"12" жовтня 2011 р. Справа № 5021/2032/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Пелипенко Н.М., суддя Шепітько І.І.
при секретарі Вороні В.С.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 за дорученням № 2294 від 23.09.2010 р.
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
3-го відповідача - ОСОБА_2 за дорученням № 3356 від 10.09.2011 р.
4-го відповідача - не з'явився
5-го відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 4186С/1-32) на ухвалу господарського суду Сумської області від 13 вересня 2011 року у справі
за позовом ОСОБА_3, м. Суми
до 1). Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна», м. Суми
2). ОСОБА_4, м. Суми
3). ОСОБА_5, м. Суми
4). ОСОБА_6, м. Суми
5). ОСОБА_7, м. Суми
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
встановила:
Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року (суддя Зражевський Ю.О.) клопотання позивача від 22.08.2011 року про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення відхилено. Провадження у справі № 5021/2032/2011 припинено.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року скасувати.
Відповідачі, ТОВ «Весна», ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, вимоги позивача вважають необґрунтованими, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року у справі № 5021/2032/201111 без змін.
5-й відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
1-й, 2-й, 4-й та 5-й відповідачі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаних представників відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши представників позивача та 3-го відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про визнання недійсним договору від 17.12.2010 року купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна»та ОСОБА_5 і ОСОБА_7.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2011 року провадження по справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України з посиланням на те, що дана справа не підвідомча господарським судам.
Колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним договір від 17.12.2010 року купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна»та ОСОБА_5 і ОСОБА_7.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказаний договір купівлі-продажу є незаконним, оскільки укладений з порушенням корпоративних прав позивача як учасника ТОВ «Весна», так як другий відповідач, ОСОБА_4, яка володіє часткою лише у розмір 19% статутного капіталу ТОВ «Весна», прийняла за відсутності кворуму від імені загальних зборів учасників ТОВ «Весна»одноособове рішення про відчуження майна товариства.
За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, а спірні правовідносини носять господарський характер.
Фізичні особи можуть бути сторонами у господарському судовому процесі лише при розгляді корпоративних спорів. Пункт 4 частини першої ст. 12 ГПК передбачає такий склад сторін корпоративного спору:
- учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство або
- учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства.
Оскільки даний перелік є вичерпним, спори між учасниками товариства, товариством і третіми особами (не учасниками товариства) не можуть бути корпоративними.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, покупці за спірним договором, не є учасниками товариства, тому спір не може бути корпоративним. Цей факт не спростовано позивачем та підтверджено наявними у справі документами, а саме, Статутом ТОВ «Весна» 1994 року, копією установчого договору від 1994 року (а.с. 24-35).
Крім того, колегія суддів вважає, що даний спір не є господарським, виходячи з наступного.
Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Частина 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначає господарський договір, як договір між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами. Відповідно до ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Покупці за договором, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, не с юридичними особами, і не є особами, які зареєстровані як підприємці, тому не можуть бути суб'єктами господарювання, а відповідно оскаржуваний договір не є господарським. Позивачем не надано доказів на підтвердження протилежного. Крім того, вказані особи зазначені в позові саме як фізичні особи.
Таким чином, спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу між суб'єктом господарювання і фізичною особою не підлягає розгляду в господарських судах України.
Крім того, позивач обґрунтовує свою правову позицію ст.ст.12, 16 ГПК України, вважаючи, що договором порушені його корпоративні права.
Зокрема, позивач зазначає, що укладенням спірного договору порушено його право на володіння, користування та розпорядження майном товариства. Проте, вказані твердження позивача не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 115 Цивільного кодексу України товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Відповідно до статуту ТОВ «Весна»таким органом є директор. Таким чином, законом не передбачено суб'єктивне право учасника щодо здійснення повноважень власника майна товариства, тому продаж товариством свого майна не порушує його (учасника) корпоративних прав.
Крім того, укладенням спірного договору не порушені корпоративні права жодного з учасників товариства.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Спірний договір не порушує жодного з прав учасника товариства, оскільки за ним не передається право на отримання прибутку; не передаються права на участь в управлінні; не змінюється склад учасників товариства; не передається право на отримання інформації про діяльність товариства; не передаються частки в статутному капіталі товариства.
Таким чином, посилання позивача на порушення корпоративних прав колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ухвала господарського суду Сумської області від 13 вересня 2011 року у справі № 5021/2032/2011 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
У задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 13 вересня 2011 року у справі № 5021/2032/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Шепітько І.І.
Повний текст постанови підписаний 14.10.2011 р.