< Список >
Іменем України
12 жовтня 2011 року
Справа № 5002-2/2508-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Сотула В.В.,
Голика В.С.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 23.08.2011 у справі № 5002-2/2508-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта"
до приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання"
про стягнення 9385,11 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 у справі № 5002-2/2508-2011 прийнято заяву від 23.08.2011 про зміну підстав позову.
Позов задоволено частково.
Стягнуто приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" на користь товариства обмеженою відповідальністю "Лакта" 6826,20 грн. боргу, 1970,93 грн. штрафних санкцій, 310,03 грн. пені, 59,58 грн. 3 % річних, 218,37 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
У частині стягнення 700,00 грн. грошових коштів, витрачених на проведення бухгалтерського висновку у позові відмовлено.
Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Лакта" з державного бюджету України державне мито в сумі 24,56 грн., надмірно сплачене платіжним дорученням № 4 від 08.06.2011.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договірна заборгованість відповідача перед позивачем підтвердилась доказами наявними в матеріалах справи, внаслідок чого, позивачем правомірно було нараховано і неустойку. При цьому, в основу рішення покладені норми статей 173 - 175, 193 Господарського кодексу України, статей 509, 525, 526, 530, 546, 610, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини сторін. Похідні вимоги у вигляді процентів та інфляційних втрат задоволені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів отримання приватним підприємством "Центральне торгове об'єднання" товару, оскільки в даному випадку позивач повинен був надати суду первинні бухгалтерські документи.
Крім того, відповідач вважає, що з нього неправомірно було стягнуто пеню та штраф одночасно.
Також відповідач посилається на те, що акт звірки взаємних розрахунків не може підтверджувати факт здійснення господарських операцій.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Лакта" (продавець) та приватним підприємством "Центральне торгове об'єднання" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1 від 10.12.2009.
Згідно зі статтею 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
Строк дії договору встановлений до 31.12.2010, а в частині виконання фінансових зобов'язань - до повного їх виконання (п. 8.1. договору).
Також, між сторонами 03.01.2011 було укладено договір поставки № 7.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п.1.1, 1.2 укладених між сторонами договорів продавець зобов'язується поставити в асортименті молочну продукцію, сири тверді, плавлені, а покупець зобов'язується купити продукцію, зазначену в накладних на умовах, визначених цим договором. Кількість продукції, одиниця виміру, асортимент продукції, спосіб транспортування, а також місце постави продукції, визначаються в замовленні покупця і накладний. Постачання продукції оформляєте накладною, яка засвідчується підписами уповноважених осіб сторін, а також відбитками печаток сторін, якщо інше не передбачено чинним законодавством України
Ціни на продукцію є вільними, продавець має право змінювати ціни на продукцію, що поставляється покупцеві, за умови підвищення цін заводом-виробником. Ціна продукції включає себе витрати, пов'язані з постачанням продукції на склад покупця. Покупець, зобов'язується своєчасно здійснювати оплату продукції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару на розрахунковий рахунок продавця. У разі несплати поставка не здійснюється до моменту погашення заборгованості. Покупець не має право припинити та/або затримувати оплату продукції (п. 3.1-3.4 договорів № 1 та № 4).
На виконання умов договорів поставки та купівлі-продажу, позивач здійснював поставку продукції відповідачеві, що підтверджується витратними накладними (том 1, а. с. 97 - 129).
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів вважає представлені позивачем документи достатніми доказами для встановлення факту поставки товару приватному підприємству "Центральне торгове об'єднання" виходячи з наступного.
Зміст витратних накладних вказує на те, що документи містять підпис особи та печать підприємства, що отримало товар. На відбитку печаті зазначено: "ЧП "Центральное торговое объединение" ОКПО 30220430".
Слід зазначити, що для привільного вирішення спору, необхідною умовою є встановлення фактичного отримання відповідачем поставленого товару.
Колегія суддів вважає, що підприємство повинно контролювати за тим, на яку підпис ставиться його печать. Тобто, по суті, наявність печаті на підпису особи, що отримала товар, підтверджує її повноважність на вчинення такої дії.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів повної оплати суми за отриманий товар відповідач суду не представив, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 6826,20 грн.
Крім того, факультативним доказом наявності заборгованості за відповідачем являються акти звірки взаєморозрахунків, в яких відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем станом (том 1, а. с. 95 - 96).
Враховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, позов в частині вимог про стягнення основної суми боргу задоволений правомірно.
Щодо вимог про стягнення неустойки колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2 договорів за прострочення оплати за отриману продукції покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за весь строк наявності заборгованості та штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченої продукції.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Сума пені розрахована правильна, а тому правомірно задоволена місцевим господарським судом. Розмір штрафу також відповідає умовам договору, у зв'язку з чим позов задоволений в цій частині на законних підставах.
При цьому, оскільки штраф та пеня є різними видами відповідальності, закон дозволяє застосовувати їх одночасно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.
Сума процентів та інфляційних втрат розрахована позивачем правильно, а тому правомірно на підставі вказаної статті стягнута з відповідача місцевим судом.
У позові в частині вимог про стягнення 700,00 грн. грошових коштів, витрачених на проведення бухгалтерського висновку, які позивачем заявлені до стягнення як судові витрати, відмовлено правомірно, тому що ця сума не відноситься до складу судових витрат, види яких наведені у статті 44 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 у справі № 5002-2/2508-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.В.Сотула
В.С. Голик
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакта" (вул. Западна, 2,Сімферополь,95000)
2. Приватне підприємство "Центральне торгове об'єднання" (пр. Кірова, 1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)