01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 05-6-42/303
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 31.12.2010 № 10-4914),
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 23.12.2010 № 188/10),
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»
на ухвалу
Господарського суду м. Києва
від 19.08.2011 р.
у справі № 05-6-42/303 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про зобов'язання вчинити певні дії
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов'язання відповідача виконати пункт 3.4 договору, документально оформити факт поставки природного газу, поставленого за договором №06/10-1996 від 20.12.2010 р., шляхом підписання актів прийому-передачі природного газу за лютий місяць 2011 року в обсязі 60011,86 тис. м. куб., за березень місяць 2011 року в обсязі 48030,817 тис. м. куб.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2011 р. у справі № 05-6-42/303 у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати та передати матеріали справи на розгляд Господарського суду міста Києва. .
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» прийнято до провадження.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивував оскаржувану ухвалу тим, що заявлені позивачем вимоги про зобов'язання оформити (укласти) акти приймання-передачі природного газу відповідно до вимог ст. 12 ГПК України не підлягають розгляду в господарських судах, оскільки зазначені акти не носять характеру правових, що встановлюють, змінюють або припиняють цивільні права і обов'язки.
Тому, місцевий господарський суд визначив, що підставою для відмови у прийнятті позовної заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» є п. 1 ст. 62 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Між ПАТ «Рівнегаз», як покупцем, та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», як постачальником, було укладено договір на постачання природного газу №06/10-1996 від 20.12.2010 р. (для подальшої реалізації населенню).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невиконання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку, зокрема судом, шляхом:
- визнання цих прав;
- відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- компенсація моральної шкоди;
- припинення або зміни правовідношення;
- стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено також способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.
Чинним законодавством не передбачено порядку захисту прав та інтересів шляхом зобов'язання сторони за договором поставки оформлення (повернення) товарно-супровідних документів, зокрема, актів прийому-передачі природного газу.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.
Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять до підстави позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які є за своєю природою товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Статтею 6 ГК України передбачено, що загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Статтею 42 ГК України визначено поняття підприємництва як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, вимога ПАТ «Рівнегаз» полягає в наступному - зобов'язати ДК «Газ України» виконати пункт 3.4 Договору, документально оформити факт поставки природного газу, поставленого за договором №06/10-1996 від 20.12.2010 р. шляхом підписання актів прийому-передачі природного газу за лютий місяць 2011 року в обсязі 60011,86 тис.м.куб., за березень місяць 2011 року в обсязі 48030,817 тис.м.куб.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача полягає в зобов'язанні відповідача підписати акти прийому-передачі природного газу. Проте, як вказувалось вище, предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять до підстави позову.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва було правомірно та обґрунтовано винесено ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви ПАТ «Рівнегаз» на підставі ст. 12 ГПК України, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в господарських судах.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав суб'єктів господарювання суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів та є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання і, як наслідок, порушення його вільного волевиявлення.
З огляду на викладене, відмова у прийнятті оскаржуваною ухвалою позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України є правомірною.
За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.08.2011 р. у справі № 05-6-42/303 залишити без змін.
Справу № 05-6-42/303 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді