01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 16/207(05-5-38/1849)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.01.2011 р.)
від відповідача 2 - не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 05.07.2011 р.
у справі № 16/207(05-5-38/1849) (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до 1. Акціонерного виробничо-комерційного товариства
відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення суми боргу 68770,62 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 68770,62 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 р. у справі №16/207(05-5-38/1849) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 31291,28 грн. заборгованості, 657,71 грн. державного мита та 225,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 3000,00 грн. штрафу за простій відмовлено. В частині стягнення 34479,34 грн. основного боргу провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 1 суму основного боргу в розмірі 31200,00 грн., 4000,00 грн. штрафних санкцій та з відповідача 1 і відповідача 2 солідарно 91,28 грн. основної заборгованості.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийняте без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення змінити в частині розподілу судових витрат.
Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача 2.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
05.02.2010 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як виконавцем, та Акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика», як замовником, було укладено договір №05/02/10 на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по маршруту, вказаному в разовій заявці, отриманій факсимільним зв'язком.
Відповідно до п. 3.2 договору, оплата перевезення проводиться в національній валюті України за рахунком-фактурою, ТТН (CMR), 20 банківських днів з моменту надання оригіналів документів.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2010 р. відповідачем 1 було надіслано позивачу заявку № 258, згідно якої відповідач 1 замовив перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Бельгія - Голландія - Україна (м. Рівне, с. Балико-Щучинка), дата завантаження - 10-11.02.2010р., плата за перевезення - 2500 Євро.
Позивачем було здійснено перевезення вантажу згідно отриманої заявки №258, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними: CMR №NL238433, №NL0596562, №52303967 та товарно-транспортною накладною №326825 та оформлено рахунок-фактуру №4 від 11.03.2010 р. на суму 27460,24 грн.
24.03.2010 р. позивачем та відповідачем 1 було погоджено заявку №261, згідно умов якої позивач взяв на себе зобов'язання з перевезення вантажу по маршруту Бельгія - Голландія - Німеччина - Польша - Україна (м. Рівне, с. Балико-Щучинка), плата за послуги - 3500 Євро.
Позивачем було здійснено перевезення вантажу згідно отриманої заявки №261, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними: CMR № 63393795, № 0408382 та оформлено рахунок-фактуру №12 від 21.04.2010 р. на суму 38310,38 грн.
Таким чином, вартість перевезення згідно заявок №258 та №261 становить 65770,62 грн.
Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №4/1 від 11.03.2010 р. на суму 2000 грн., №12/1 від 22.04.2010 р. на суму 1000 грн. штрафу за понаднормовий простій автомобіля при митному оформленні вантажу перед розвантаженням.
Рахунки-фактури разом з CMR та іншими документами були направлені відповідачу 1 позивачем 17.01.2011 р. кур'єрською службою «Грандекс» та отримані АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» - 18.01.2011 р.
20.10.2010 р. між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки, згідно умов якого відповідач 2 поручився перед позивачем за повне виконання відповідачем 1 свого обов'язку. Обов'язком відповідача 1 є сплата суми боргу - 68770,62 грн., що виник у відповідача 1 в результаті укладення заявок на експедирування вантажу №258 від 05.02.2010 р. та №261 від 24.03.2010 р.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 було погашено заборгованість за надані послуги по заявках №238 та №261 на суму 34479,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням №95 від 22.04.2010 р.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі в частині стягнення 34479,34 грн. суми основного боргу підлягає припиненню.
Згідно Акта звіряння розрахунків між сторонами станом на 31.05.2011 р., заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 31291,28 грн.
Враховуючи те, що відповідачем 1 не надано, а в матеріалах справи відсутні докази оплати суми 31291,28 грн., колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 31291,28 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Колегія суддів враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 05.07.2011 р., приходить до висновку, що з відповідача 1 підлягає стягненню 31200,00 грн., а з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно підлягає стягненню 91,20 грн.
Пунктом 4.1 договору №05/02/10 від 05.02.2010 р. передбачено, що у випадку понаднормового простою автомобіля, замовник виплачує виконавцю неустойку у розмірі 500 грн. за добу за перші дві доби простою та 500 грн. за кожну наступну добу.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 2000 грн. суми штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобіля відповідно до заявки №258 та 1000 грн. суми штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобіля відповідно до заявки №261. Враховуючи уточнення позивачем своїх позовних вимог, відповідно до заяви від 05.07.2011 р., позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 4000,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобіля.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач стверджує, що при наданні транспортно-експедиційних послуг, в порушення умов заявок №258 та №261, відповідачем 1 було допущено відповідно 5 діб та 2 доби понаднормового простою автомобіля при митному оформленні вантажу перед розвантаженням, у зв'язку з чим, згідно умов п.4.1 договору, він зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 2000 грн. по заявці №258 та 1000 грн. штрафу по заявці №261.
На підтвердження правомірності заявлених позовних вимог щодо стягнення 3000,00 грн. штрафних санкцій, позивачем були надані рахунки-фактури №12/1 від 22.04.2010 р. на суму 1000 грн., №4/1 від 11.03.2010 р. на суму 2000 грн., однак останні не є належними доказами порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором №05/02/10 від 05.02.2010 р. та підставою для нарахування штрафних санкцій, передбачених умовами п.4.1 договору.
Штампи митного органу у вищезазначених CMR також не підтверджують вини відповідача 1 в простої автомобілів при митному оформленні вантажу.
Інших доказів в підтвердження простою автомобілів з вини відповідача 1 суду не надано.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем 4000,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій автомобіля не підлягають задоволенню, оскільки доказів документального оформлення понаднормового простою автомобілів за вказаними заявками позивачем не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Зважаючи на обґрунтованість окремих доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 р. не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване в частині солідарного стягнення суми боргу та відповідно розподілу судових витрат.
Статтею 49 ГПК України встановлено, що державне мито у спорах покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 р. у справі №16/207(05-5-38/1849) скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» (33001, м. Рівне, вул. Хмільна, 30, код ЄДРПОУ 00382214) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 07400, АДРЕСА_1) 31200 (тридцять одну тисячу двісті) грн. 00 коп. заборгованості.
Стягнути солідарно з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» (33001, м. Рівне, вул. Хмільна, 30, код ЄДРПОУ 00382214) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( 04107, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 07400, АДРЕСА_1) 91 (дев'яносто одну) грн. 28 коп. заборгованості.
Стягнути з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» (33001, м. Рівне, вул. Хмільна, 30, код ЄДРПОУ 00382214) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 07400, АДРЕСА_1) 312 (триста дванадцять) грн. 59 коп. державного мита, 107 (сто сім) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 71 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( 04107, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 07400, АДРЕСА_1) 0,46 грн. державного мита, 0,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 0,21 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
В частині стягнення 4000,00 грн. штрафу відмовити.
В частині стягнення 34479,34 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
Справу №16/207(05-5-38/1849) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді