< Список >
Іменем України
11 жовтня 2011 року Справа № 5020-2/230
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Сотула В.В.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивача не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ступень";
відповідача ОСОБА_1, довіреність № 2-3739 від 12.08.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 11 лютого 2011 року у справі № 5020-2/230
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ступень" (вул. Супруна, 42, Севастополь, 99007)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 147 188, 09 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Ступень” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 147 188, 09 грн., з яких: основна заборгованість -102 000, 00 грн., збитки від інфляції -36 771, 00 грн., 3% річних -8 417, 09 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 104 971, 97 грн., з яких: основна заборгованість -102 000,00 грн., збитки від інфляції -2 142, 00 грн., 3% річних -829, 97 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 лютого 2011 року у справі № 5020-2/230 позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ступень" 102 000, 00 грн. основної заборгованості, збитків від інфляції -2 142, 00 грн., 3% річних -829, 97 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає порушення матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Вказує, що позивач отримував кошти за виконані роботи, що підтверджується записами позивача на договорі, розрахункових документів відповідачу не надавалося.
Посилається на те, що суд не встановив, чи направлялися відповідачеві акти виконаних робіт та не з'ясував мотиви відмови від їх підписання.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними документами в матеріалах справи.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
25.01.08 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Ступень” (підрядник) укладений договір № 6/ч (а.с.7).
Відповідно до розділу 1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи бару „Оріон” по вул.Мира, 2-а відповідно до кошторису, договірної ціни 102 000, 00 грн.
Згідно з розділом 3 договору замовник зобов'язується перед початком робіт сплатити попередню оплату у розмірі 50% від вартості робіт (пункт 3.2 договору).
Крім того, відповідно до пунктів 3.3-3.4 договору у подальшому оплата здійснюється щомісячно за фактично виконані роботи за даним договором. Після закінчення робіт у 3-денний термін оплатити залишок невиплаченої суми до загальної вартості робіт за даним договором.
Згідно з пунктом 5.1 договору він вступає в силу після його підписання.
Зобов'язання за договором виконувались позивачем належним чином, про що свідчать: акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (а.с.8-11).
Проте, зобов'язання з приймання робіт за відповідними актами та з оплати зазначених робіт відповідачем не виконані, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 102 000,00 грн. Зазначена заборгованість відповідачем погашена не була.
Наведене стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ступень" з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 104 971, 97 грн., з яких: основна заборгованість -102 000,00 грн., збитки від інфляції -2 142, 00 грн., 3% річних -829, 97 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.08 між сторонами укладений договір № 6/ч, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порядок оплати робіт за договором передбачений розділом 3 договору.
З матеріалів справи вбачається, що акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 вручені представнику відповідача 01.11.10, про що свідчить квитанція кур'єрської служби доставки (а.с.13).
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив, чи направлялися відповідачеві акти виконаних робіт. З урахуванням того, що зазначені акти були отримані, то в силу частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України є належними доказами виконання позивачем своїх обов'язків за договором підряду.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення судова колегія виходить з того, що відповідач визнає, що роботи за договором № 6/ч від 25.01.08 були позивачем виконані. Акт виконаних робіт був відповідачем отриманий але непідписний з тих мотивів, що відповідач вважав оплаченими зазначені в акті роботи на суму 120 000, 00 грн. і ця сума в акті відображена не була. Про що прямо зазначає відповідач у своєї апеляційній скарзі (а.с.77). Зазначені мотиви відмови від підписання акту не можуть бути визнані обґрунтованими.
Відповідно до пункту 3.4 договору замовник зобов'язаний після закінчення робіт у 3-денний термін оплатити залишок невиплаченої суми до загальної вартості робіт за даним договором. Отже, відповідач повинен був оплатити виконані роботи до 05.11.10.
Зобов'язання за договором виконувались позивачем належним чином, про що свідчать: акт приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (а.с.8-11). Заборгованість у сумі 102 000, 00 грн. з оплати виконаних робіт відповідачем погашена не була.
З огляду на викладене, позовні вимоги у частині стягнення 102 000, 00 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Ступень” просить стягнути нараховані на основну заборгованість 3% річних у сумі 829, 97 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 142, 00 грн.
Перевіривши правильність розрахунків інфляційних витрат та 3% річних судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримував кошти за виконані роботи, що підтверджується записами позивача на договорі, розрахункових документів відповідачу не надавалося, не може бути підставою для відмови у позові.
Відповідач, як на підтвердження отримання відповідачем коштів за виконані роботи посилається на записи, здійснені нібито представником позивача рукописно на примірнику договору відповідача (а.с.82 на звороті) та на аркуші паперу з рукописним позначенням „розрахунок” (а.с.83).
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, належним доказом здійснення оплати виконаних робіт є первинні документи, які повинні відповідати вимогам, зазначеним у частині 2 наведеної статті.
Записи, здійснені рукописно на примірнику договору відповідача (а.с.82 на звороті) та на аркуші паперу з рукописним позначенням „розрахунок” (а.с.83) не є первинними документами та не відповідають вимогам, які до них пред'являються законом. Отже, зазначені записи не можуть слугувати належним доказом оплати виконаних позивачем робіт за договором № 6/ч від 25.01.08.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права шляхом неналежного повідомлення його про розгляд справи є безпідставними. Відбитком штампу на звороті ухвалах суду першої інстанції від 15.12.10; від 11.01.11; від 01.02.11 (а.с.1,25,48-49) підтверджується належне та своєчасне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду.
Про належне повідомлення відповідача про час та місце судових засідань, що відбулися 11.01.11, 01.02.11, 10.02.11 свідчать також повернення поштових відправлень на його ім'я процесуальних документів (а.с.26-30;43-46;65-66). Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування місцезнаходження фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, суд першої інстанції свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи виконав належним чином.
Доводи про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 знаходилася в іншому місті у зв'язку з доглядом за хворою матерью на час надсилання їй кореспонденції, не спростовують виконання судом першої інстанції свого обов'язку щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене, оскаржене рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 лютого 2011 року у справі № 5020-2/230 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > І.В. Черткова
Судді < Підпис > В.В.Сотула
< Підпис > В.Є. Дмитрієв
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ступень" (вул. Супруна, 42,Севастополь,99007)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
3. < 3-тя особа > (< адреса >)
4. < кредитор > (< адреса >)
< Сюда вписывать остальных >