< Список >
Іменем України
12 жовтня 2011 року Справа № 5002-12/2775-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Балюкової К.Г.,
Голика В.С.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 03-16/148 від 10.11.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 169 юр від 05.10.11, приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 08.08.2011 у справі № 5002-12/2775-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73"
до приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське"
про стягнення 12693,43 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2011 у справі № 5002-12/2775-2011 у позові відмовлено.
В основу рішення покладений висновок суду про недостатність доказів наданих позивачем. Так, суд послався на відсутність виставленого відповідачу рахунку та акту виконаних робіт, як це передбачено договором про надання послуг з водопостачання.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, позивач із посиланням на норми пункту 29, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, зазначає, що відповідач як споживач не має права самостійно відключатися від водопостачання, а відповідний акт про відключення є неналежним доказом у справі, оскільки він складений в односторонньому порядку. При цьому, договір про надання послуг з водопостачання сторонами не розривався, а тому під час його чинності відповідач повинен був оплачувати отримані послуги.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
У відзиві відповідач зазначає, що спірні відносини не регулюються Правилами на які посилається позивач, оскільки послуги не відносяться до житлово-комунальних.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73" підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2009 між сторонами укладено договір про надання послуг предметом якого визначено, що Виконавець (позивач) зобов'язується надавати Замовнику (відповідачу) централізоване водопостачання та водовідведення в порядку та на умовах, встановлених даним договором, а Замовник зобов'язується здійснювати оплату на послуги (том 1, а. с. 7).
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 2.2. та 2.3. договору визначено строк централізованого водопостачання та водоспоживання - щорічно, за графіком, затвердженим сільською радою.
Відповідно до пункту 3.1. договору, Замовник щомісячно оплачує рахунки виконавця за фактично отриману кількість води за ціною 13,50 грн. за 1 куб. м. для споживачів 2-ої групи (юридичні особи), відповідно показників водоміру, без водоміру відповідно рекомендованих норм відпуску води.
Вартість послуг встановлюється сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця (пункт 3.2. договору).
Обставини справи, зокрема пункт 1.4 договору, вказують на те, що споживач не має водоміру, а тому позивач нарахував суму відповідно до рекомендованих норм відпуску води, як це передбачено пунктом 3.1 договору. Крім того, в пункті 1.2.2 сторони домовились, що об'єм води, що постачається складає 30 м. куб. в місяць.
Період нарахування заборгованості визначений позивачем з квітня 2009 року по червень 2011 року.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умови договору не передбачають право споживача самостійно відключатися від водопостачання, у зв'язку з чим акт про відключення від централізованого водопостачання від 01.04.2009, складений комісією у складі робітників ПСП "Чернишевські" в односторонньому порядку, відхиляється колегією суддів. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, у справі відсутні докази направлення такого акту позивачеві. При цьому, пояснення відповідача є суперечливими, оскільки в листі від 28.04.2011 вих. № 28/04-2-ю за підписом виконавчого директора відповідача ОСОБА_3 вказується на припинення водопостачання з липня 2009 року. Таким чином, слідує висновок про відсутність у матеріалах справи належних доказів відключення приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" від водопостачання.
Як вже було зазначено, нарахування суми боргу також постачальником здійснено правильно, оскільки відповідає договірним умовам.
Згідно з частиною 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Доказів розірвання договору відповідачем суду не представлено.
Відповідно до п. 3.3. договору, рахунок про надані послуги та акт виконаних робіт для юридичних осіб виставляється Замовнику до 20 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що Замовник зобов'язаний перераховувати суму, визначену в рахунку про надані послуги, протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.
Прямих доказів того, що відповідач отримував рахунки про надані послуги матеріали справи не містять. Однак, в пункті 3.1 договору зазначено, що відповідач щомісячно сплачує фактично отриману кількість води, тобто 30 м. куб. на місяць.
Доказів того, що споживач звертався до постачальника із проханням надати (виставити) йому рахунки матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач повинен був оплачувати договірний об'єм води, що постачається.
Доводи відповідача щодо самостійного забезпечення доставки води (Чернишево-Ковильне, об'єкт кошара) не мають значення для правомірного вирішення спору по суті у даній справі, тому що самостійний завіз води не виключає факту отримання води ще і за договором укладеним із товариством з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73".
Отже, позов в частині вимог про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (стаття 624 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.5. договору, за прострочення оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Розрахована позивачем пеня відповідає положенням умов договору та закону, а тому також підлягає стягненню із відповідача.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2011 у справі № 5002-12/2775-2011 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити.
5. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" (вул. Кірова, 2-а, с. Чернишове, Роздольненський р-н, 96210, ід. код № 31680841, МФО 324021, р/р 260044820 в КРД ПАТ "Райфайзен банк Аваль" м. Сімферополь, свід. № 0691894, ІНН 316808401228) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73" (вул. Євпаторійське шосе, 21, Роздольне, 96200, ід. код 32681055, МФО 384168, р/р 26008301304 в Роздольненському відділені № 4571 ПАТ "Державний ощадбанк України" свід. № 10055659, ІНН 326810501228) 12693,43 грн. грн. (в тому числі 10935,00 грн. основної заборгованості та 1758,34 грн. пені), 126,93 грн. державного мита за подачу позову, 63,47 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді К.Г. Балюкова
В.С. Голик
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона - 73" (вул. Євпаторійське шосе, 21,Роздольне,96200)
2. Приватне сільськогосподарське підприємство "Чернишевське" (вул. Кірова, 2-а,Чернишове, Роздольненський р-н,96210)