"12" жовтня 2011 р. Справа № 5021/1586/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 20.10.11 р.
1-го відповідача -ОСОБА_2 б/н від 01.04.10 р.
2-го відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові позивача (вх. № 4161С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року у справі № 5021/1586/2011
за позовом Спільного агрохімічного підприємства «Родючість»у формі ТОВ, м. Суми
до 1. ТОВ «ЛеСтар», м. Суми
2. ТОВ «ЮВС», м. Київ
про визнання договору про відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього від 10.01.2008 року недійсними
встановила:
В липні 2011 року Спільного агрохімічного підприємства «Родючість»у формі ТОВ звернулось до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року та додаткову угоду до нього від 10.01.2008 року, укладені між ТОВ «ЛеСтар»та ТОВ «ЮВС».
Позивач подав клопотання (вх. № 13339 від 06.09.2011 року) про призначення судово -економічної експертизи, оскільки для розгляду справи по суті необхідне дослідження документів методами документальної перевірки та зіставлення, які потребують спеціальних знань.
Також позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ліквідатора ТОВ «ЮВС»Нагорнєву Тетяну Володимирівну.
Крім того, позивачем подано додаткові письмові пояснення по справі, в яких він зазначає, що спірний договір був укладений між ТОВ «ЛеСтар»та ТОВ «ЮВС»під впливом помилки.
Рішенням господарського суду Сумської області від 06.09.2011 р. у справі № 5021/1586/2011 (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено. В задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи відмовлено. В задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи - ліквідатора ТОВ “ЮВС” Нагорнєвої Т.В. відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до протоколів № 4 від 31.12.2006 року та № 29/10 від 29.10.2007 року між САП «Родючість»ТОВ та ТОВ «ЮВС»відбувся залік однорідних зустрічних вимог на загальну суму 223 250,00 грн., тому заборгованість позивача перед ТОВ «ЛеСтар»відсутня, а також зазначає, що при укладенні спірного договору про відступлення право вимоги та додаткової угоди до нього від 10.01.2008 року ТОВ «ЮВС»не повідомило ТОВ «ЛеСтар»про припинення зобов'язання позивача перед ТОВ «ЮВС». Також позивач зазначає, що даний договір був укладений в результаті зловмисної домовленості представників ТОВ «ЛеСтар»та ТОВ «ЮВС»
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 12.10.2011 р.
1-й відповідач 11.10.2011 р. за вх. № 9861 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги 1-й відповідач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник 2-го відповідача у призначене судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали про прийняття апеляційної скраги до провадження, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.
Враховуючи належне повідомлення 2-го відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника 2-го відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.
Представником ТОВ «ЛеСтар»було надано 12.10.2011 р. за вх. № 9916 клопотання про витребування доказів, в яком він просив витребувати у позивача для огляду в суовому засіданні оригінали договору купівлі-продажу № 50/02 від 17.08.06 р., протоколу № 4 від 31.12.07 р., протоколу № 29/10 від 29.10.07 р., акт звірки розрахунків від 07.11.07 р.
Розглянувши заявлене 2-м відповідачем клопотання колегія суддів вирішила у його задоволенні відмовити, оскільки воно є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії даних документів.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів та пояснень, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 10.01.2008 року між ТОВ «ЮВС»та ТОВ «ЛеСтар»був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ЮВС»передало ТОВ «ЛеСтар»право вимоги від САП «Родючість»у формі ТОВ за грошовим зобов'язанням зі сплати боргу за поставлену продукцію за видатковими накладними № 433 від 30.09.2006р., № 509 від 31.10.2006р., № 554 від 29.11.2006р., № 618 від 29.12.2006. .
Рішенням господарського суду Сумської області у справі № 5021/1138/2011 від 13.07.2011 року було встановлено, що повідомленням від 10.01.2008 року ТОВ «ЮВС»повідомив САП «Родючість»у формі ТОВ про уступку права вимоги на користь ТОВ «ЛеСтар», направивши повідомлення на адресу позивача у даній справі, відповідно до вимог ст. 517 Цивільного кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 року у справі № 2/61-10 за позовом ТОВ «ЛеСтар»до САП «Родючість»у формі ТОВ про стягнення заборгованості відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року було дано юридичну оцінку договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, позов задоволено та стягнуто з САП «Родючість»у формі ТОВ на користь ТОВ «ЛеСтар»320 479,10 грн. заборгованості. Під час розгляду справи № 2/61-10 позивачу було відомо про укладений договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року.
