< Список >
Іменем України
12 жовтня 2011 року Справа № 5020-1007/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Голика В.С.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 12.10.11, садівниче товариство "Родник";
позивача: ОСОБА_2 (повноваження перевірені), витяг з протоколу № б/н від 02.08.08, голова садівничого товариства "Родник";
відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 6428/0/2-11 від 14.04.11, публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго";
третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЧД";
розглянувши апеляційну скаргу садівничого товариства "Родник" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 25 серпня 2011 року у справі № 5020-1007/2011
за позовом садівничого товариства "Родник"
до публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"
3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЧД"
про стягнення збитків у розмірі 9133,07 грн. та визнання акту про порушення Правил користування електричною енергією № 01011248 від 31.12.2008 недійсним
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 серпня 2011 року у справі № 5020-1007/2011 у позові відмовлено.
В частині вимог про визнання акту недійсним суд зазначив, що цей документ не носить характеру обов'язкового до виконання ненормативного акту, а позов про визнання його недійсними є неналежним способом захисту прав судом у розумінні частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України.
У стягненні збитків відмовлено за їх недоведеністю.
Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення для правомірного вирішення спору по суті.
Так, позивач наводить перелік доказів, які на його думку свідчать про факт завдання йому збитків та вказують на неправомірність дій відповідача по складанню акту та нарахування певної суми.
Акт про порушення Правил користування електричною енергією позивач вважає обов'язковим до виконання, а тому вважає, що він може бути оскаржений в судовому порядку.
Також, садівниче товариство "Родник" вважає, що суд повинен був надати правову оцінку протоколу № 0101248, яким нараховано суму недоврахованої електроенергії ті іншим документам, які пов'язані із виявленими відповідачем порушеннями.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга садівничого товариства "Родник" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2004 між садівничим товариством "Родник" (Споживач) та відкритим акціонерним товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (Постачальник) укладений договір №1154 про постачання електричної енергії.
Відповідно до розділу 1 договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальникові вартість електроенергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору та додатків до нього (том 1, а. с. 27 - 31).
31.12.2008 представниками постачальника проведена перевірка об'єкту позивача - КТП-1533 на предмет дотримання споживачем Правил користування електричною енергією.
За наслідками перевірки складений акт № 0101248 про порушення Правил користування електричною енергією від 31.12.2008 (том 1, а. с. 19 - 20).
Згідно абзаців першого-п'ятого п. 6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
З акту вбачається, що під час перевірки виявлено порушення Позивачем Правил користування електричною енергією, а саме: пункт 7.6 Правил користування електричною енергією шляхом самовільного підключення в високовольтну лінію постачальника. Також в акті зазначена схема безоблікового споживання електричною енергією.
На підставі цього акту, комісією ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, за участю представника Споживача, було прийнято рішення, оформлене протоколом № 783 від 13.01.2009, в якому вказано на те, що позивачу має бути нараховано суму збитків за 12 місяців, на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, нараховано позивачу 155 740,32 грн. вартості недоврахованої електричної енергії. 13.01.2009 позивачу виставлений рахунок № 2128 на зазначену суму (том 1, а. с. 23).
Предмет спору вказує на те, що позивач не погоджується із правомірністю складеного акту та не заявляє вимоги про скасування рішення постачальника оформленого у вигляді протоколу.
Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок суду про те, що споживач має право оскаржити рішення комісії постачальника в суді.
Так, пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією передбачено, що споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.
Проте, як вже було наведено, садівниче товариство "Родник" таким правом не скористалося.
Що стосується вимог позивача про скасування акту, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду звергаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/53 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкту (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Згідно з пунктом 6.2 Роз'яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз'яснення тощо, у зв'язку з тим, що не мають обов'язкового характеру для виконання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що, оскільки позивачем обраний не передбачений законом спосіб захисту, в задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено правомірно.
Щодо вимог про стягнення збитків слід зазначити наступне.
За загальним правилом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).
При цьому частиною другою статті 22 Цивільного кодексу встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Позивач вважає, що відповідачем у січні 2009 року безпідставно були зараховані грошові кошти Позивача в сумі 9133,07 грн. в рахунок оплати заборгованості за актом № 0101248 від 31.12.2008 у сумі 155740,32 грн.
Проте, як правильно зазначив місцевий господарський суд, завдання збитків у такому розмірі позивачем не доведено.
Матеріали справи містять декілька документів, які носять суперечливий характер. Так, згідно з актом звірки № 1018 за період з 01.01.2009 по 22.08.2011 (том 2, а. с. 3 - 4) за даними бухгалтерського обліку публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" станом на 22.08.2011 за садівничим товариством "Родник" рахується заборгованість за недораховану електричну енергію у сумі 155740,32 грн., а також мається переплата за спожиту активну електричну енергію у сумі 9133,07 грн. Тоді як інші обставини, на які посилається позивач (виставлення рахунку на суму 146607,25 грн. тощо), свідчать про те, що відповідач зараховував плату за спожиту активну електричну енергію у сумі 9133,07 грн. в рахунок заборгованості за недораховану електричну енергію.
Однак, на думку колегії суддів, будь-які відомості, що зазначаються в обліковій картці споживача не можуть вказувати на факт порушення прав споживача і вказувати на завдання йому збитків. Не може свідчити про порушення прав споживача і виставлення йому відповідного рахунку, в якому зазначена сума, з якою не погоджується споживач.
Дослідження тих документів, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, в межах даної справи є недоцільним, оскільки це не відноситься до предмету спору. Слід також зазначити, що позивач не позбавлений можливості посилатися та використовувати наведені ним докази у випадку оскарження рішення комісії постачальника.
У зв'язку з наведеним, у позові відмовлено в повному обсязі правомірно.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу садівничого товариства "Родник" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 серпня 2011 року у справі № 5020-1007/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.С. Голик
В.В.Сотула
Розсилка:
1. Садівниче товариство "Родник" (вул. Погадаєва, 15,Інкерман,Севастополь,99703)
2. Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" (вул. Силаєва, 8,Севастополь,99029)