< Список >
Іменем України
12 жовтня 2011 року Справа № 5002-2/3368-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Балюкової К.Г.,
Голика В.С.,
за участю представників сторін:
не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 23.08.2011 у справі № 5002-2/3368-2011
за позовом прокурора Роздольненського району Автономної Республіки Крим
в інтересах держави в особі Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств
в особі відділення в Автономній Республіці Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
до Селянське (фермерське) господарство "ОСОБА_1"
про стягнення 12568,26 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 у справі № 5002-2/3368-2011 позов задоволено.
Стягнуто з селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1" на користь відділення АР Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 12000,00 грн. основного боргу, суму інфляції у розмірі 252,00 грн., 3 % річних у сумі 51,28 грн., пені у сумі 264,98 грн.
Стягнуто з селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1" в доход державного бюджету України 125,68 грн. держмита, 236,00 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 509, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, 173 - 175, 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов'язальні правовідносини сторін, а також статті 224 Господарського кодексу України та статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, які передбачають відповідальність боржника у вигляді пені, процентів річних та сплати суми, яка виникла у зв'язку з індексом інфляції.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити та відстрочити виконання.
Відповідач вважає, що суд повинен був врахувати поважність причин невиконання селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_1" умов договору про надання фінансової підтримки. Такими поважними причинами відповідач вважає загибель усіх посівів жита та ячменю, посівів соняшнику внаслідок обставин що не залежали від волі відповідача та є непереборною силою. З огляду на те, що вирощування та реалізація зазначених сільськогосподарських культур є основним та єдиним видом діяльності селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1" обставини стихійного лиха фактично знищили весь врожай господарства та позбавили відповідача з причин, що від нього не залежать, прибутку, з якого він розраховував й сплатити чергову суму у розмірі 12000,00 грн.
Позивач з доводами апеляційної скарги не погодився, надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2009 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_1" укладений договір № 3 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.
Відповідно до розділу 1 даного договору Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі відділення АР Крим зобов'язавсяя надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству „ОСОБА_1" в сумі 42750,00 грн., а фермерське господарство зобов'язалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.
Згідно з п. 3.1.1. договору фонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 3.4.3. договору фермерське господарство зобов'язано повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відділенню АР Крим Українського державного фонду згідно з встановленим графіком: до 23.04.2010 в сумі 4300,00 грн.; до 23.04.2011 в сумі 12000,00 грн.; до 23.04.2012 в сумі 26450,00 грн.
Вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кошти фінансової підтримки у сумі 42750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 120 від 27.04.2009.
Листами від 21.03.2011 № 53-01/41, від 28.04.2011 № 53-01/64 селянське (фермерське) господарство "ОСОБА_1" було повідомлено про необхідність повернути до державного бюджету кошти в сумі 12000,00 грн. поворотної фінансової підтримки. Аналогічна вимога міститься у претензії від 23.05.2011 № 53-01/42.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів повернення 12000,00 грн. відповідач суду не представив. Такий факт не заперечується відповідачем по суті і в апеляційній скарзі.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор), за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. У цьому випадку термін виконання зобов'язання переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідна угода.
Відповідач просить в апеляційній скарзі змінити та не застосовувати до нього санкції, але відповідно до п. 6.1, п.6.2., п.6.3 та п.6.4 договору № 3 на фермерське господарство покладений обов'язок повідомити про обставини непереборної сили (форс-мажору). При цьому, це повинно бути зроблено в короткий термін, але не пізніше 5 днів. Проте дану умову договору фермерське господарство не виконало і, відповідно, ніяких угод укладено не було. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини. Якщо обставини непереборної сили діють більше трьох місяців, то такий факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.
Оскільки відповідач не повідомив Фонд про настання обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань, не надало жодних доказів на підтвердження наявності обставин неможливості виконання договорів та судового рішення, то воно не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили.
За таких обставин також і не має підстав для відстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.
Сума процентів та інфляційних втрат розрахована позивачем правильно, а тому правомірно на підставі вказаної статті стягнута з відповідача місцевим судом.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує відділенню АР Крим Укрдержфонду пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) включно.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Розрахована позивачем пеня відповідає положенням умов договору та закону, а тому також підлягає стягненню із відповідача.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 у справі № 5002-2/3368-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді К.Г. Балюкова
В.С. Голик
Розсилка:
1. Прокуратура Роздольненського району АР Крим (вул. Леніна, 58,Роздольне,96200);
Прокурору міста Севастополя (м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)
Український державний Фонд підтримки фермерських господарств (вул. Олени Теліги, буд.8, кімната 58А, 59, м. Київ 1, 04112)
Відділення в Автономній Республіці Крим Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Київська, 81, кім. 610,Сімферополь,95034)
2. Селянське (фермерське) господарство "ОСОБА_1" (вул. Шевченка, 13,Кукушкіне,Роздольненський район, Автономна Республіка Крим,96236)