Як свідчать матеріали справи САП «Родючість»у формі ТОВ визнав заборгованість перед ТОВ «ЛеСтар», підписавши договір про графік погашення заборгованості від 04.01.2011 року, який в подальшому виконував.
В обґрунтування заявленого позову позивач послався на різні, в тому числі взаємовиключні підстави визнання угоди недійсною.
Так, у позовній заяві позивач послався на ч.1 ст. 215 ЦК України, без конкретизації, в чому саме полягає невідповідність оскарженої угоди вимогам закону (а.с. 5).
У додаткових поясненнях (а.с. 73 -74) позивач послався на приписи ст.. 229 ЦК України (вчинення правочину під впливом помилки) та приписи ст. 232 ЦК України (вчинення правочину в результаті зловмисної домовленості представника однієї з сторони з другою стороною).
Очевидно, що наведені позивачем підстави визнання угоди недійсною є взаємовиключними, оскільки угода, укладена під впливом помилки, не може бути одночасно укладеною в результаті зловмисної домовленості.
Однак, приймаючи до уваги необхідність повного, усестороннього та об'єктивного дослідження обставин справи, колегія суддів доходить до висновку про необхідність докладного правового аналізу усіх заявлених позивачем підстав позову.
Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на наступні приписи законодавства.
Статтею 215 ч. ч. 1, 3 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Істотне значення згідно з ч. 1 ст. 229 Кодексу має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Наявність умислу в діях сторони договору, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що при укладенні договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 року та додаткової угоди до договору ТОВ «ЮВС»або ТОВ «ЛеСтар»помилялися в будь-яких обставинах, що мають істотне значення для укладення договору.
Опираючись на встановлені факти, приймаючи до уваги, що позивач не є учасником спірної угоди, а обидва учасника угоди заперечують наявність помилки, колегія суддів доходить до висновку, що підстави застосування приписів ст. 229 ЦК України до спірних правовідносин відсутні.
Досліджуючи підстави застосування положень ст. 232 ЦК України, колегія суддів зазначає, що підстава для визнання правочину недійсним, яка передбачена в даній статті, стосується лише тих правочинів, які вчиняються особою (фізичною або юридичною) не самостійно, а через представника (див. коментар до ст. 237). Представник, вчиняючи правочин, не виражає власну волю - його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє, оскільки відповідно до ст. 237 ЦК представник зобов'язаний або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку він представляє. Але в силу зловмисної домовленості представника й контрагента воля довірителя не знаходить свого вираження, а підмінюється волею представника, який фактично вступає у змову з контрагентом з метою одержати власну чи обопільну вигоду або створити негативну ситуацію для довірителя, що і є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Досліджені по справі обставини свілдчать про те, що спірна угода укладена відповідно до дійсних намірів сторін, одобрена її учасниками (юридичними особами) і жодний з учасників не висуває претензій до змісту даної угоди.
Таким чином, наведені позивачем підстави позову не відповідають дійсним обставунам справи, в силу чого підстав визнеання угоди недійсною не вбачається.
Оцінюючи заперечення позивача про те, що він не був повідомлений про заміну кредитора в зобовязанні, колегія суддів вважає, що воно є таким, що не впливажє на вирішення спору.
Так, дане твердження спростовується матеріалами справи № 2/61-10 за позовом ТОВ «Лестар»до САП «Родючість»у формі ТОВ про стягнення заборгованості відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., при вирішенні даної справи в рішенні господарського суду Сумської області від 01.07.2010 р., постанові Харківського апеляційного господарського суд від 21.09.2010р. та постанові Вищого господарського суду України від 23.11.2010р. було дано юридичну оцінку договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., та стягнуто заборгованість з САП «Родючість»у формі ТОВ.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч.2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, неповідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою для визнання угоди недійсною.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Спільного агрохімічного підприємства «Родючість»у формі ТОВ, м. Суми - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року у справі № 5021/1586/2011- залишити без змін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2011 року