< Список >
Іменем України
11 жовтня 2011 року
Справа № 5002-24/2417-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Голика В.С.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Дакорт";
відповідача не з'явився, приватне підприємство "Київське торгове об"єднання";
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 23 серпня 2011 року у справі № 5002-24/2417-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" (вул. Г. Сталінграда, 1-а, Сімферополь, 95047)
до приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" (пр. Кірова, 1, Сімферополь, 95015)
про стягнення 11551,34 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакорт" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" про стягнення 11551,34 грн., у тому числі: 9819,28 грн. -заборгованість за договором, 546,29 грн. - пеня, 1185,80 грн. - відсоток за невиконання грошового зобов'язання.
Заявою від 29.07.11 позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача вартість поставленої продукції на суму 9819,28 грн., пеню у сумі 804,78 грн. та відсоток за невиконання грошового зобов'язання у сумі 1796,93 грн., а всього 12 420, 99 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2011 року у справі № 5002-24/2417-2011 позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" заборгованість за основним боргом у розмірі 9819,28 грн., пеню у сумі 754,74 грн., відсоток за невиконання грошового зобов'язання у сумі 1796,93 грн.
В частині стягнення пені у розмірі 50,04 грн. у позові відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом усіх обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що позивачем не доведений факт отримання товару відповідно до умов спірного договору повноважною особою приватного підприємства "Київське торгове об'єднання".
Зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача посилаючись на акт звірки взаєморозрахунків, оскільки такий акт не є первинним документом.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
17.11.09 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 313 (а.с.6).
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар, сплатити його вартість і своєчасно повернути тару на умовах, встановлених даним договором.
Згідно пункту 3.4 договору при виконанні договору сторони належним чином оформлюють податкові, витратні і інші документи на товар у відповідності до чинного законодавства України.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що перехід права власності на товар до покупця відбувається з моменту фактичної передачі товару представнику покупця.
Відповідно до пункту 3.6 договору датою передачі товару є дата підписання товарної накладної представником покупця.
Згідно пункту 4.1 договору оплата за придбаний товар, який передається за даним договором, проводиться покупцем в національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця або перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 21-ого календарного дня з дня отримання товару покупцем.
Відповідно до пункту 5.2.1 договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що є чинною в період нарахування пені, від його вартості за кожен день прострочки платежу.
Пунктом 5.2.2 договору у разі затримки платежів за прийнятий товар понад 10 календарних днів, покупець додатково до суми боргу сплачує продавцю процент за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами продавця.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року від дати підписання. У випадку якщо жодна зі сторін не заявила про припинення договору до спливу строку його дії, строк дії договору подовжується автоматично до кінця поточного календарного року.
Сторонами не було надано жодних доказів дострокового розірвання договору або доказів повідомлення про відмову від пролонгації договору згідно з вимогами пункту 7.2 договору, тому судова колегія вважає його таким, що діяв на момент здійснення поставок товару за цим договором.
У виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 9819,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними № ДСМ -067452 від 30.12.10 на суму 1601,28 грн., № ДСМ -067456 від 30.12.10 на суму 6208,40 грн. і № ДСМ -067458 від 30.12.10 на суму 2009,60 грн. (а.с.11-13).
Факт отримання відповідачем товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.11-13), які також містять підпис та відтиск штампу відповідача у графі „отримав”.
Також, факт поставки товару відповідачу підтверджується податковими накладними (а.с.118-120).
Однак, відповідачем поставлений товар оплачений не був.
Відповідач свої зобов'язання за договором № 313 від 17.11.09 щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 9819,28 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.14).
Жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості відповідачем надано не було.
Наведене стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" з позовом про стягнення з приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" 9819,28 грн. основної заборгованості, пеню у сумі 804,78 грн., відсоток за невиконання грошового зобов'язання у сумі 1796,93 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір №313 від 17.11.09 (а.с.6), який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.6 договору датою передачі товару є дата підписання товарної накладної представником покупця.
Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю "Дакорт" у грудні 2011 року було поставлено приватному підприємству "Київське торгове об'єднання" товар на загальну суму 9819,28 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.11-23). Зазначений товар був отриманий відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними № ДСМ -067452 від 30.12.10 на суму 1601,28 грн., № ДСМ -067456 від 30.12.10 на суму 6208,40 грн. і № ДСМ -067458 від 30.12.10 на суму 2009,60 грн. (а.с.11-13). Факт отримання відповідачем товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.11-13), які також містять підпис та відтиск штампу відповідача у графі „отримав”. Також, факт поставки товару відповідачу підтверджується податковими накладними (а.с.118-120).
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведений факт отримання товару відповідно до умов договору повноважною особою приватного підприємства "Київське торгове об'єднання", спростовуються наведеним вище. Також слід зазначити, що для правильного вирішення спору необхідною умовою є встановлення фактичного отримання відповідачем поставленого товару.
Згідно пункту 4.1 договору оплата за придбаний товар, який передається за даним договором, проводиться покупцем в національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця або перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 21-ого календарного дня з дня отримання товару покупцем.
Таким чином, з урахуванням частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.1. договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №313 від 17.11.09 до 21.01.11 (а.с.11-13).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Обставини справи свідчать, що позивач передав товар відповідачу відповідно до умов договору. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором №313 від 17.11.09 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 9819,28 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.14).
З огляду на викладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" про стягнення з відповідача 9819,28 грн. заборгованості за переданий товар підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 5.2.1 договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що є чинною в період нарахування пені, від його вартості за кожен день прострочки платежу.
Позивачем пеня була нарахована за період з 20.01.11 по 03.08.11 у сумі 804,78 грн.
Однак відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково за період з 21.01.11 по 20.07.11 у сумі 754, 74 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача відсоток за невиконання грошового зобов'язання у сумі 1 796, 93 грн.
Відповідно до частини 4 статті 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Пунктом 5.2.2 договору у разі затримки платежів за прийнятий товар понад 10 календарних днів, покупець додатково до суми боргу сплачує продавцю процент за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами продавця.
Перевіривши надані позивачем розрахунки на підставі наведених положень договору та закону, судова колегія вважає їх вірними. А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотку за невиконання грошового зобов'язання у сумі 1796, 93 грн. підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача посилаючись на акт звірки взаєморозрахунків, оскільки такий акт не є первинним документом, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зазначений акт розглядався судом як доказ, у сукупності з іншими доказами, якими було підтверджено обґрунтованість вимог позивача.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2011 року у справі № 5002-24/2417-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > І.В. Черткова
Судді < Підпис > В.С. Голик
< Підпис > В.В.Сотула
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакорт" (вул. Г. Сталінграда, 1-а,Сімферополь,95047)
2. Приватне підприємство "Київське торгове об"єднання" (пр. Кірова, 1,Сімферополь,95000)
3. < 3-тя особа > (< адреса >)
4. < кредитор > (< адреса >)
< Сюда вписывать остальных >