498 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.11 у справі № 5023/3437/11
за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксонн", м. Харків
про визнання правочину недійсним
У травні 2011 р. позивач, АК «Харківобленерго», звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №7/27/04 від 27.04.09 року, укладеного між ТОВ "Люксонн" та АК «Харківобленерго»., з посиланням та те, що ДПІ проведено перевірку фінансово - господарської діяльності відповідача, в ході якої, ДПІ було встановлено, що відповідач не знаходиться за юридичною адресою, подана податкова звітність не була визнана ДПІ як податкова звітність, операції з придбання товару не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався, роботи за договором не виконувались, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.
Позивач вважає, що визнання ДПІ нікчемним правочину укладеного між позивачем та відповідачем може негативно вплинути на фінансово -господарську діяльність позивача, до нього можуть бути нараховані штрафні та фінансові санкції.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2011 по справі № 5023/3437/11 ( суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено, з посиланням на наявність документів, підтверджуючих виконання договору та відсутність правових підстав для визнання недійсним договору № 7/27/04 від 27.04.2009р.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У апеляційній скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові зазначив, що ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку АК «Харківобленерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року за результатами якої складено Акт від 01.06.2011 року № 1529/23-1/00131954. Під час проведення перевірки була наявна інформація про встановлені факти відсутності поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, що свідчила про нікчемність правочинів між АК «Харківобленерго»та ТОВ "Люксонн", оскільки вони порушували публічний порядок. Отже, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Рішення господарського суду від 18.05.2011 року унеможливлює виконання завдань і функцій СДПІ, тобто впливає на обов'язки по контролю за достовірністю та повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові зазначає, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова встановлена неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Люксонн" в зв'язку з відсутністю адміністративно -господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків.
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач зазначив, що акт перевірки, на який посилається СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не встановлює жодних фактів щодо нікчемності будь-яких договорів, не доведено факту існування нікчемного правочину певними засобами доказування, не проведено дослідження документального, грошового та товарного обігу та не зазначено про це в акті перевірки.
Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач зазначив, що апелянт не надав доказів нікчемності договору, сторони виконували умови договору, що підтверджується відповідними документами.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між ТОВ " Люксонн " та АК «Харківобленерго» укладений договір №7/27/04 від 27.04.09 року, відповідно до якого, покупець -АК «Харківобленерго »купує у продавця - ТОВ " Люксонн " нафтопродукти, що відпускаються по одноразовим карткам (талонам) встановленого зразка на відпуск ПММ безпосередньо з автозаправних станцій, вказаних ТОВ "Люксонн".
Загальна вартість товару, що є предметом договору №7/27/04 від 27.04.09, у відповідності до додаткової угоди від 27.12.09 до договору №7/27/04 від 27.04.09 становить 60 000 000, 00грн., у т.ч. ПДВ -10 000 000,00грн. та складається із вартості усіх товарів, вказаних у специфікаціях.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд першої інстанції вважав, що вказаний договір складено згідно з вимогами Цивільного та Господарського кодексів України та підписано двома сторонами, підписані акти здачі -приймання бензину та дизельного пального, проведені відповідні розрахунки, недоведена спрямованості укладеного договору на порушення публічного порядку.
Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що договір належним чином підписаний обома сторонами, має двосторонній зобов'язальний характер, його умови не суперечать вимогам чинного законодавства, умови договору обома сторонами виконані, що повністю відповідає вимогам цивільного законодавства.
При цьому суд першої інстанції, не дослідив усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, не перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості контрагенту відповідача певної до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності, зробив безпідставний висновок, що складались всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальне виконання та здійснення відповідних господарських операцій за договором.
Перевіркою, проведеною ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова встановлена неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Люксонн" в зв'язку з відсутністю адміністративно -господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків.
Суд першої інстанції не спростував висновки податкової інспекції про відсутність у ТОВ "Люксонн" адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань.
Надані позивачем та відповідачем в суд апеляційної інстанції додаткові документи: договори поставки та купівлі -продажу, копії прибуткових накладних тощо не можуть бути прийняти в якості доказів виконання договору, так як не надавались та не були предметом дослідження у суді першої інстанції та не спростовують висновки ДПІ про відсутність у ТОВ "Люксонн" адміністративно - господарських можливостей для виконання договору.
Колегія суддів вважає, що виконання договору не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд повинен був надати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, та можливість виконання господарських зобов'язань ТОВ "Люксонн", оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.
Господарським судом не враховано, що звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсними договору позивач посилався на висновки ДПІ про нікчемність договорів, але вважав договір дійсним та таким, що не суперечить нормам діючого законодавства, тобто спору між сторонами відносно дійсності договору не було.
Суд першої інстанцій відмовляючи в задоволені позову щодо визнання договорів недійсними, не врахував, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно зі ч. 2 ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, окремі умови типових договорів і договорів приєднання.
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що нормами Цивільного та Господарського кодексів не передбачено визнання нікчемних угод недійсними, нікчемні угоди можуть бути визнані дійсними, а недійсними можливо визнання нікчемних умов договору.
Отже, діючим законодавством передбачено, що органи державної податкової служби, можуть на підставі пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. При цьому висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення.
Суд першої інстанції безпідставно не перевіряючи доводів ДПІ про нікчемність договору, при відсутності спору сторін, фактично визнав його дійсним.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання нікчемних договорів, які завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, недійсними, при відсутності спору між сторонами договору, не підлягають задоволенню, а висновки суду зазначені у мотивувальний частині рішення не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем та відповідачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам, і позовні вимоги не підлягають задоволенню по іншим підставам, керуючись ст. 207 ГК України, ст.ст. 215, 228 ЦК України та ст. ст. 33, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2011р. у справі № 5023/3437/11 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписаний 21.10.2011р