01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 42/200
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на рішення господарського суду міста Києва
від 02.08.2011 року (повний текст підписано 15.08.2011 року)
у справі № 42/200 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь,
до дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Києва,
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 14 149,40 грн.,-
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 401 від 16.05.2011 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 2-261д від 16.06.2011 р.);
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (надалі - ПАТ «Кримгаз») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України») про стягнення боргу за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у сумі 14 149,40 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 42/200 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13 090,00 грн. боргу, 837,76 грн. інфляційних втрат, 221,64 грн. три проценти річних, 141,47 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд першої інстанції, посилаючись на статті 693, 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційних доводів скаржник зазначає, що рішення суду винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 10.10.2011 року.
Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав заперечення на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю; представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін.
10.10.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.02.2009 року між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (в тексті договору - продавець) та ПАТ «Кримгаз» (в тексті договору - покупець) укладено договори купівлі-продажу скрапленого газу № А110/10042сг-09 та № А110/10052сг-09, за умовами яких покупець купив у продавця скраплений газ власного виробництва на спеціалізованому аукціоні № 110, що відбувся 25.02.2009 року, зобов'язався оплатити та прийняти його на умовах договору, а продавець - передати газ у березні 2009 року відповідно до графіка поставки, в загальній кількості 105 тонн та 150 тонн, за ціною 1 700,00 грн./тонну (а.с.16-19,20-23).
В пунктах 2.3. договорів сторони визначили їх загальну суму у розмірах 178 500,00 грн. та 255 000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем і відповідачем виникли правовідносини з договору купівлі-продажу скрапленого газу згідно якого, в силу статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до пунктів 3.1., 3.2. договорів поставка скрапленого газу здійснюється продавцем рівномірно, протягом декади та після отримання продавцем оплати згідно п. 5.2. договору.
Положеннями пункту 5.2. договорів визначено, що покупець здійснює оплату скрапленого газу шляхом перерахування коштів на рахунок продавця за графіком.
Продавець здійснює відвантаження скрапленого газу тільки в обсягах проведеної передоплати у повному обсязі відповідно до умов цього договору (п.5.3. договорів).
Згідно пункту 5.5. договорів остаточний розрахунок за фактично відвантажений скраплений газ проводиться на підставі акту прийому-передачі скрапленого газу протягом 3 робочих днів з дати складання цього акту.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач повністю виконав свої зобов'язання по оплаті скрапленого газу за договорами на загальну суму 433 500,00 грн. (178 500,00 грн. та 255 000,00 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 757 від 27.02.2009 року на суму 59 500 грн. згідно договору № А110/10042сг-09;
- № 844 від 05.03.2009 року на суму 59 500 грн. згідно договору № А110/10042сг-09;
- № 985 від 16.03.2009 року на суму 50 575 грн. згідно договору № А110/10042сг-09;
- № 756 від 27.02.2009 року на суму 85 000 грн. згідно договору № А110/10052сг-09;
- № 843 від 05.03.2009 року на суму 85 000 грн. згідно договору № А110/10052сг-09;
- № 986 від 16.03.2009 року на суму 72 250 грн. згідно договору № А110/10052сг-09;
- № 702 від 24.02.2009 року на суму 21 675 грн. (8 925 грн. + 12 750 грн.) як передоплата згідно п.5.2. договорів № А110/10042сг-09 та № А110/10052сг-09 (а.с.26-32).
За заявками позивача № 63, 64 від 02.03.2009 року на відвантаження 105 тонн та 150 тонн скрапленого газу продавець передав покупцю 247,3 тонни на загальну суму 420 410,00 грн. (99,3 тонн у сумі 168 810,00 грн. та 148,0 тонн у сумі 251 600,00 грн.), що підтверджується актами приймання-передачі від 31.03.2009 року (а.с.48,49,24,25).
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити поставку скрапленого газу в повному обсязі з огляду на наявність передоплати, зокрема, за спірними договорами у сумі 13 090,00 грн. (а.с.33-34,35-36,50,51).
Листами № 2/1-08-8044 від 16.12.2010 року та № 2/1-06-1584 від 28.02.2011 року відповідач вказав, що належним чином виконав умови договору, відтак зазначені претензії не підлягають задоволенню (а.с.37,38).
У відповідності до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статями 662, 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Під час розгляду справи судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем були порушені зобов'язання за договором купівлі-продажу в частині повної та своєчасної поставки скрапленого газу, оскільки ним недопоставлено газ у кількості 7,7 тонн на загальну суму 13 090,00 грн. (5,7 тонн на суму 9 690,00 грн. та 2 тонни на суму 3 400,00 грн.) При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів передачі відповідачем товару у повному обсязі на суму попередньої оплати в установлений строк.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач, порушуючи умови договорів, не прийняв скрапленого газу в передбаченій кількості, відтак недопоставка нафтопродуктів відбулась з вини позивача через неналежне виконання останнім своїх договірних зобов'язань.
Судова колегія апеляційної інстанції вважає дані доводи необґрунтованими та безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що відповідачем поставлявся газ у повному обсязі, а саме у кількості 105 тонн та 150 тонн згідно умов договорів.
Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договорами у сумі 13 090,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 837,76 грн. та 3 % річних в сумі 221,64 грн. за період з 15.12.2010 року по 08.07.2011 року.
Відповідно до норм статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши перерахунок суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та суми 3 % річних, встановила, що пред'явлена позивачем сума інфляційних втрат є меншою, ніж фактична, однак позовні вимоги про стягнення таких підлягають задоволенню у заявленому розмірі, який не перевищує правильно нарахованої суми. Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 837,76 грн. та 3 % річних в сумі 221,64 грн. за період з 15.12.2010 року по 08.07.2011 року, нарахованих за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ «Високі аграрні технології» - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 42/200 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 42/200 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 42/200 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді