01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 15/5026/1350/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №573 від 11.07.2011 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Черкаський
агротепличний комбінат»
на рішення
Господарського суду Черкаської області
від 29.07.2011 р.
у справі №15/5026/1350/2011 (суддя Потапенко В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південна хімічна
компанія «Союз-Реагент»
до Закритого акціонерного товариства «Черкаський
агротепличний комбінат»
про стягнення 32684,20 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Південна хімічна компанія «Союз-Реагент» звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 25700,00 грн., 1708,21 грн. інфляційних втрат, 3278,79 грн. 20% річних та 1997,20 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.07.2011 р. у справі №15/5026/1350/2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25700,00 грн. основного боргу, 1708,21 грн. інфляційних втрат, 3278,79 грн. 20% річних, 1997,20 грн. пені та 562,84 грн. судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, а отже підлягає задоволенню на суму 25700,00 грн. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що умовами договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання покупець повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та 20 % річних. Також, договором передбачено стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Тому, позовні вимоги в частині стягнення 1708,21 грн. інфляційних втрат, 3278,79 грн. 20% річних та 1997,20 грн. пені задоволено судом першої інстанції в розмірі заявленому позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийняте без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
24.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Південна хімічна компанія «Союз-Реагент», як продавцем, та Закритим акціонерним товариством «Черкаський агротепличний комбінат», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 10/213, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупцеві на підставі його заявок хімічні реактиви, мінеральні добрива та лабораторну продукцію (далі - товар), а Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4960 від 22.10.2010 р. на суму 28200,00 грн. та видатковою накладною № 5003 від 26.10.2010 р. на суму 7500,00 грн.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця: 50 % вартості товару попередньою оплатою, 50 % на протязі 14 календарних днів після отримання товару.
Таким чином, строк оплати товару отриманого згідно видаткової накладної № 4960 від 22.10.2010 р. на суму 28200,00 грн. настав для відповідача 05.11.2010 р., а згідно видаткової накладної № 5003 від 26.10.2010 р. на суму 7500,00 грн. - 09.11.2010 р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково в сумі 10000,00 грн. 22.10.2010 р. і станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним Договором складає 25700,00 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погашення заборгованості, у відповідях на які відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем у розмірі 25700,00 грн. та гарантував сплату заборгованості. Проте, не сплатив суму боргу.
Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 25700,00 грн. та відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на вищезазначене та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем суми боргу, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 25700,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1708,21 грн. - інфляційних втрат та 3278,79 грн. 20% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1708,21 грн. інфляційних втрат та 3278,79 грн. 20% річних за весь час прострочення платежу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1997,20 грн. пені.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 4.2 Договору, за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1997,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2011 р. у справі №15/5026/1350/2011 залишити без змін.
Справу №15/5026/1350/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді