01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.09.2011 № 16/176-31/192
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів:
за участю представників сторін:
від позивача: представник - ОСОБА_1. - за довіреністю,
від відповідача: представник - ОСОБА_2. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР», м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р.
у справі № 16/176-31/192 (суддя Скиба Г.М.Качан Н.І.)
за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР», м. Київ
про стягнення 295 328,40 грн.,
У квітні 2010 р. Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» про стягнення заборгованості у розмірі 295 328,40 грн. за інвестиційним договром № 2 від 28.12.2005 р. про реконструкцію та будівництво нежилого будинку по вул. І. Франка, 26 літ. Б в м. Києві.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. у справі № 16/176-31/192 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 295 328 грн. 40 грн. заборгованості, 2 953 грн. 28 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рахунки на оплату за даним договором, які виставлялись позивачем відповідачу, докази, що дані рахунки отримувались відповідачем в матеріалах справи відсутні. До матеріалів справи не залучено первинних бухгалтерських документів, на підставі яких розраховувалась довідка про заборгованість. Не було надано належної правової оцінки правовідносинам, які виникли між сторонами у процесі виконання інвестиційного договору. Не було проведено взаєморозрахунків між сторонами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.09.2011 р.
У запереченнях на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, як замовником, КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт», як службою замовника, та відповідачем, як інвестором, було укладено Інвестиційний договір № 2 про реконструкцію та будівництво нежилого будинку по вул. І.Франка, 26 літ. Б в м. Києві від 28.12.2005 р. (Договір).
Відповідно до п.1 Договору його предметом є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції та будівництва нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 26 літ. Б (об'єкт інвестування) на умовах, визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції будинку, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 18.10.2005 р. № 2 та цим договором.
Пунктом 2.6.2 Договору встановлено, що інвестор зобов'язаний за власний рахунок забезпечити фінансування всіх витрат, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування, в тому числі компенсувати втрати територіальній громаді м. Києва недоотриманої орендної плати з дати відселення орендарів, а також сплату земельного податку до введення об'єкту в експлуатацію шляхом перерахування зазначених платежів на рахунок комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" за наданими цим підприємством рахунками.
У відповідності до п. 7.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених договором, додатками та доповненнями до нього.
Згідно Додаткової угоди до Інвестиційного договору № 2 від 28.12.2005 р. укладеної між позивачем та відповідачем, відповідач зобов'язується компенсувати втрати територіальній громаді м. Києва недоотриманої орендної плати з дати відселення ВАТ «Укртелеком» з приміщень загальною площею 252,2 кв.м. за період з 22.12.2006 р. по 30.04.2008 р. в сумі 308737,65 грн. (з урахуванням ПДВ) шляхом перерахування коштів в термін до 01.05.2008 р. на рахунок КП «Київжитлоспецексплуатація».
З 01.05.2008 р. плата за оренду вказаної площі складає 18 586,74 грн. без врахування ПДВ (сума підлягає коригуванню на індекс інфляції за квітень 2008 року). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
В порушення умов Договору та додаткової угоди до нього відповідачем не виконуються взяті на себе зобов'язання щодо перерахування на рахунок КП «Київжитлоспецексплуатація» коштів.
04.03.2010р. позивач звернувся до відповідача листом із вимогою за №155/1/11-805 про сплату заборгованості в сумі 295 328,40 грн.
Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Сукупністю доказів у справі підтверджено, що заборгованість відповідача за період з 20.04.2009 року по 28.02.2010 року складає 295 328,40 грн.
Належних та допустимих доказів здійснення оплати 295 328,40 грн., в тому числі в установлені договором строки,суду не надано.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір, який в юридичній практиці визначається як інвестиційний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності.
Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто відображати факт вкладення коштів в об'єкт інвестування.
Таким чином, під інвестиційним договором розуміють домовленість між суб'єктами інвестиційної діяльності щодо виконання конкретних дій для реалізації інвестиційного проекту. Отже інвестиційний договір - це оформлене в належній формі взаємне волевиявлення двох або більше учасників про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків, пов'язаних із здійсненням вкладання та реалізації інвестицій у видах, передбачених законодавством.
Інвестиційний договір регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у певному виді, формі та кількості) в обраний об'єкт інвестування (реальний, фінансовий або інтелектуальний, які передбачені законодавством України) з метою отримання прибутку, що мають ризиковий характер.
При цьому ч. 1 ст. 175 ГК України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином місцевий господарський суд дав правильну оціну правовідносинам, що виникли між сторонами та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог частково. З даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. у справі № 16/176-31/192 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 16/176-31/192 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді