"12" жовтня 2011 р. Справа № 5021/2026/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 16.08.2011 р.
відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 91 від 04.10.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4200С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 05.09.2011 року у справі № 5021/2026/2011
за позовом ПАТ «ХІМЕСКІ», м. Київ
до ТОВ «ТСХ-ХІМРЕАКТИВ», м. Шостка, Сумська область
про стягнення 788017,07 грн.
встановила:
В серпні 2011 р. ПАТ «ХІМЕСКІ»звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ «ТСХ-ХІМРЕАКТИВ»650000,00 грн. боргу за поставлену продукцію відповідно до видаткових накладних № 1805 від 09.11.2009р., № 2088/1 від 24.12.2009р., № 2088 від 24.12.2009р. та рахунків-фактури № 1825 від 09.11.2009р., № 2083 від 24.12.2009р., 104621,22 грн. інфляційних збитків, 33395,85 грн. -3 % річних, а також витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.09.2011 р. у справі № 5021/2026/2011 (суддя Кіяшко В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ТСХ-ХІМРЕАКТИВ»на користь ПАТ «ХІМЕСКІ»570000,00 грн. основного боргу, 104621,22 грн. інфляційних втрат, 33395,85 грн. -3 % річних, 711,00 грн. державного мита та 215,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 80000,00 грн. провадження у справі -припинено.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що позивачем при поданні позову не надано жодних доказів надання або надсилання відповідачеві рахунку на оплату поставленого товару, в зв'язку з чим, відповідач вважає, що строк оплати за поставлений товар не настав. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних, нарахованих позивачем, оскільки, як зазначає відповідач, інфляційні та річні повинні нараховуватись з моменту отримання ним вимоги, тобто з 16.08.2011 р. Щодо суми основної заборгованості відповідачем заперечень не надано.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 12.10.2011 р. Запропоновано надати до суду апеляційної інстанції позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а відповідачу письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.
Вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 р. сторонами виконані не були.
Натомість представником відповідача надано заяву про зміну вимог апеляційної скарги, в якій він просить скасувати рішення господарського суду Сумської області в частині стягнення 104621, 22 грн. інфляційних витрат та 33395,85 грн. 3% річних.
Колегією суддів заява про уточнення апеляційних вимог була прийнята до розгляду.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, 09.11.2009р. закритим акціонерним товариством «Хімексі», правонаступником якого згідно п. 1.4 Статуту є приватне акціонерне товариство «Хімексі», було здійснено поставку товару товариству з обмеженою відповідальністю «ТСХ-ХІМРЕАКТИВ»згідно видаткової накладної № 1805 на загальну суму 204000,00 грн., який було прийнято уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 110 від 09.11.2009 року, виданої на ім'я ОСОБА_3
24.12.2009 року позивачем також було здійснено поставку товару відповідачеві згідно видаткової накладної № 2088/1 на загальну суму 357193,80 грн. та видаткової накладної № 2088 на загальну суму 253714,80 грн., який було прийнято уповноваженою особою останнього на підставі довіреності № 134 від 24.12.2009 року, виданої на ім'я Кротов А.Г.
Як встановлено судом першої інстанції, 09.11.2009 р. ЗАТ «Хімексі»було виставлено ТОВ «ТСХ-ХІМРЕАКТИВ»рахунок-фактуру № 1825 на суму -204000,00 грн. на оплату поставленого товару зі строком оплати рахунку-фактури один день., а 24.12.2009р. рахунок-фактуру № 2083 на суму - 610908,60 грн. на оплату поставленого товару зі строком оплати рахунку-фактури один день.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем обов'язок щодо поставлення товару виконано в повному обсязі, оскільки претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило, а відповідач в свою чергу, в порушення свого зобов'язання та чинного законодавства лише частково оплатив поставлений товар у розмірі 164908,60 грн., що підтверджується наступними банківськими виписками: від 04.02.2010р. на суму 40800,00 грн., від 22.02.2010р. на суму 40800,00 грн., від 16.03.2010р. на суму 10000,00 грн., від 18.03.2010р. на суму 10000,00 грн., від 19.03.2010р. на суму 13308,60 грн., від 23.03.2010р. на суму 10000,00 грн., від 24.03.2010р. на суму 10000,00 грн., від 15.09.2010р. на суму 5000,00 грн., від 12.11.2010р. на суму 5000,00 грн., від 06.12.2010р. на суму 5000,00 грн., від 22.12.2010р. на суму 15000,00 грн. та актом звірки взаєморозрахунків між ЗАТ «Хімексі»та ТОВ «ТСХ-ХІМРЕАКТИВ»станом на 01.12.2010р.
