01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 5/44
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №240111 від 24.01.2011 р.)
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №257 від 24.12.2009 р.)
від третьої особи - Сєров В.М. (керівник, згідно довідки ЄДРПОУ серії НОМЕР_1)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 26.07.2011 р.
у справі № 5/44 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Калина»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Контінент»
про стягнення 351759,67 грн.
Приватне акціонерне товариство «Калина» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 351211,20 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 548,47 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. залучено до участі в розгляді справи№5/44 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Контінент».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. у справі №5/44 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 351211,20 грн. основного боргу, 57,73 грн. 3% річних, 3512,68 грн. державного мита та 235,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню на суму 351211,20 грн. Крім того, з врахуванням заявлених вимог (період з 11.04.2011 р. по 29.04.2011 р.) та надісланням позивачем вимоги про сплату основного боргу на адресу відповідача 20.04.2011 р., період розрахунку 3% річних, як встановив суд першої інстанції, становить з 28.04.2011 р. по 29.04.2011 р. Отже, обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 57,73 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийняте без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні 10.10.2011 р. представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з розглядом Київським апеляційним господарським судом справи №4/092-11 за позовом ТОВ «Деснагрейн» до ТОВ «Контінент» та ПАТ «Калина» про визнання договору уступки права вимоги від 18.04.2011 р. недійсним.
Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні вказаного клопотання, у зв'язку з тим, що представником відповідача не доведено та необґрунтовано неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №4/092-11.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
06.11.2009 р. TOB «Контінент» відвантажено (передано у власність) відповідачу фуражну кукурудзу у кількості 308080,000 кг загальною вартістю 351211,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ЦБ-0000134 від 06.11.2009 р. та довіреністю №1094 від 04.11.2009 р.
12.04.2011 р. TOB «Контінент» було надіслано вимогу № 1219 від 11.04.2011 р. на адресу відповідача про проведення розрахунку до 18.04.2011 р. та погашення заборгованості в розмірі 351211,20 грн.
18.04.2011 р. між TOB «Контінент» (цедент) та ПАТ «Калина» (цесіонарій) було укладено договір уступки права вимоги, за умовами п. 1.1 якого цедент передає (уступає), а цесіонарій приймає право вимоги про стягнення з ТОВ «Деснагрейн» боргу в розмірі 351211,20 грн., який виник внаслідок невиконання останнім своїх зобов'язань по оплаті поставленої фуражної кукурудзи.
Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що підставою виникнення права вимоги до боржника, а також стан взаємовідносин цедента й боржника на момент підписання договору підтверджуються видатковою накладною № ЦБ-0000134 від 06.11.2009 р., виданої в момент відвантаження товару та довіреністю № 1094 від 04.11.2009 р., пред'явленої представником боржника.
Пунктом 2.1 договору визначено, що цедент зобов'язується протягом трьох робочих днів після підписання даного договору повідомити в письмовій формі боржника про передачу своїх прав кредитора, що відбулась.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вбачається з Акта прийому-передачі від 18.04.2011 р., на виконання умов договору ТОВ «Контінент» було передано позивачу видаткову накладну № ЦБ-0000134 від 06.11.2009 р. та довіреність № 1094 від 04.11.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
З огляду на вищезазначене, TOB «Контінент» та ПАТ «Калина» було дотримано вимог вищенаведених норм при укладенні договору, а також наявність права позивача на звернення до суду за захистом порушеного права.
Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
20.04.2011 р. позивачем надіслано на адресу відповідача лист № 1230 від 18.04.2011 р. з повідомленням про заміну кредитора у зобов'язанні перед ТОВ «Контінент» по сплаті боргу в розмірі 351211,20 грн. та вимогу № 1229 від 19.04.2011 р. про сплату існуючого боргу.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За своєю правовою природою між ТОВ «Контінент» та ТОВ «Деснагрейн» було укладено договір поставки, шляхом обміну документами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи те, що відповідачем не спростовано порушення ним умов договору, а саме борг в повному обсязі та у встановлений строк не сплачено, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 351211,20 грн. нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 547,48 грн. - 3 % річних за період з 11.04.2011 р. по 29.11.2011 р. Проте, як вбачаться з долученого до позовної заяви розрахунку, позивач просив стягнути 3 % річних за дев'ятнадцять днів, отже, за період з 11.04.2011 р. по 29.04.2011 р., зазначення 29.11.2011 р. є опискою.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з врахуванням заявлених вимог (період з 11.04.2011 р. по 29.04.2011 р.) та надісланням позивачем вимоги про сплату основного боргу на адресу відповідача 20.04.2011 р., період розрахунку 3 % річних становить з 28.04.2011 р. по 29.04.2011 р. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 57,73 грн.
Що стосується посилань представника відповідача на ту обставину, що під час укладення договору уступки, все майно ТОВ «Контінент», яке відступало право, було арештовано згідно постанов державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва від 31.03.2011 р. ВП№25465076, ВП№25465222, то колегією суддів вказані посилання не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи наступне.
Відповідач вказує на наявність виконавчих проваджень ВП№25465076 та ВП№25465222 відкритих Дарницьким ВДВС м. Києва 31.03.2011 р., згідно яких виконуються рішення господарського суду Київської області №7/294-09 від 14.03.2011 р. та №7/293-09/10-10 від 19.10.2010 р. про стягнення заборгованості. Але судом встановлено, що виконання зазначених рішень та виконавчі провадження не пов'язані із переуступкою права вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 351211,20 грн., яка виникла за видатковою накладною №ЦБ-0000134 від 06.11.2009 р. та довіреністю №1094 від 04.11.2009 р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. у справі №5/44 залишити без змін.
Справу №5/44 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді