< Список >
Іменем України
10 жовтня 2011 року Справа № 5002-16/3467-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Проценко О.І.,
Ткаченка М.І.,
за участю:
представника кредитора публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - Навроцького Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 25 серпня 2011 року у справі № 5002-16/3467-2011
за заявою боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1),
кредитор публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (пр. Перемоги, 107-А, місто Київ, 03115),
за участю:
Управління з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства (вул. Київська, 150, місто Сімферополь, 95000),
державного реєстратора міста Сімферополя (пр. Кірова, 52, каб. 73, місто Сімферополь, 95000),
Залізничного Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 81, місто Сімферополь, 95051)
про порушення справи про банкрутство,
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2011 року провадження у справі № 5002-16/3467-2011 припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду, ФОП ОСОБА_3 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду по суті.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали були неправильно застосовані норми цивільного законодавства України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо виникнення зобов'язань та строків їх виконання, внаслідок чого неправильно був обчислений тримісячний строк, встановлений у абзаці 3 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, на думку заявника апеляційної скарги, строк сплати заборгованості настав 14 лютого 2011 року з урахуванням положень статті 612 Цивільного кодексу України, а також письмової вимоги кредитора від 04 лютого 2011 року про сплату повної суми кредиту та пені у строк 5 банківських днів.
Крім того, заявник апеляційної скарги вважає висновки суду, що заборгованість не є безспірною та відсутні ознаки неплатоспроможності боржника, помилковими, оскільки вони не відповідають матеріалам справи.
Також, заявник апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції вимог статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України та статей 9, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначає, що недотримання тримісячного строку є підставою для повернення заяви боржнику без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню боржника до суду після усунення обставин, які зумовили залишення без розгляду, проте суд припинив з цієї підстави провадження у справі, чим позбавив боржника можливості повторного звернення до суду про порушення справи про банкрутство.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2011 року апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 прийнята до провадження.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2011 року суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Ткаченка М.І.
У судовому засіданні, призначеному на 10 жовтня 2011 року, представник кредитора публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі по тексту - ПАТ "ПроКредит Банк") заперечував проти задоволення апеляційної скарги та висловив позицію щодо законності ухвали місцевого господарського суду; інші учасники не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні їх представників, про дату, час та місце засідання були повідомлені належним чином; заявник апеляційної скарги до початку судового засідання надіслав на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Клопотання заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи залишається судом апеляційної інстанції без задоволення у зв'язку з ненаданням боржником доказів в обґрунтування свого клопотання, закінченням передбаченого законодавством строку розгляду справи в апеляційній інстанції та запереченням представника кредитора проти його продовження.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, які не з'явились, за наявними документами в матеріалах справи.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2011 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про порушення справи про банкрутство у порядку статей 6, 7, 11, 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2011 року порушено справу про банкрутство, призначено підготовче засідання та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
У підготовчому засіданні суд першої інстанції припинив провадження у справі у зв'язку з відсутністю ознак неплатоспроможності.
З даним висновком також погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно статті 6 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Згідно вимог частин четвертої та сьомої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.
Враховуючи вищенаведені норми Закону, у підготовчому засіданні суд повинен остаточно з'ясувати наявність всіх необхідних підстав, для порушення справи, перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, визначити розмір боргу кредитора (кредиторів) та з'ясувати безспірність цих вимог. У випадку відсутності підстав для порушення справи про банкрутство суд повинен припинити провадження у справі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про його банкрутство стало неспроможність задовольнити вимоги кредитора ПАТ "ПроКредит Банк" відповідно до виконавчого напису нотаріуса від 19 квітня 2011 року № 1514 про стягнення з боржника 4038508,97 грн., за яким проводиться примусове виконання органами державної виконавчої служби, про що свідчать постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 травня 2011 року, постанова про арешт майна боржника від 16 червня 2011 року.
У той же час статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги, що трьохмісячний строк почав свій відлік з 14 лютого 2011 року, тобто з моменту зобов'язання ФОП ОСОБА_3 сплатити заборгованість на підставі вимоги кредитора від 04 лютого 2011 року, є помилковими.
Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження з виконання виконавчого надпису від 19 квітня 2011 року № 1514 відкрито 24 травня 2011 року, а боржник звернувся до суду із заявою про банкрутство 11 серпня 2011 року, отже передчасно, а відтак відсутня неможливість виконання зобов'язань боржника перед кредитором протягом трьохмісячного строку, встановленого законом.
Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що кредиторську заборгованість перед ПАТ "ПроКредит Банк", яка виникла за Рамковою угодою від 26 вересня 2008 року № FW2201.47 та договором про надання траншу від 30 вересня 2008 року № 2201.4554/FW 2201.47 зі змінами та доповненнями до них, боржник просить визнати недійсними в судовому порядку, про що свідчать позовна заява СПД ОСОБА_3 та ухвала господарського суду міста Києва від 15 серпня 2011 року про порушення провадження у справі № 22/274.
Отже, вимоги ПАТ "ПроКредит Банк" не є безспірними у розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за Рамковою угодою від 26 вересня 2008 року № FW/2201/47 та договором про надання траншу від 30 вересня 2008 року № 2201.4554/FW 2201.47 зі змінами та доповненнями до них, були укладені іпотечні договори, зокрема, між ПАТ "ПроКредит Банк" та ФОП ОСОБА_3 від 29 вересня 2008 року № 2597-ІД-1; між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "РЕАЛЕ" від 29 вересня 2008 року № 22.4414-ІД1, за якими було передано в іпотеку ПАТ "ПроКредит Банк" нерухоме майно, тому зобов'язання ФОП ОСОБА_3 є забезпеченими іпотекою. На вказаних іпотечних договорах приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 було вчинено виконавчі написи про звернення стягнення на нерухоме майно.
Посилання заявника апеляційної скарги на той факт, що сума вимог кредитора за виконавчим написом нотаріуса складає 4038508,97 грн., а вартість предмета іпотеки 1940000 грн., тобто значно нижче, ніж грошові зобов'язання, не спростовують вищезазначених висновків.
У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.
Відповідно до частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності і підстав, передбачених статтею40 цього Закону.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до частини другої статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Таким чином, у справі про банкрутство норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються з урахуванням особливостей процедури банкрутства. Отже, враховуючи відсутність ознак неплатоспроможності, висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2011 року у справі № 5002-16/3467-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > Т.П. Фенько
Судді < Підпис > О.І. Проценко
< Підпис > М.І. Ткаченко
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1),
2. Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (пр. Перемоги, 107-А, місто Київ, 03115),
3. Управління з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства (вул. Київська, 150, місто Сімферополь, 95000),
4. Державний реєстратор міста Сімферополя (пр. Кірова, 52, каб. 73, місто Сімферополь, 95000),
5. Залізничний Відділ Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 81, місто Сімферополь, 95051),
6. Залізничний районний суд міста Сімферополя (вул. Хромченко,6-а, місто Сімферополь, 95000).