Тобто, відповідач вартість поставленого та отриманого товару сплатив частково у сумі 164908,60 грн., в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка складає 650000,00 грн.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У змісті рахунків, вручених відповідачу, встановлений строк оплати отриманого товару -одна доба від дати отримання.
Даний строк погоджений відповідачем, оскільки поведінка останнього (систематична часткова оплата отриманого товару) свідчить про безспірність факту настання строку виконання грошового зобов'язання.
Оцінюючи усні заперечення представника відповідача про те, що часткова оплата є добровільним і передчасним виконанням, колегія суддів зазначає таке.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Цей принцип надає судам можливість з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи з урахуванням прав усіх учасників цивільного процесу.
Тому факт систематичних оплат за отриманий товар є підтвердженням саме того, що відповідачем виконувалося грошове зобов'язання, строк виконання якого настав.
Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до наданого представником відповідача до суду першої інстанції платіжного доручення № 830 від 17.08.2011р., ТОВ «ТСХ-ХІМРЕАКТИВ»перерахувало позивачеві у справі 80000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, згідно акту взаєморозрахунків від 01.12010р., судом першої інстанції прийнято вказане платіжне доручення як доказ часткової сплати відповідачем суми боргу за даним позовом, крім того повноважний представник позивача в даному судовому засіданні суду першої інстанції усно пояснив, що в частині сплаченого відповідачем боргу в розмірі 80000,00 грн. він відмовляється від позовних вимог.
З урахуванням даного платіжного доручення судом першої інстанції було припинено провадження у справі в частині 80000,00 грн. на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, з чим колегія суддів не погоджується та вважає, що в цій частині рішення місцевого господарського суду по даній справі має бути скасовано, оскільки судом першої інстанції невірно застосовані норми процесуального права, а саме ст.ст. 78, 80 ГПК України.
Так, у відповідності до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
1-1) відсутній предмет спору;
2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
Тобто частина 1 даної статті не допускає подання заяви про відмову позивача від позову в усній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано місцевому господарському суду письмової заяви про відмову від позову, а було оголошено усну заяву про відмову від позову, а відповідачем було надано платіжне доручення № 830 від 17.08.2011р., тобто, з огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в цій частині позовних вимог провадження повинно бути припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 205, 525, 526, 530, 610, 626, 639 ЦК України та ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст. 78, 80 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 570000,00 грн.
Колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вже було зазначено вище, 09.11.2009 р. ЗАТ «Хімексі»було виставлено ТОВ «ТСХ-ХІМРЕАКТИВ»рахунок-фактуру № 1825 на суму -204000,00 грн. на оплату поставленого товару зі строком оплати рахунку-фактури один день., а 24.12.2009р. рахунок-фактуру № 2083 на суму - 610908,60 грн. на оплату поставленого товару зі строком оплати рахунку-фактури також один день.
Оскільки відповідач у строк, передбачений рахунками-фактури, а саме один день з дня отримання даних рахунків, не здійснив повну оплату за поставлений йому товар, то позивачем згідно ч. 1 ст. 530, ст. 625 ЦК України було нараховано 3% річних від простроченої суми за період з 11.11.2009 р. по 31.06.2011 р. в сумі 33395,85 грн. та інфляційні в сумі 104621,22 грн., які і були стягнуті судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та часткового скасування оскаржуваного рішення, в частині припинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для скасування цієї частини рішення колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 05.09.2011 року у справі № 5021/2026/2011 в частині припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 80000,00 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 80000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 05.09.2011 року у справі № 5021/2026/2011 залишити без змін.
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2011 року.