01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 32/225
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів:
при секретарі:
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 10.10.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Водолікарня» на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 (підписане 29.07.2011),
у справі № 32/225 (суддя - Ковтун С.А.)
за позовом Приватного підприємства «Водолікарня»
до Луганської обласної ради
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору 1. Старобільська обласна фізіотерапевтична лікарня
2. Луганська обласна державна адміністрація
за участю Прокуратури міста Києва
про визнання права власності,
Приватне підприємство «Водолікарня» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Луганської обласної ради, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, Луганської обласної державної адміністрації та прокуратури міста Києва про визнання права власності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Приватне підприємство «Водолікарня» звернулось з апеляційною скаргою б/н від 15.08.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, позивач вказує на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що ним був отриманий дозвіл на проведення капітального ремонту, в результаті проведення якого було створено нову річ.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 10.10.2011 за участю уповноважених представників сторін.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими, в судовому засіданні подав клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, яке судовою колегією було задоволено.
Представник відповідача через відділ документального забезпечення суду подав відзив № 10/10-2036 від 05.10.2011, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи-1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, в судовому засіданні надав письмові пояснення б/н від 10.10.2011, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.
Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Третя особа-2 в судове засідання не з'явилася, до відділу документального забезпечення суду надіслала заперечення на апеляційну скаргу та просила розглядати справу за відсутності його представника.
Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника третьої особи-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, третьої особи-1 та прокурора, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Старобільською обласною фізіотерапевтичною лікарнею (орендодавець/третя особа-1) та Медичним оздоровчим комплексом «Здоров'я», правонаступником якого є Приватне підприємство «Водолікарня» (орендар/позивач), був укладений договір оренди майна № 1 від 28.02.2002, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, орендар прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 300 кв.м., яке знаходиться на балансі Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, та розташоване за адресою: м. Старобільськ, вул. Набережна, 3, другий поверх (а.с. 33-34 том 1).
Метою оренди за вказаним договором було використання приміщення під розміщення медичного оздоровчого комплексу «Здоров'я» (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.2 договору було встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Орендар користується ним протягом терміну оренди.
Строк оренди було визначено з 11.02.2002 по 11.02.2007.
В подальшому між третьою особою-1 та позивачем був укладений типовий договір № 06/75 оренди нежитлового приміщення № 2 від 25.12.2002, на підставі якого останні змінили правовідносини з оренди, які виникли між ними на підставі договору від 28.02.2002, згідно умов якого предметом оренди є нежитлове приміщення площею 480,4 кв.м. першого поверху, в т. ч. підвал, та 300 кв.м. другого поверху - договір № 1 на строк з 01.01.2003 по 01.01.2008 (а.с. 35-36 том 1).
На виконання договору орендодавець передав орендарю приміщення, які є предметом типового договору № 06/75 оренди нежитлового приміщення № 2 від 25.12.2002, що підтверджується актами прийому-передачі, підписаними представниками обох сторін (а.с. 38-39 том 1).
Під час оренди позивачем був проведений капітальний ремонт нежитлових приміщень, який за розрахунками позивача становить 899 965, 20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті проведеного капітального ремонту ним була створена нова річ, а тому просить на підставі ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України визнати за ним право власності на 4/5 частки орендованого нежитлового приміщення площею 780,4 кв.м., а саме: 480,4 кв.м. першого поверху, в т.ч. підвал, та 300 кв.м. другого поверху, яке знаходиться на балансі Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, та розташоване за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Набережна, 3.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та Старобільською обласною фізіотерапевтичною лікарнею виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Статтею 778 Цивільного кодексу України передбачено право наймача за згодою наймодавця робити поліпшення отриманого в найм майна.
Чинне законодавство не дає чіткого визначення поліпшень. Так, під поліпшеннями орендованої речі розуміється проведення певних її змін, завдяки яким істотно покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві.
Частиною 4 статті 778 Цивільного кодексу України встановлено, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
З висновку будівельно-технічної експертизи № 1842/23 від 30.11.2010 вбачається, що позивачем були проведені ремонтно-відновлювальні роботи, які відносяться до капітального ремонту, вартість якого з урахуванням вартості матеріалів складає 997 606, 00 грн. (а.с. 47-54 том 2).
Також, відповідаючи на запитання суду чи була створена нова річ внаслідок проведених Приватним підприємством «Водолікарня» ремонтних робіт на об'єктах нерухомості Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, орендованої Приватним підприємством «Водолікарня», судовий експерт вказав, що так як ремонтно-будівельні роботи, проведені Приватним підприємством «Водолікарня» на об'єкті нерухомості Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Набережна, 3, проводилися в існуючій будівлі та відносяться до капітального ремонту, орендоване приміщення не може вважатися новим об'єктом нерухомості.
Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Головною ознакою нерухомої речі є її індивідуальна визначеність, а відтак нова нерухома річ повинна мати свої індивідуальні характеристики, які б дозволили вирізнити її з поміж інших нерухомих орендованих об'єктів.
Таким чином, оскільки об'єкт нерухомості існував до початку виконання позивачем ремонтно-відновлювальних робіт і після їх завершення зміна якості майна не призвела до зміни його статусу як нерухомості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відремонтоване приміщення не може вважатись новим об'єктом нерухомості.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що проведення ремонтних робіт відбувалося з дозволу головного лікаря Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, відділу по управлінню майном спільної власності територіальних громад Луганської обласної ради та Луганської обласної державної адміністрації колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки дана обставина не впливає на факт створення нової речі (нового нерухомого об'єкта), яка в порядку ст. 778 Цивільного кодексу України може бути підставою для визнання на неї права власності, а лише може бути підставою для відшкодування вартості ремонту або для зарахування його вартості в рахунок плати за користування нерухомим приміщенням.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Водолікарня» на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 у справі № 32/225 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Водолікарня» на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 у справі № 32/225 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 32/225 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді