01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 6/187
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від прокурора - Холявінська І.В. (посвідчення №70 від 26.03.2009 р.)
від позивача 1 - ОСОБА_1 (довіреність №225-КР-1213 від 25.08.2011 р.)
від позивача 2 - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 09.09.2011 р.)
від третьої особи - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 07.09.2011 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної екологічної інспекції в місті Києві
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 21.07.2011 р.
у справі № 6/187 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах
держави в особі Київської міської ради та Державної
екологічної інспекції в місті Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙКУН»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Деснянськпарксервіс»
Деснянської районної у місті Києві ради
про звільнення земельної ділянки та стягнення 600276,60 грн.
Прокурор Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної екологічної інспекції в місті Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙКУН» про звільнення земельної ділянки площею 14200 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна (біля автостоянки «Маркон»), повернення її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, та стягнення шкоди у розмірі 600276,60 грн..
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. у справі №6/187 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що підстави вважати, що відповідач самовільно займає земельну ділянку відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокурор Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної екологічної інспекції в місті Києві звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норми матеріального та процесуального права.
Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник Київської міської ради в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник Державної екологічної інспекції в місті Києві в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника Державної екологічної інспекції в місті Києві.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1 та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту у м. Києві визначено Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) «Київтранспарксервіс»; внесено зміни до рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 216/1090 в частині, зокрема, дозволу районним у м. Києві комунальним підприємствам, створеним районними у м. Києві радами у відповідності до цього рішення, стягувати збір за паркування та здійснювати експлуатацію платних місць паркування, відповідний пункт рішення визнано таким, що втратив чинність.
З метою упорядкування паркування транспортних засобів на вулицях, майданах та міжквартальних територіях міста, підвищення культури паркування, підвищення дисципліни сплати збору за послуги паркування, збільшення фінансових надходжень до бюджету м. Києва Київською міською радою було прийнято рішення від 25.12.2008 р. № 1051/1051 «Про Правила благоустрою у м. Києві», яким визначено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.
Пунктами 17.3.1, 17.3.2 Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням від 25.12.2008 р. № 1051/1051 встановлено, що організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір; у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів на земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця відповідно до погоджених схем організації дорожнього руху, без розроблення проектів цих земельних ділянок.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 143, 144 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста, зокрема, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки та збори; при цьому органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на певній території.
Аналіз повноважень ради в галузі планування та в бюджетно-фінансовій сфері, закріплених у частині 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а також повноважень, визначених статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків та зборів, в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти податки та збори, звільняти від їх сплати певні категорії платників, дає підстави стверджувати, що рада має право скасовувати місцеві податки та змінювати їх розміри, а відтак скасовувати та змінювати свої раніше прийняті рішення. Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» передбачено, що збір за паркування автомобілів належить до місцевих податків та зборів.
Право органу місцевого самоврядування за його ж ініціативою переглянути, зупинити дію та скасувати власний регуляторний акт передбачено також статтею 1, частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Аналогічні правові висновки викладено Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. у справі № 7-рп/2009.
Рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» за своєю правовою природою встановлює, змінює та припиняє певні норми, розраховане на широке коло осіб та підлягає неодноразовому застосуванню, тобто, належить до нормативних, регуляторних актів, що приймаються органом місцевого самоврядування. Наділення радою певних осіб функціями операторів стягнення збору за паркування транспортних засобів та з паркування транспортних засобів стосується визначення порядку сплати збору за парковку автомобілів як місцевого збору, що спрямовується таким оператором до місцевого бюджету, а також регулювання земельних відносин стосовно оформлення використання земельних ділянок, на яких здійснюється паркування.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, неправомірно посилається на ст.4 ГПК України, не застосувавши Рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 930/1591, в частині вважати таким, що втратив чинність абз. 2 п. 3 рішення №216/1090 від 27.11.2003 р., оскільки суперечить Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». В свою чергу, суд першої інстанції послався на Рішення Київської міської ради (абз. 2 п. 3 рішення №216/1090 від 27.11.2003 р.), що втратив чинність.
Разом з тим, відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №08/426а від 13.04.2011 р., складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві із залученням виконроба ШЕУ Деснянського району м. Києва та в присутності начальника автостоянки за вказаною адресою ОСОБА_4 за результатами перевірки встановлено, що земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна (біля автостоянки «Маркон»), площею 14200 кв.м. займає відповідач по справі ТОВ «Тайкун» без правовстановлюючих документів передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Крім того, відповідачу (начальник автостоянки за адресою вул. електротехнічна (біля автостоянки «Маркон») ОСОБА_4) державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві за результатами виявленого порушення винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.04.2011 р. за порушення ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки), ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Відповідно до платіжного доручення (квитанція від 15.04.11), що міститься в матеріалах справи, відповідачем вказаний штраф сплачено, тобто відповідач фактично визнав вчинення ним самовільного зайняття спірної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайнятті земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи права користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Документом, що посвідчує право на земельну ділянку є державний акт або договір оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, документи, передбачені ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайкун» відсутні.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно ст. 9 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб відноситься до повноважень Київської міської Ради.
Стаття 93 Земельного кодексу України та стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначають, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Після введення в дію Земельного кодексу України, тобто після 01.01.2002 р., виключно Київська міська рада шляхом прийняття рішення на пленарних засіданнях ради має право продовжити, поновити договір оренди земельної ділянки.
В розумінні вимог п.п. 3, 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Комунальне підприємство «Деснянськпарксервіс» Деснянської районної у м. Києві ради не має повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Отже, договір про здійснення підприємницької діяльності пов'язаної з організацією та експлуатацією місць тимчасового відстою транспортних засобів від 01.02.2011 р. №40, укладений між Комунальним підприємством «Деснянськпарксервіс» Деснянської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайкун» є доказом неправомірного використання спірної земельної ділянки, адже в даному договорі мова про земельну ділянку не йдеться.
Крім того, відповідно до п. 6.1 даного договору від 01.02.2011 р. №40 зазначено, що у всіх правовідносинах, що не були обумовлені цим Договором сторони мають керуватися вимогами чинного законодавства України.
Актом перевірки дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства №08/426а від 13.04.2011 р. Державної екологічної інспекції в м. Києві, зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки, площею 14200кв.м. за адресою: вул. Електротехнічна (біля автостоянки «Маркон»), оскільки правовстановлюючі документи на вищезазначену земельну ділянку у відповідача ТОВ «Тайкун» відсутні. З матеріалів справи вбачається, що зазначена земельна ділянка використовується відповідачем під розміщення автостоянки.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі, або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Поняття «самовільне зайняття земельних ділянок» визначено у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
В матеріалах справи міститься довідка Головного управління земельних ресурсів №07-387/26868 від 26.09.2011 р., в якій зазначено, що станом на 26.09.2011 р. згідно з даними автоматизованої системи ПК «Кадастр» за ТОВ «Тайкун» земельні ділянки в межах міста Києва не зареєстровані. Документи, що посвідчують право власності чи право користування (оренди) земельними ділянками ТОА «Тайкун», визначені діючим законодавством, в Головному управлінні не зареєстровані.
Враховуючи встановлення факту відсутності у відповідача визначених законом правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України такі дії відповідача кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки, а тому колегія суддів приходить до висновку, що остання підлягає поверненню власнику землі або законному користувачеві.
Відмова відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку обмежує права законного власника щодо розпорядження та використання спірної земельної ділянки за призначенням, що завдає істотної шкоди інтересам держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Пунктом 12 Постанови ПВСУ №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В матеріалах справи наявний розрахунок суми шкоди виконаний відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМР від 25.07.2007 р. №963, згідно якого шкода за самовільне зайняття земельної ділянки на вул. Електротехнічна (біля автостоянки «Маркон»), нарахована ТОВ «Тайкун» в розмірі 600276,60 грн.
Проте, у вказаному розрахунку невірно визначено коефіцієнт функціонального використання земель у розмірі 2,5.
Згідно, Додатку №4 до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМР від 25.07.2007 р. №963 коефіцієнт функціонального використання земель, в даному випадку, становить - 1.
За таких обставин, колегія суддів, здійснивши розрахунок, приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки на вул. Електротехнічна (біля автостоянки «Маркон») підлягає частковому задоволенню у розмірі 240110,64 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Зважаючи на обґрунтованість окремих доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. у справі №6/187 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної екологічної інспекції в місті Києві задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. у справі №6/187 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайкун» звільнити земельну ділянку площею 14200 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна (біля автостоянки «Маркон») та повернути її Київській міській раді.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайкун» за власний рахунок привести земельну ділянку площею 14200 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна (біля автостоянки «Маркон») у придатний для використання стан (у попередній стан).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайкун» (04209, м. Київ, вул. Озерна, 26, кв. 114, інд. код 30867205, п/р 260050103544 в АТ «ПроКредитБанк», МФО 320984) на користь Державного бюджету України (код банку 820019 УДК у Деснянському районі УГУДКУ у м. Києві, р/р 33113331700004) 240110 (двісті сорок тисяч сто десять) грн. 64 коп. шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайкун» (04209, м. Київ, вул. Озерна, 26, кв. 114, інд. код 30867205, п/р 260050103544 в АТ «ПроКредитБанк», МФО 320984) в доход Державного бюджету України 2401 (дві тисячі чотириста одну) грн. державного мита, 94 (дев'яносто чотири) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1200 (тисяча двісті) грн. 56 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
В решті позову відмовити.
Справу №6/187 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді